Читацькі дописи
IT Community

Свого часу Заку Снайдеру сказали піти якнайдалі з власним проєктом з циклу «Зоряних війн», і тепер ми можемо зрозуміти чому. Star Wars давно вже не торт, але, як виявляється, там теж є певний рівень, нижче якого намагаються не падати. Але Снайдеру це вдалося соло. Стрічка цілком набита найбільш тупими стереотипами звичайного та космічного фентезі, що поєднується не менш тупим сценарієм, та є цілком вторинним продуктом. Попереджаю хейтерів спойлерів, вразливих осіб та грамар наци – у блозі мені це все пофіг.

Початок

Отже, на початку ми бачимо такий собі Скайрім з раннього середньовіччя. Головна героїня пахачить поле примітивним плугом за допомогою якогось чудернацького конеподібного козла. Так, це фантастика про космічні імперії хрін зна якого далекого майбутнього з його технологіями (пардон, слово імперія вже зайняте однією франшизою, тому називатимемо це все Королівством). Пахачить вона одна та ще й у вечорі, коли інші селюки вже пішли бухати – це ж конче необхідно, проорати (дуже доречний каламбур у контексті фільму) у темряві ще пару рядків.

Її вже вмовили піти бухати з іншими, але раптом сабантуй псує космічний корабель у вигляді підводного човна, який повільно запливає в обрій (космічні кораблі ж повинні рухатися повільно та велично, щоб всі обалділи від величі). З корабля до села спускається чин Королівства у ранзі адмірала – більше ну просто нема кого послати в село. Королівці схожі на поєднання імперців та німецьких нацистів (у найгротескнішому уявлені про них з радянської пропаганди).

Шановний пан адмірал вирішив особисто відвідати забите село що б дізнатися, чи не бачили селяни повстанців та щоб провести в них голодомор. Спочатку він досить ввічливо просить старійшину-хіпстера з бородою фантазійного вікінга і в сучасній кепці поділитися надлишками їжі. Староста каже що таких немає. Це здається відвертою брехнею, бо ж навіть примітивне землеробство плугами на козлах – це насамперед про надлишкове виробництво. Припустимо, що адмірал невіглас і не знає цього, але і по сюжету це брехня, і староста йде на явну конфронтацію з підводним човном у степах, що здається не дуже мудрим як таке.

Один з селюків це розуміє і каже, що надлишки є. Після досить довгої та нудної розмови адміралу нарешті це все набридає і він вбиває старосту, і ще якусь жінку – просто так. Потім він вимагає від села надати 10 одиниць виміру сільськогосподарської продукції, при тому, що село виробляє лише 12. Місія адмірала успішна.

Зауважу, що на планеті є великі міста, але адмірал чомусь вирушив у найзабитіше село. Мабуть, довго шукав.

Окупанти починають всілякі знущання та спроби зґвалтування. Дівчинка розмовляє з окупантським роботом та робить йому віночок – бо він душевний чувак і практикує «непротивление насилию» коли його фігачать з бластера (хоча як ми пізніше побачимо, блокування від насильства в нього нема). Злі окупанти хочуть пустити дівчинку колом, (включно з адміралом). Тут вже не втримується головна героїня та робот-пацифіст.

ГГ розкидала усю делегацію окупантів як дітей, при цьому вони підходили битися поодиноко, хоча мали променеву зброю.

У процесі з’ясовується, що наша Мері Сью – не зачухане село, а найкращий у галактиці ніндзя-супермен-віккінг. Чого їй потрібно було в дупі світу та чому вона одразу не порішила усіх фашистів? Бо наша дівчинка ховається від них, і краще хай вже вб’ють кількох селюків, ніж її розкриють (але не дівчинку з віночком, це не можна).

Разом з іще одним персонажем наша героїня йде збирати аналог «Месників», щоб… захищати село від Галактичної імперії (пардон, Королівства). Достойна та виважена мета. Уся ця досить повільна хрінь триває десь 50 хвилин (майже пів фільму), хоча могла б вкластися у 10. Але ж треба робити дві частини якось.

Повєсточка

Так, її тут зовсім мало, але ну треба ж було вставити. У пошуках союзників парочка йде до найближчого міста, прямо у гніздо розпусти. Означене гніздо зроблене максимально жебрацьким, а головне – несексуальним. Бо ж не можна об’єктивувати прибульців, людей та жуків. Сумуємо за принцесою Леєю біля ніг Джаби Хата та за занепадом жанру. Місцевий гопник при цьому чіпляється не до дівчини, а до хлопця та отримує за те люлей від дівчини. Все, непотрібний для сюжету епізод з повєсточкою закінчений (більше її не буде), можна вирушати далі.

Месники

Азійська за зовнішністю леді дістає світлові мечи (точніше теплові мечи, що світяться) щоб здолати павучиху з людською головою – довбаний сором. Це досить новаторська та просунута сцена: ми ж ніде раніше у культурі не бачили світлових мечів і таких павучих.

Красень-принц перебуває у рабстві за борги. Йому, схоже, подобається у рабстві, бо він прагне викупити себе вкрай неефективною працею – кувачить молотком вручну якісь залізяки (фантастика, прогрес, галактичні імперії). Щоб потрапити у команду, йому потрібно приборкати грифона, якого тримають на якихось хлипких мотузочках у хлипкому загінчику, не порівняними з його розмірами та силою.

В «Аватарі» потрібно було принаймні побігати за ікраном, а тут наш Тарзан просто каже тварюці: «Ми з тобою однієї крові, ти і я. А тепер покатай мене, велика черепаха» – і тваринка катає. А потім вбиває рабовласника, якому, до речі, Тарзан винен ще на 20 років праці. Чому він давно оце не зробив – одна з найбільших загадок фільму. І це вже явний перебір – мені, наприклад, було шкода чолов’ягу, а грифон перестав здаватися таким вже шляхетним.

Ще один новаторський хід – генерал, який б’ється на арені. Правда ж, ніколи такого ніде не було? Але на відміну від Максимуса, найвеличніший стратег, як потім його називає місцевий імператор, робить це за власної волі, та ще й у вільний час валяється у лайні, де по ньому бігають щури. Цього бомжа теж беруть з собою.

Кульмінація

Далі коротко. Месники йдуть до ще одного короля з тентаклями та до повстанців. Адмірал йде за ними, просто та невимушено дорогою вбиває короля цивілізації з 10К років історії – неабияке службове зростання після села зі Скайриму.

Наших друзів здає один з компанії, який виявився зрадником. Але вони, закуті по усім рукам та ногам, звільняються прямо у присутності адмірала, надають люлей усім присутнім включно з ним та тікають. Наприкінці наші месники скачуть в обрій на тих самих конеподібних козлах – до рідного села, яке ще треба захистити від Галактичної імперії (пардон, королівства).

Як сказала павучиха у фільмі, «він послаблює мої яйця». Фільм дійсно демонструє послаблені яйця режисера та сценариста. Згадав про «Валеріана» Бессона – навіть він не був таким розчаруванням. Як каже чудовий український відеоблогер El Gato, «жанр фентезі в жопі».

Новорічні космознижки до -50% від Click.ua на широкий асортимент техніки - від стильних гаджетів до потужних геймерських комп'ютерів! 🎮📱
Забезпечте собі та близьким подарунки за вигідними цінами.
Акція триває з 2.12.2023 по 4.01.2024.