Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Нещодавно онлайн-видання The Verge взяло інтерв’ю в Кріса Діксона — інвестора та генерального партнера венчурної компанії Andreessen Horowitz. 2021 року він очолив «список Мідаса» — щорічний рейтинг 100 найуспішніших венчурних інвесторів світу за версією Forbes.

Кріс поділився своїми думками щодо подальшого розвитку web3, розповів про потенціал NFT і передрік неминучий крах п’яти найбільших інтернет-монополістів.

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Пропонуємо до вашої уваги першу частину цього інтерв’ю

Курс
UI/UX Design
Навчіться у вільний час розробляти вебінтерфейси, які подобатимуться клієнтам, та заробляйте від $1000
РЕЄСТРУЙТЕСЯ!
UI/UX Design

Наші постійні слухачі знають про те, що я досить скептично ставлюся до криптовалют. Але мені хотілося б, щоби мій скептицизм ґрунтувався на об’єктивності та неупередженості. Саме тому я і спілкуюся з реальними інвесторами в криптовалютні стартапи й технології. У криптовалюту вкладають багато коштів і зусиль — як у буквальному, так і в переносному сенсі. І я гадаю, що запитання тут так само важливі та доречні, як і відповіді на них.

Кріс Діксон очолює напрям криптоінвестицій у відомій венчурній компанії Andreessen Horowitz (або a16z), що базується в Кремнієвій долині. Він також займається проведенням раундів фінансування для компанії Coinbase, що рік тому здійснила IPO, маркетплейсу OpenSea, що торгує NFT, фірми Yuga Labs, що створила колекцію Bored Ape Yacht Club, а також багатьох інших компаній.

Крім того, він є активним користувачем Twitter, де регулярно публікує довгі дописи про криптовалюти та web3. Паралельно з цим він ще й один з найбільших інвесторів у криптовалюті та її пристрасний фанат.

З Крісом Діксоном розмовляв Нілай Пател.

Ласкаво просимо до Decoder.

Дякую за запрошення.

Як структурована компанія Andreessen Horowitz?

Чудове запитання. Останніми роками компанія дуже змінилася. На момент мого приходу 2013 року це була традиційна венчурна фірма з групою інвесторів, яких ми називаємо генеральними партнерами. Відмінною особливістю нашої фірми є наявність операційних команд, завдання яких полягає в підтриманні наших портфельних компаній. Ця новаторська ідея належала засновникам компанії Бену Хоровіцу та Марку Андреессену. У минулому вони обидва були підприємцями, тому їм хотілося, щоб їхні венчурні компанії не просто здійснювали інвестиції та надавали консультації, а й розширювали свою мережу, встановлювали контакти, наймали працівників тощо.

Свою компанію вони збудували з урахуванням саме цього. Протягом останніх кількох років ми зрозуміли, що web3 дуже відрізняється від інших галузей. Наприклад, ми маємо фонд, який інвестує у сфери біології та охорони здоров’я. Ми також працюємо з FinTech і корпоративним ПЗ. Для цього потрібні фахівці в різних галузях знань, а також різні мережі компаній. Останні кілька років ми відокремили деякі напрями діяльності. Тому я є співробітником компанії і водночас керую її автономним підрозділом.

Наразі в криптовалютному відділі web3 працює майже 60 осіб. Це досить багато, і за останні кілька років він сильно розрісся. Із цих 60 осіб приблизно 15 входять до інвестиційної команди. Я є одним із чотирьох генеральних партнерів, які очолюють напрям інвестицій. Ми маємо 10 молодших співробітників, які нас підтримують. Інші 45 осіб входять до операційної команди. Їхнє завдання полягає в тому, щоб допомагати нашим компаніям у всьому, починаючи з підбору талановитих фахівців або розвитку бізнесу та закінчуючи R&D.

Ми маємо команду, яка допомагає нам розв’язувати поточні операційні питання, а також команда, що займається маркетинговими комунікаціями. Безпека — велика проблема в цій сфері. Тому ми також маємо команду з п’яти осіб, яка займається аудитом смартконтрактів. Нещодавно до нас приєднався Сонал Чокші — людина, яка створила подкасти фірми. З його допомогою ми плануємо серйозно посилити нашу роботу в цьому напрямі.

Комерційний бік для нас не найголовніший. Ми використовуємо його для популяризації нашої діяльності та роз’яснення складних концепцій. Наша основна діяльність полягає у двох речах: ми зустрічаємося з підприємцями та проводимо інвестиції, а потім працюємо з ними та допомагаємо їм.

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Ви сказали, що маєте чотирьох генеральних партнерів і кілька мільярдів доларів для інвестування в криптовалютні стартапи. Скільки саме?

Востаннє ця сума становила $2,2 млрд. Наразі це приблизно $3 млрд.

Звідки беруться ці гроші?

Нашими обмеженими партнерами (LP) є всі, починаючи від університетських ендаументів і закінчуючи некомерційними фондами. Для тих, хто не знає, університети та некомерційні організації організовані так: є люди, які видають гроші, і є ті, хто їх інвестує. Ми спілкуємося з другою категорією. Іноді це заможні друзі чи успішні підприємці. Тобто різні групи людей.

Венчурний капітал, або, як його часто називають, Єльська модель, виник як явище приблизно 40–50 років тому. Девід Свенсен, який керував ендаументом Єльського університету, зрозумів, що їхній капітал має довгостроковий тимчасовий горизонт — адже університети працюють десятиліттями, а іноді і століттями. Університет залишали талановиті студенти, які згодом створювали успішні компанії. Й ось керівництво Єля подумало: «А може, взяти цей капітал і віддати його тим, хто також має довгостроковий тимчасовий горизонт?»

Якщо ви інвестуєте у венчурний стартап, то на прибуток можете розраховувати лише через 10–15 років. Тому у вас має бути великий часовий горизонт. Ось так і з’явилася індустрія венчурного капіталу — симбіоз довгострокових джерел капіталу та компаній із довгостроковим часовим горизонтом.

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Ви маєте довгострокові джерела капіталу та маєте засновників, у яких часовий горизонт обчислюється десятиліттями. Ви ж — венчурний капіталіст, який перебуває між ними. Як ви схвалюєте рішення? Це моє улюблене запитання.

На мою думку, найпоширеніша помилка при інвестуванні у венчурний капітал — це прийняття колективних рішень. Група людей, які зібралися разом через різні політичні, економічні або навіть соціальні причини, повинна дійти консенсусу щодо доцільності інвестування. Мій особистий досвід говорить про те, що інвестиції в стартап виправдані лише тоді, коли враховується просте правило: стартапи завжди мають один великий плюс і безліч мінусів.

Такою є природа стартапів. З ними завжди щось відбувається, причому зовсім не так, як це має бути. Але у вдалих стартапів є одна магічна властивість: вони здатні зробити неймовірний технологічний прорив. Вони також мають особливе розуміння ринку, завдяки чому можуть створити продукт, який усім припаде до душі. І прикладів тому безліч.

Усі ми добре знайомі з Twitter. Повернімося на 10 років назад і поговоримо про продукт, який тоді часто наводили як приклад. Йдеться про Twitter Fail Whale. На той момент він демонстрував впевнене зростання, але потім змінилося керівництво компанії й постало запитання: «Якою буде наша бізнес-модель далі?» Уявіть собі, як у цьому колективному органі люди хапалися за голови та вигукували: «Боже мій, я не знаю, як нам дійти консенсусу!»

Мій особистий досвід і модель роботи нашої компанії полягає в тому, що має бути одна людина, яка приймає всі рішення. Один з генеральних партнерів робить інвестиції, а решта активно обговорює його дії. На мою думку, це дуже важливо — адже нам усім потрібно докопатися до істини й не створювати ілюзій. Я вважаю, що найкраще довірити прийняття рішення окремим людям, які добре знаються на суті питання, ніж робити це колективно.

Прийняття колективних рішень — це 100%-ва гарантія провалу у венчурному капіталі. Я не великий експерт в інших сферах інвестування, але припускаю, що там така сама ситуація. Те саме можна сказати про менеджмент і рекрутинг. Це як у фільмі «11 найкращих друзів Оушена», у якому хтось був піротехніком, хтось майстром бойових мистецтв тощо. Якщо ви спробуєте знайти універсала в усіх галузях знань, то неминуче зіткнетеся з тим, що вам доведеться збирати групу людей. І тоді ви скажете: «Мені потрібно було шукати спеціаліста в кожній сфері від самого початку».

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Зверніть увагу, ви щойно створили метафору, у якій ви виступаєте в ролі Джорджа Клуні.

Джорджа Клуні чи Бреда Пітта.

За цією моделлю компанії, що мають значні фінансові ресурси, надають вам велику суму грошей для пошуку засновників стартапу. Як Andreessen Horowitz заробляє гроші?

Те, що я зараз розповім, є стандартним венчурним капіталом. Ми маємо так званий carry, тобто відсоток від прибутку. Ми всі отримуємо зарплатню, але це невеликі гроші для такого бізнесу. Їх можна використовувати хіба що для покриття рахунків та інших дрібних витрат — але не більше.

Припустимо, хтось дає вам $1 млрд. Ви маєте повернути цей мільярд, перш ніж ви отримаєте хоч якийсь прибуток. Ви також маєте повернути гроші на зарплату, оренду й інші витрати. Повністю. І лише після цього ви залишаєте собі відсоток від прибутку. Так це працює з усім венчурним капіталом.

У хедж-фондах усе по-іншому. Там є так званий mark to market. Фактично хедж-фонди можуть не повертати гроші, маючи прибуток на папері й отримуючи з нього дохід. Мені подобається, як працюють венчурні фонди. Для мене це як стартап. Усе дуже просто. Ви даєте нам гроші, а я нічого не беру, доки повністю не поверну кожен долар, який я взяв. А вже потім із прибутку я щось беру собі. Це дуже проста й ефективна модель, за якої ваші дії синхронізовані з діями інвесторів. Це майже золотий стандарт для всієї галузі.

Поговорімо більш конкретно. Як заробляє гроші генеральний партнер? Наприклад, ви?

По суті, ми маємо той пул грошей, про який я щойно говорив. Їх ми розподіляємо між членами нашої команди. Усього їх 62, і всі вони отримують певний відсоток із цієї суми. Його розмір залежить від стажу роботи та інших таких речей.

Чудово. З важливими бліцзапитаннями, які я хотів поставити, усе. Наразі поговорімо про web3. Andreessen Horowitz відповідає за величезні суми грошей, що інвестують у web3. Ви ж є одним з тих, хто приймає рішення одноосібно. Тобто ви несете персональну відповідальність за більшу частину цих грошей. Спробуйте дати визначення web3. Гадаю, це важливо.

Для мене історія web3 ділиться на три різні епохи. Першу з них, яку ми називаємо web1, я відношу до періоду 1990–2005 років. Ключова особливість web1 полягала в тому, що основною робочою платформою були тоді мережа або електронна пошта. Ще до 1990 року були відкриті протоколи, розроблені урядом і науковими колами. З низки причин вони стали основними протоколами раннього інтернету. І це було дуже правильно. Насамперед це було корисно для інновацій та підприємництва. Якщо ви займалися малим бізнесом або були творчою людиною/підприємцем (як Ларрі та Сергій, наприклад), то у 1990-х роках ви створювали сайт. У вас з’явилася своя аудиторія, причому справжнісінька.

Одного дня Twitter, Facebook або Apple можуть сказати: «Я хочу змінити алгоритм. Я збираюся зменшити охоплення вашої аудиторії». Кожен, хто будь-коли здійснював проєкт на основі соціальних мереж, стикався з проблемою зниження охоплення аудиторії. Такі їхні закони. Є так званий take rate, у якому Apple, наприклад, бере 30%. І його розмір не може змінюватись. Просто правила такі. В інтернеті теж є свої правила — не можна розміщувати незаконний контент, інакше його видалять, DMCA, авторські права й таке інше. Але це правила, створені внаслідок демократичних і законодавчих процесів. Можливо, є обмеження, але я гадаю, що вони були прийняті правильним чином.

Потім виник web2. Це період із 2005 по 2020 рік. Я був залучений до деяких цих процесів, і, думаю, ви бачили деякі з них. Я розповідаю про раннє RSS, ранні соціальні мережі та про все інше. Це був дійсно чудовий час. Тоді люди почали розуміти, що вебсайти можуть бути не лише споживацькими. Ви самі могли брати участь у цьому. Замість того, щоби просто читати New York Times, ви могли створити сайт типу Facebook, Blogger, Twitter або Tumblr, де будь-хто міг стати творцем новин.

Це був час зародження соціальних мереж. З’явився YouTube, де кожен міг стати телеведучим. З’явилися мобільні телефони, і мільярди людей могли набирати на них тексти, читати «Вікіпедію» або дивитися YouTube. Було багато позитивних моментів. Але я гадаю, що web2 мав і мінуси: ми фактично передали владу над інтернетом п’ятьом компаніям.

Відкриті протоколи досі є. Ви, як і раніше, можете вільно відвідувати сайти. Але водночас фактична влада та велика частина грошей перебуває в руках Apple, Facebook, Amazon, Google, Twitter та енної кількості дрібних компаній.

Назву одну з причин, через яку я зайнявся web3. Коли Twitter змінив свій API у 2011 році, виникло безліч стартапів. Багато хто з моїх друзів теж створили Twitter-стартапи у 2009–2010 роках. Як приклад можна назвати Tweety, TweetDeck та всілякі API-сервіси. Була одна венчурна фірма, яка працювала з Twitter-застосунками. Люди сприймали Twitter як новий інтернет, якусь нову платформу. Але невдовзі всім їм подали суворий урок. Twitter довго не мав свого клієнтського ПЗ, і в якийсь момент вони сказали: «Гей, ми хочемо все контролювати. Ми збираємося завести своє клієнтське ПЗ. Створити свою модель, що ґрунтується на рекламі. Тому ми змінюємо свій API». І після цього вся індустрія миттєво занепала.Те саме сталося і з Facebook.

Особисто на мене це справило неабияке враження. Я зрозумів, що раніше ми створювали платформні послуги як протоколи. Тепер вони створюються як компанії. Коли я вперше побачив біткоїн, мене найменше цікавили фінансові аспекти. Я подумав, що з погляду програмної архітектури це дійсно цікавий продукт. На мою думку, якщо web3 працюватиме правильно — і якщо нам вдасться все зробити правильно — він втілить у собі найкраще, що є у web1 і web2. У web2 нас приваблює розширена функціональність, зручні користувацькі інтерфейси, можливість читати й писати в процесі спілкування, а також споживати й публікувати контент. У web1 нам подобається передбачуваність, надійність і нейтральність протоколів. Дуже важливо, щоб у творчих людей, підприємств і стартапів була можливість безпосередньо звертатися до аудиторії та взаємодіяти з нею без посередників у вигляді алгоритмів і реклами.

Тут ми маємо справу із чотирма концепціями. Ви говорили про протоколи. Їх треба сприймати на різних рівнях. І тут не йдеться лише про заміну SSL або TCP/IP, тобто протоколів транспортного рівня. Ні, з ними й так усе гаразд.

Якщо йдеться про електронну пошту, це HTTPS і SMTP (або IMAP). Це протоколи, на основі яких люди можуть створювати вебсайти та поштові сервіси, запускати сервери та спілкуватися з аудиторією.

Ми та інші підприємці зараз інвестуємо в протоколи, аналогічні SMTP. Крім електронної пошти вони також підтримуватимуть Twitter або Discord. Такого типу протоколи дають змогу створювати послуги подібні до SMTP. А це відкритий протокол, який ніхто не контролює. Потрібно ще багато зробити на клієнтському рівні з Gmail, Outlook або Superhuman. Уявіть собі світ, де ви маєте протокол, схожий на SMTP, але для Discord або Twitter. А потім уявіть собі, що ви маєте багато клієнтів, які працюють так само, як і ви, з електронною поштою. Я гадаю, що це був би неабиякий крок уперед для інтернету.

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Це ще один рівень, який умовно можна назвати «нумо створювати нову технологію». Можливо, це буде блокчейн, а можливо, щось інше. Mastodon уже є, але це протокол Twitter, який не має стосунку до блокчейну.

Так, але він не став таким популярним. Чому? Я сказав би, що багато в чому це пов’язано з відсутністю центрального простору імен. Використовувати Mastodon можна так само, як і RSS. Але на Mastodon використовувати cdixon не вийде — ви самі є cdixon на сервері. Twitter став лідером, оскільки на відміну від RSS він має глобальний простір імен. Проблема з RSS та Mastodon полягає в тому, що зараз в інтернеті немає загальнодоступної бази даних. Також немає простору, де їх можна зберігати. Ось чому великі компанії швидко зорієнтувалися та сказали: «Ми пропонуємо вам зберігати їх у нас». Ставши охоронцями даних, вони, власне, монополізували мережевий простір.

Блокчейн можна уявити як базу даних, що належить інтернет-спільноті. DNS і блокчейн — єдині приклади того, як базами даних володіє інтернет-спільнота, а не приватні компанії. Ще можна назвати «Вікіпедію», яка є некомерційною організацією. Звісно, вона має свої проблеми з програмною архітектурою, але мені вона дуже подобається.

Якщо ми використовуємо нові технології типу блокчейну, то цілком зможемо перетворити Mastodon або RSS на Twitter або Facebook.

Ми говорили про протоколи. Я можу сперечатися про деталі, але я погоджуюся з тим, що гігантська глобальна база даних, якій може довіряти кожен, це чудова концепція. Також тут є те, про що ви вже говорили, а саме залучення користувачів і монетизація контенту. Мені здається, це не пов’язано з конкретним протоколом. Припустимо, я зняв відеоролик і хочу, щоб його переглянули інші люди. Сам по собі Ethereum — гігантська розподілена база даних, якою може скористатися будь-хто — не допоможе мені цього зробити. А ось агрегатор аудиторії типу YouTube — зможе. Крім цього, я можу розмістити на автобусах заклики переглянути моє відео. І це теж будуть цілком робочі варіанти.

Я розглядаю соціальні мережі у двох площинах. З їхньою допомогою ви можете займатися дистрибуцією, а можете монетизувати свій контент. У разі з YouTube або Spotify йдеться як про залучення аудиторії, так і про її монетизацію. У web2 ці дві речі об’єднані. Наразі з’явилася дуже цікава можливість «відв’язати» їх одну від одної.

Наприклад, музика. Це справді цікава царина, і ми там маємо низку інвестицій. Наприклад, Royal і Sound.xyz. Обидва ці сайти дають музикантам змогу створювати NFT та інші різновиди цифрових об’єктів, які зможуть використати їхні колеги. NFT — це як цифрова обкладинка альбому, яка дає вам низку переваг. Наприклад, доступ до залаштункового життя в Discord та інші можливості членства. Sound.xyz існує вже три місяці, і щоденно там з’являються два дропи. Це не дуже відомі музиканти, але ми побачимо, що буде далі. Протягом трьох місяців було продано дропів на суму $10 тис. за одиницю.

«Більшість музикантів до COVID-19 заробляли більшу частину своїх грошей в офлайні — на мерчі та гастролях»

Наразі музикант залишає собі 95% прибутку, і це вже величезний прогрес. Порівняйте це зі Spotify, який заявляє, що в них на сайті зареєстровано 8 млн музикантів. З них лише 14 тис. заробляють $50 тис. чи більше на рік. Інші заробляють менше. Поспілкуйтеся з ними, і вони вам розкажуть, що потокове мовлення — не найкращий для них варіант заробітку. Якщо, звісно, ви не мегазірка. Насправді, більшість музикантів до COVID-19 заробляли більшу частину своїх грошей в офлайні — на мерчі та гастролях. Чому? Тому що не було гігантського посередника між ними та їхньою аудиторією як web2.

Я не стверджую, що NFT — чарівна паличка, з допомогою якої можна буде змінити поведінку людини. Це швидше спосіб для творчих людей звернутися безпосередньо до своєї аудиторії та оминути алгоритмічні рекламні канали. Поки що результати справді перспективні, і я гадаю, що незабаром ми побачимо багато нових варіантів монетизації для творчих людей. Важливий момент — це не дистрибуція. Сприймайте це як аналог Substack: багато людей створюють свою аудиторію у Twitter, але потім вони монетизують її на Substack. Я думаю, що для творчих людей це було б справжньою знахідкою.

Я знаю багатьох з них, і я розумію про що йдеться. У нас на шоу нещодавно був Стів Аокі. Він займається NFT саме із зазначених причин. Стів відомий хлопець. Він може просто написати у Twitter: «Я зробив NFT», — і люди куплять його. Водночас музикант, який не заробляє на Spotify, але вже досяг певного успіху, може зайти на один з ваших сервісів, викласти NFT і опинитися в довгій черзі своїх колег, які не заробляють грошей.

Я не можу зараз щось довести. Але я вірю в успіх. Це шанс реалізувати бачення, яке я називаю «1000 справжніх фанатів». Кевін Келлі має відомий запис у блозі, зроблений 2002 року. Він розповідає про таку чудову річ, як інтернет. Для людей на зразок мене, які стояли біля витоків інтернету, це завжди було мрією. Тепер ми матимемо когось, хто займатиметься нішевою діяльністю, тобто тим, що не подобається багатьом людям. Але є 1000 людей, яким це справді подобається і які охоче купуватимуть книжки та ходитимуть на презентації.

З web2 такого не сталося через природу наявних бізнес-моделей. Вони орієнтовані на максимальне отримання прибутку. Facebook навмисно дозволяє вам створити велике органічне охоплення, а потім змінює алгоритм, щоб його знизити і змусити вас платити. Це надзвичайно складні машини для вилучення грошей. Саме тому вони настільки прибуткові й успішні.

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

Я розумію вашу критику на адресу Facebook. Але я хотів би повернутися до NFT і блокчейну як технології. Якщо я музикант, який виробляє NFT і виставляє його на Royal, чи матиму я гарантію, що я щось продам? Адже сама технологія цього не гарантує.

У вас має бути своя аудиторія. Наприклад, ми є інвесторами OpenSea, а вони мають приблизно 400 тис. користувачів. Минулого місяця їхні продажі склали від $3 млрд до $4 млрд. На сайтах типу Sound.xyz продажі можуть сягати до $10 тис., але водночас вони продадуть лише 30 або 40 NFT в кожному дропі. Схожа ситуація і з відеоіграми — їхні творці заробляють більшу частину грошей на затятих фанатах. Я не кажу про те, що у вас не може бути фанатів взагалі — їх просто може бути набагато менше. Комусь подобається Fortnite, наприклад. Я розтринькав чимало грошей на Clash Royale, тому що мені подобається ця гра. Напевно, я один з тих лохів, які спускають усі свої гроші у Clash Royale. Якщо ви поспілкуєтесь із представниками цих компаній, то вам скажуть, що 99% їхніх гравців нічого не платять. Платить лише 1%, тобто, ті, хто любить гру та багато платить. Ту саму модель використовуємо й ми.

Одна з наших інвестицій має назву Foundation. Раджу вам про це почитати на сайті Foundation.app. Загалом NFT-сайт орієнтований на художників. Я сам купив там кілька NFT в художника із ніком Sparth. Коли я побачив його роботи, я подумав: «Це виглядає так круто й так знайомо». Виявилося, що він створював графіку для гри Halo, але його ім’я так і не з’явилося на коробці. Він просто не отримує відсотка з продажу. Тому він прийшов у Foundation і продає NFT.

Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 1)

«Це витончена суміш меценатства, фендому та колекціонування, яка не могла з’явитися раніше»

Я не спілкуюся з дизайнерами Halo. Я фанат цієї гри, але моя основна діяльність пов’язана з венчурним капіталом. Чудово, що він мені пише в DM. Ми спілкуємося. Нещодавно він надіслав мені свою книгу. Це витончена суміш меценатства, фендому та колекціонування. Раніше таке було б просто немислимим. З фінансового погляду він не потребує великої кількості покупців на кшталт мене. Насправді він заробляє не так багато завдяки мені. На жаль, прибутки у web2 не надто великі, і з цим треба щось робити.

Ми збираємося створити дешборд, щоб показати, як це працює. Я майже впевнений, що продаж NFT цього року перевищить прибутки творчих людей, отримані з допомогою web2. Facebook та Instagram платять нульову rev share. Усі свої гроші вони заробляють на рекламі. Скільки із цих грошей отримують лише творці?

Далі буде…

 


Завантаження коментарів...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: