Lenovo Legion Go – приставка з адекватним цінником, яка вміє все, буквально. Цю консоль заслужено вважають найуніверсальнішим рішенням у своєму сегменті, адже вона має модульні геймпади, режим миші для шутерів, найкращий на ринку екран та багато сумісних аксесуарів. З перших слів здається, що це ідеальний продукт, але насправді не все так гладко, в чому переконалися на власному досвіді.

Технічні характеристики Lenovo Legion Go

Технічні характеристики
Екран	IPS 8.8″ 2560x1600p 144 Гц 500 ніт
Процесор	AMD Ryzen Z1 Extreme
Оперативна пам’ять	16 ГБ LPDDR5 7500 МТ/с
Накопичувач	1 ТБ SSD PCI-E 4.0
Відеокарта	AMD Radeon Z1 Extreme iGPU
Звук	Стерео 2 х 2 Вт
Безпровідні інтерфейси	Wi-Fi 6E, Bluetooth 5.1
Провідні інтерфейси	2 x USB Type C 4.0
	1 x micro SD
	1 x 3.5 mm jack
Блок живлення	65 Вт Type C
Акумулятор	49 Вт*год
Акумулятор контролера	900 мАг
Габарити	40х298×131 мм
Вага	640 грамів
Додатково	Тактильний відгук
	Модульні контролери
	RGB підсвічування
	Відкидна підставка
	Підставка для FPS контролера
	Xbox Game Pass (3 місяці)
	Сумка для перенесення
Аксесуари	Док-станція Lenovo Legion
	Екран Lenovo Legion Glasses
Операційна система	Windows 11 Home

Комплектація та паковання

Крім базової комплектації Lenovo Legion Go має додаткові аксесуари, які купуються окремо. До таких відносимо фірмову док-станцію та портативний екран Lenovo Legion Glasses. Детальний огляд окулярів вже є на сайті.

В найбільшій коробочці знаходиться ігрова консоль з фірмовим чохлом. Док-станція запакована в меншу коробку. Крім Lenovo Legion Go в комплекті паперова документація, зарядний пристрій 65 Вт зі штекером USB Type C та підставка для контролера.

Дизайн, ергономіка, інтерфейси

В зібраному вигляді приставка виглядає як її конкуренти на базі x86 процесорів, але від них відрізняється модульною конструкцією. Без контролерів Lenovo Legion Go можна використовувати як планшет, щоправда, надзвичайно товстий, шумний та з посередньою автономністю. 

Якість збирання вище середнього попри велику кількість пластмаси. В руках цей пристрій відчувається краще, ніж Steam Deck, який наче надрукований на 3D принтері. Поверхня легко брудниться, збирає відбитки пальців. Це стосується як екрана, так і задньої частини з металевою підставкою.

Знизу знаходиться один роз’єм USB Type C, зверху ще один, а поруч з ним роз’єм для карт пам’яті micro SD. На цій же стороні встановлені кнопки регулювання гучністю, кнопка живлення, 3.5 мм роз’єм для гарнітури, стерео динаміки та вентиляційні отвори системи охолодження. 

Дефіцит роз’ємів вирішує док-станція, яка підключається в один із Type C портів. Сам хаб має два USB Type C, два USB Type A, RJ-45 LAN та HDMI. Також можна використовувати будь-які інші хаби чи док-станції (не лише оригінал), сумісні з USB Type C, адже консоль має свою власну підставку у вигляді відкидної пластинки на задній частині корпуса.

Контролери можна знімати, як в Nintendo Switch, використовувати їх в різних режимах, в тому числі як комп’ютерну мишу. Елементів керування багато, дуже багато. Кожен з контролерів має класичні клавіші, як в Xbox геймпадах, а також додаткові кнопки на задній частині.

Крім клавіш ігрового призначення є дві системні, які викликають ігровий оверлей та запускають фірмову програму Legion Space, про яку поговоримо трохи нижче.  Справа знаходиться один тачпад, невеликий, але чутливий, має тактильний відгук, як і самі геймпади.

В деяких іграх можна налаштувати клавіші окремо для обох гравців (рімейк «танчиків» з NES), щоб грати удвох на двох різних геймпадах, але це рідкість. Стандартно контролер визначається як єдине ціле, навіть, якщо зняти обидві частини з консолі. Такої крутої інтеграції та локального режиму на кількох гравців, як в Nintendo Switch, немає і не буде.

Не спроста задня частина контролерів (особливо правого) всипана додатковими кнопками. Він вміє працювати в режимі оптичної миші – сенсор знаходиться з самого низу, поруч з перемикачем «FPS».

Натискаємо на цю клавішу «FPS», ставимо контролер в підставку, яка йде в комплекті та отримуємо повноцінну вертикальну мишку. Чутливість гарна, але відразу незвично. Потрібно 10-20 хвилин, щоб повністю зрозуміти ергономіку вертикальних миш.

В матчі Counter Strike 2 вдалося отримати співвідношення вбивств до смертей 1:1, що вже свідчить про придатність контролера для таких відеоігор. Все ж, клавіатура дуже потрібна, бо в цьому режимі лівий контролер перетворюється на симулятор кількох кнопок клавіатури, клавіші потрібно прив’язувати для кожної гри і це незручно.

Екран, звук Lenovo Legion Go

Дисплей є сильною стороною цієї консолі, адже це єдиний брендовий представник з Quad HD матрицею яскравістю 500 ніт. Діагональ також чимала – 8.8 дюймів, що більше, ніж у конкурентів. Сенсор чутливий, кольори насичені, яскравість достатня, а кути огляду чудові.

Проблемою є те, що Quad HD насправді зайве для такої діагоналі. Це створює додаткове навантаження на не надто потужну інтегровану відеокарту, а багато забавок просто не підтримують розумні апскейли AMD FSR чи Intel XeSS.

Після Steam Deck 720p зображення феноменальне, різниця в якості екранів величезна, але не сказати, що Lenovo Legion Go в реальних умовах (не в характеристиках з таблиці) має принципово кращий екран, ніж MSI Claw чи Asus Rog Ally.

Full HD було б оптимально, але виробник вирішив виділитися, щоб зацікавити ширшу аудиторію кращими параметрами «на папері». Плавність 144 Гц відчувається далеко не всюди, бо є мало відеоігор, які працюватимуть з такою високою частотою кадрів на цьому начинні.

Звук гарний, гучний, не надто плаский, придертися немає до чого. Приємно те, що Lenovo Legion Go можна використовувати з монітором, док станцією, клавіатурою і мишею як стаціонарний комп’ютер для роботи, адже вже має вбудовані колонки (не всі монітори можуть цим похвалитися) і мікрофон.

Робоча продуктивність

В браузері приставка працює впевнено, якщо не знижувати TDP. В економному режимі можна часто побачити випадкові фрізи під час сролінгу важких сайтів, але YouTube відео 1440p працює стабільно без пропусків кадрів з обмеженим енергоспоживанням до 5 Вт.

Підключивши Lenovo Legion Go до монітора отримуємо сучасний і швидкий мінікомп’ютер, хоча не дуже тихий. За відчуттями це наче бюджетний ігровий ноутбук, а не безшумний ультрабук.

Накопичувач Western Digital на 1 ТБ, швидкий (до 5200 МБ/с читання), помірно гріється. Оперативна пам’ять розпаяна на платі, має високу частоту 7500 МТ/с, працює в чотириканальному режимі. Попри високу швидкість запису 99000 МБ/с, затримки далекі від ідеалу – 130 наносекунд це багато.

Швидкодія системи сильно залежить від вибраного режиму живлення і може різнитися в рази. Наприклад, з максимально обмеженим TDP в Geekbench отримуємо лише 700 балів Single Core, що на рівні бюджетного Android смартфона, зате в режимі максимальної продуктивності Legion Go не поступається сучасним ноутбукам.

При підключенні до мережі герой огляду автоматично виділяє 30 Вт на чип, але це можна зробити й вручну, задавши відповідний рівень TDP, хоча тоді батареї вистачить на якусь годину роботи.

Швидкість інтегрованої графіки так само сильно залежить від режиму живлення. Оптимально працювати і бавитися з TDP 15-20 Вт, а переглядати відео можна й при 5-10 Вт. Результати Geekbench Open CL та Vulkan пропорційно відповідають ігровій продуктивності та різниці частоти кадрів між режимами живлення.

Ігрова продуктивність Lenovo Legion Go

Quad HD екран це добре, але в іграх відеокарта отримує непомірно велике навантаження. В сучасних забавках проблеми не буде, бо є технології AMD FSR чи Intel XeSS, які можна виставляти на профіль «продуктивність».

В старіших проєктах з високими вимогами немає розумного апскейлу, а зниження роздільної здатності робить картинку помітно гіршою. Наприклад, 1920x1080p на Quad HD моніторі виглядає значно гірше, ніж 1920x1080p на Full HD моніторі. Тестували консоль в рідній роздільній здатності, а також для прикладу кілька забавок в HD 1280×800 (на екрані виглядають погано):

Умовні позначення:

• LOW – низькі налаштування графіки;
• MED – середні налаштування графіки;
• HIGH – високі налаштування графіки;
• ULTRA – максимальні налаштування графіки;
• COMP – кіберспортивні налаштування графіки;
• FSR – AMD FSR в режимі Performance або Ultra Performance;

Як видно з діаграми, залежність від режиму живлення величезна. З низьким TDP в процесора починається дефіцит енергії, через що продуктивність падає в рази. Не сказати, що Lenovo Legion Go швидша за MSI Claw, але зі споживанням 20 Вт (оптимальне для Z1 Extreme) видає більше FPS. Конкурентам на Intel потрібно більше енергії для досягнення такого ж результату.

В економному режимі 5 Вт грати можна лише Limbo та йому подібні невибагливі забавки й то з підтуплюваннями. Сама гра працює стабільно, але висне інтерфейс системи. Наприклад, бокова панель з налаштуваннями може вилізти з затримкою в 10 секунд! 

З TDP 10 Вт вже можна бавитися у невибагливі відеоігри з сильними компромісами. Portal 2 працює в натяжку з 25-30 FPS, а перехід до режиму максимальної продуктивності піднімає цей показник в чотири рази. Звісно, у важких локаціях будуть просідання, але нижче 60 FPS частота точно не впаде.

Для невимогливих кіберспортивних дисциплін 10 Вт зовсім не вистачає, бо в Fortnite крім низького середнього FPS отримуємо ще й жахливі фрізи. Забавки, де потрібна реакція і швидкість потребують максимальної продуктивності. В деяких моментах можна побачити 100-130 FPS, але не в активних боях.

Це саме стосується Apex Legends. З кіберспортивними параметрами графіки гра працює добре, якщо виставити динамічну роздільну здатність. Quad HD екран такої невеликої діагоналі дозволяє це робити без помітних втрат якості зображення.

GTA V не має вбудованого апскейлу та вимоглива до TDP. В режимі 10 Вт грати неможливо, зате з профілем «продуктивність» (20 Вт) частота кадрів прийнятна з високими параметрами графіки.

Cyberpunk 2077 дається непросто з оптимізованими налаштуваннями Steam Deck. Зауважимо, що роздільна здатність в чотири рази вища, як в консолі від Valve, тому доводиться вмикати FSR в режимі продуктивності. Якість картинки не йде в порівняння зі Steam Deck на користь героя огляду.

Гарно оптимізовані проєкти, як Forza Horizon 5, працюють добре на середніх налаштуваннях графіки, а для Starfield чи The Callisto Protocol потрібно опускатися до мінімального пресету, щоб отримати 25-30 FPS.

Також цікаво було спостерігати за майже 100% завантаженням ОЗП та відеопам’яті (яка виділяється з ОЗП). 16 ГБ насправді достатньо, але проблема консолі в тому, що після запуску системи Windows 11 Home з фірмовою утилітою Legion Space відразу забито 6-7 ГБ ОЗП.

Через це доводиться закривати геть все, крім відеоігри, а також в деяких випадках знижувати якість текстур, щоб позбутися фрізів. Операційна система Microsoft з лаунчером Legion споживає надто багато пам’яті, тому в цьому плані оптимізований (хоча й значно слабший) Steam Deck має певну перевагу.

Автономність, нагрів, шум Lenovo Legion Go

Батарея ємністю 49 Вт*год заряджається за 1 годину 12 хвилин. Максимальне енергоспоживання склало 68 Вт. Ємність акумулятора менша, як в MSI Claw, зате економніше начиння дозволяє бавитися довше. У Forza Horizon 5 з максимальною яскравістю та продуктивним режимом роботи вийде грати півтори години. 

Казуальні забавки з мінімальним рівнем підсвічування та TDP 5 Вт (приставка може підвисати) грати можна чотири години, але краще не мучити себе так, поставивши енергоспоживання процесора 10 Вт.

Використовувати Legion Go в режимі планшета для перегляду відео можна значно довше. YouTube відео з мінімальним рівнем яскравості екрана в економному режимі працює більше ніж сім годин. Результат чудовий, враховуючи безперервну роботу вентиляторів.

Контролери заряджаються від самої консолі, коли підключені, а тримають заряд так довго, що важко уявити сценарій, коли вони повністю розрядяться. За день активного використання правого контролера в якості безпровідної миші він сів зі 100% до 90%.

Кулер працює завжди, неважливо яка температура компонентів. Саме начиння відносно холодне, датчики фіксують помірні показники, але вентилятор весь час шуршатиме, навіть, під час перегляду відео. В стрес-тестах та важких іграх консоль видає до 49 дБ, якщо прикласти шумометр до системи вентиляції. За 30-40 сантиметрів шум на рівні 37-40 дБ.

Поверхня корпуса нагрівається до 50 °C в найгарячіших місцях. Більша частина корпуса гріється до 40-45 °C. В стрес-тесті Aida 64 процесор нагрівся до 75 °C, а його графічна частина до 71 °C, за умови максимального TDP 30 Вт. Якщо знизити енергоспоживання до стандартних 20 Вт, то Legion Go стає напрочуд холодним – 60-63 °C на процесорі.

Програмне забезпечення

Виробник реалізував режими живлення максимально заплутано. Є перемикач на «Продуктивність», «Енергозбереження», «Користувацький», а також для кожного з цих режимів можна вибирати «Тиха робота», «Баланс», «Продуктивність», «Користувацький».

Тобто в режимі енергоощадження приставка може бути продуктивніша, ніж в продуктивному режимі, а може навпаки, а може однаково. Все залежить від вибраних налаштувань TDP. З мінімальним рівнем енергоспоживання оверлей підвисає, з’являється зі значною затримкою.

Як вже згадували, фірмовий софт споживає чимало оперативної пам’яті, тому після запуску операційної системи доступно ще 6-7 ГБ ОЗП. Якщо відкинути рідкісні баги, неправильно перекладені пункти меню то софт зовсім непоганий.

Врахуємо й те, що Lenovo Legion Go скоро виповнюється  рік, тому розробники мали час довести все до ладу. Єдиним серйозним нюансом став модуль Wi-Fi. Як і в Asus Rog Ally на початку продажів, Інтернет іноді відвалювався, або просто неможливо було підключити приставку до мережі після перезапуску системи.

В Legion Space можна налаштувати бібліотеку ігор, змінювати системні параметри консолі, керувати знімками екрана, прив’язувати клавіші, налаштовувати макро комбінації, змінювати підсвічування та багато чого. Важка, але функціональна і лаконічна програма, з якою не складно розібратися. 

Досвід використання

Lenovo Legion Go залишає неоднозначні враження від використання, але в основному вони позитивні. Це не просто приставка, а максимально гнучкий пристрій, який можна використовувати як стаціонарний комп’ютер, як приставку до телевізора (контролером замість пульта) чи як класичну портативну ігрову консоль.

Модульна конструкція робить Lenovo Legion Go унікальним пристроєм, який за функціоналом пішов далі своїх конкурентів. Оцінять всі ці «фішки» далеко не всі користувачі, але вони точно не завадять.

Крім знімних геймпадів сподобався Quad HD дисплей, непогана док-станція та чудова сумісність з фірмовими окулярами Lenovo Legion Glasses, з якими консоль ще довше тримає акумулятор (якщо вимкнути головний екран).

Ціна та конфігурації Lenovo Legion Go

За терабайтну версію Lenovo Legion Go доведеться віддати 33000 гривень. Версія 512 ГБ коштує 30000 гривень, а модель на 256 ГБ майже так само, тому наразі з молодшої версії немає сенсу. Якщо відкинути неякісні китайські консолі другого сорту, то серед конкурентів залишаються лише Steam Deck, MSI Claw та Asus Rog Ally. 

Steam Deck значно слабший і має екран з низькою роздільною здатністю, зате економніше начиння. OLED версія на 1 ТБ коштує від 33000 гривень (неофіційно), класична 512 ГБ починається з 22000 гривень.

MSI Claw в топовій конфігурації обійдеться в 33000 гривень, але є вигідніша версія з Core Ultra 5 на 512 ГБ за 26000 гривень. Потужна, з великим акумулятором, але з «голодним» процесором.

Asus Rog Ally Z1 Extreme є прямим конкурентом героя огляду, хоча не може похвалитися модульним дизайном. За неї доведеться віддати 28000 гривень, хоча «сірі» моделі на 512 ГБ починаються з 23000 гривень за Z1 Extreme та 18000 гривень за Z1.

Висловлюємо подяку компанії Lenovo за надану для огляду портативну ігрову приставку Lenovo Legion Go