7 травня на платформі Netflix вийшов 6-серійний кримінальний трилер “Легенди”, сюжет якого заснований на реальних подіях, що фігурували у Великій Британії наприкінці 1990-х років, а також на мемуарах Гая Стентона та Пітера Волша “Зрадник: як підрозділ під прикриттям проник у світовий наркобізнес”. Про що саме йде мова та як це подано в рамках телевізійного екрана — виклали в рецензії нижче.

Плюси:

міцний продуманий сценарій Ніла Форсайта; достатній рівень напруги в кожному з епізодів; якщо вдасться повноцінно зануритися в оповідь (а є велика ймовірність, що так і станеться), відірватися від екрану буде неможливо; гарні акторські виступи; хороша музика в кінці епізодів;

Мінуси:

в певні моменти завдяки магії монтажу здається, що історія проходить у режимі “галопом по Європах”; бандюки у спортивних костюмах, що виринули десь із фільмів Гая Річі виглядають зайвими;

8/10

Оцінка
ITC.ua

“Легенди” / Legends

Жанр кримінальний трилер
Шоуранер Ніл Форсайт
У ролях Стів Куґан, Том Берк, Гейлі Скваєрс, Жасмін Блекбороу, Шарлотта Річі, Дуглас Годж, Том Г’юз, Джонні Гарріс, Джеральд Кід
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Велика Британія, початок 1990-х років. Країну все потужніше накриває хвиля наркотиків, зокрема героїну. Маргарет Тетчер публічно оголошує війну наркоторговцям. Міністр внутрішніх справ наказує директору Митної служби ЇЇ Величності Ангусу Блейку захистити кордони від героїнової навали, звісно, більше керуючись політичними мотивами, ніж піклуванням про населення.

Так виникає ідея створити оперативну групу в рамках відомства для роботи під прикриттям аж до проникнення в найнебезпечніші злочинні угрупування. Куратор операції Дон Кларк, котрий має багатий досвід в таких справах, відбирає з усіх претендентів найобдарованіших.

Відтепер звичайним чоловікам та жінкам, які ще вчора буденно перевіряли валізи в аеропортах чи виконували секретарську рутину, доведеться проявити себе з найкращого боку (а декому стати зовсім іншою людиною), щоб покласти край контрабанді знахабнілих торговців наркотиками. І робити це доведеться в умовах постійного стресу, непередбачуваних обставин та сильно урізаних бюджетів.

Ще початковий титр нам буденно повідомляє, що історія заснована на реальних подіях, але разом з тим попереджає, що сюди додано вигадані деталі для драматизму. Як насправді боролися британські митники з наркотрафіком у 90-ті — мабуть, все ж краще дізнаватися з документальних фільмів. Водночас сценарій шотландського шоуранера Ніла Форсайта настільки міцний і правдоподібний, скільки б вигадки у ньому не існувало, що сюжет сприймається не інакше, ніби показане дійсно мало місце у реальному житті.

І направду під час перегляду відірватися від екрану рішуче неможливо. Гостросюжетність так і пре з усіх щілин.

Якщо ми вже згадали про захопливі реальні події, а також говоримо про наявні тут мусульманські країни, зроблену наспіх кустарну бутафорію та шалену напругу, що буквально просочується крізь екран, “Легенди” нагадують оскароносний “Арго” (2012) Бена Аффлека. Тільки там ідейного натхненника божевільної витівки грав сам Аффлек, тут же у кадрі миготить благородна сивина Стіва Куґана.

Формально сюжет можна розділити на дві основні гілки (які у підсумку, звісно, перетнуться) — ліверпульську та лондонську. Друга на початках здається дещо цікавішою, але тільки тому, що першій треба більше часу, щоб розкритися. Простіше кажучи, лондонському агенту належить проникнути в злочинне угрупування турецьких курдів, що передбачає напругу та небезпечні ситуації апріорі. У ліверпульській на перших порах превалює спостерігальна шпигунська робота, де градус хвилювання помітно нижчий. Але згодом і вона захоплює.

Попри суттєвий хронометраж, коли кожен епізод триває трохи менше години (а фінальний — майже як повнометражний фільм), серії проходять практично на одному диханні. Цьому сприяють і вищевказані міцність сценарію та напруга, що супроводжує велику кількість сцен, і на диво рівний темп оповідання, що не дозволяє вимкнутися з перегляду, і гарно підібрані актори, кожен з яких на своєму місці.

Особливо це стосується Стіва Куґана — тертого калача та лауреата BAFTA, а також Тома Берка. В одному з епізодів мимоволі згадуєш про пригодницьку екшн-комедію “Навколо світу за 80 днів” (2004), де Куґан зіграв одну з головних ролей. Відбувається це, коли у кадрі промайне пакистанський порт Карачі, а ту стрічку, нагадаємо, ставив режисер Френк Корачі. Щодо Берка, то його ви могли бачити у рейтинговому британському шоу “Страйк” (2017), або, наприклад, у “Фуріозі” (2024) чи торішній “Операції “Чорний кейс”.

Очевидно, що шоу має на меті показати сміливість неоспіваних героїв невидимого фронту, хоча той же початковий титр недвозначно дає зрозуміти, що художня вигадка існує ще й для того, щоб захистити реальних учасників подій давно минулих днів. Адже, як нам показує одна з місцевих візуальних метафор наприкінці, відтепер тінь минулого буде переслідувати кожного з них все життя. Тому ніяких документальних кадрів конкретних дійових осіб, як це заведено у кіно подібного штибу, тут не буде.

Так само як і “Легенд” важко назвати типовим шоу на Netflix для перегляду на фоні — тут багато деталей, які мають значення, діалогів, що в тій чи іншій мірі важливі та персонажів, що мають певну вагу. Тобто зайвих сцен заради затягування часу немає, тож контент заради контенту — це точно не про героя нашого сьогоднішнього огляду.

Неважко здогадатися, що назва “Легенди” передбачає два сенси — з одного боку легендарність тих, про кого йде мова, а з іншого — ту вигадану біографію, якої новоспечений агент, вчорашній звичайний митник, має дотримуватися під час роботи в полях. Цей серіал можливо і не стане легендарним в барвистому каталозі стримінгового гіганта, але на брак професіоналізму та вигадливості його творців нарікати точно не доводиться.