Читацькі дописи
IT Community

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

Напевно, більшість з нас завжди приваблюють «моменти істини», коли герої зіштовхуються віч-на-віч із суперниками-антагоністами, розкриваючи свої мотиви та внутрішню силу через боротьбу. Такі сцени часто залишаються в пам’яті надовго, і я вирішив зібрати десять двобоїв, які особисто мене вразили найбільше.

«Матриця» (1999) – Нео проти агента Сміта

Пам’ятаю, як уперше побачив «Матрицю» на 17-ти дюймовому ЕПТ моніторі. Останній рік тисячоліття. Це була революція в кіно: революція ідеї, революція зйомок, революція змісту. 

Нео метається в пошуках відповідей та намагається повірити у себе. На одному з етапів віртуальна доля Вибраного перетинається з Агентом Смітом (Г’юго Вівінг) на занедбаній станції метро. До цього часу Нео поступово усвідомлював своє призначення, а Сміт ще залишався поки що вірним псом системи. 

Ефект сповільненого часу, відомий як «bullet time», вражав своєю реалізацією, хоча вже не раз використовувався у хронометражі до цього моменту. Я не раз переглядав цей епізод, щоб роздивитися деталі рухів. Вже потім можна роздивитися заготовлені колони, які розіб’ються в порох від ударів Нео, але хореографія та живі зйомки примушують беззаперечно вірити у те, що відбувається на екрані. 

Жаль тільки, що перемога у цьому двобої нічого не принесе, хіба що дозволить виграти кілька зайвих секунд, щоб тікати якомога швидше від майже всемогутнього агента.

«Троя» (2004) – Ахілес проти Гектора

Напевно, навіть давньогрецькі боги не знають, скільки життів раптово перервалося із-за давньої як світ причини — жінки. Хтось вмирав, щоб їх захистити, а хтось, щоб володіти. Деякі пішли ще далі, й оголошували цілі війни, щоб вразити їх, добитися особливої уваги, чи любові.

І ось два герої давнини у двобої схрещують свої списи та мечі. Один за молодшого брата, якого зачарувала своєю красою Єлена, а інший за свого побратима — Патрокла.

Бій Ахілеса (Бред Пітт) і Гектора (Ерік Бана) сильний в першу чергу своїм контекстом. Ахілес прагне помсти за смерть близької людини, тоді як Гектор виходить на поєдинок, знаючи, що від нього залежить доля рідного міста.

До цього епізоду я вже відчував симпатію до обох, що додавало сцені додаткової складності. Бій перед стінами Трої демонструє контраст між їхніми підходами: швидкість і агресія проти стриманості й тактики. Я уважно стежив за кожним рухом, і цей момент залишився в пам’яті як ілюстрація того, що війна приносить лише втрати та біль.

Переможець отримає ментальний біль, який прийдеться пронести скрізь все життя, просипаючись від нічних жахіть, переможений нагороджується забуттям чи небуттям.

«Володар перснів: Братство персня» (2001) – Гендальф проти Балрога

 

Сцена в Морії, де Гендальф Сірий (Іен Маккеллен) протистоїть Балрогу, завжди викликає змішані відчуття. З однієї сторони ти вже в десятий раз це бачиш і знаєш, що буде. Але водночас напруга цього моменту навіть тепер примушує хвилюватися. 

До цього часу Гендальф здавався радше поводирем, ніж бійцем, але тут він стає єдиною надією для своїх супутників та друзів перед древньою загрозою. «You shall not pass!» звучить безкомпромісно. Наче в битві під Фермопілами, тільки ти та вузька смуга землі чи каменю здані захистити від екзистенційного ворога. 

Візуальний контраст між світлом посоху та темрявою Балрога підсилює ефект протистояння — бий, або біжи. Вперше переглядаючи цю стрічку можна відчути, ніби сам стоїш на тому вузькому мості Морії. Самопожертва, вірність та фундаментальна хоробрість — три компоненти, без яких не перетворити Гендальфа Сірого на Гендальфа Білого.

«Зоряні війни: Прихована загроза» (1999) – Квай-Гон Джинн та Обі-Ван Кенобі проти Дарта Мола

Бувши шанувальником «Зоряних війн», я не міг оминути легендарний бій із Дартом Молом у «Прихованій загрозі». Квай-Гон Джинн (Ліам Нісон) і Обі-Ван Кенобі (Юен Макгрегор) зіштовхуються з учнем легендарного ситха, чий незвичайний подвійний світловий меч та стиль бою, аля Капоейро, добряче розганяють адреналін у джедайських фанатів. 

До цього моменту Мол викликав відчуття загрози своєю мовчазною люттю. Хореографія в локації виглядає як відточений танець, а музика «Duel of the Fates» викручує атмосферу на максимум. Молодість, досвід та лють в неймовірному коловороті світлових шабель не залишає шансів цьому двобою пройти повз цього рейтингу.

«Хроніки Ріддіка» (2004) – Ріддік проти Лорда Маршала

Стрічка «Хроніки Ріддіка» вже раніше потрапляла у дописи в імпровізованому авторському рейтингу найпохмуріших кіновсесвітів.  Бій між Ріддіком (Він Дізель) і Лордом Маршалом став ключовим моментом картини. Все згідно з класичними канонами: фінальні хвилини — фінальний бос.

Ріддік живе за власними правилами, тоді як Лорд Маршал очолює расу некромонгерів, що знищує світи заради своєї нової віри. До цього поєдинку Ріддік пережив численні випробування, а пророцтво про його роль у долі антагоніста додавало особливої ваги сцені. Бій у готичному тронному залі поєднав фізичну силу, тюремну хитрість, інтригу та допомогу не тільки друзів, а і ворогів. Кожен з них переслідує свої інтереси та лише чекають моменту, щоб забити кинджал у серце (чи голову) пораненого звіра в момент слабкості. 

«Гладіатор» (2000) – Максимус проти Комода

«Гладіатор» я переглядав багато разів, і фінальний бій між Максимусом (Рассел Кроу) і Комодом (Хоакін Фенікс) завжди викликає хвилю емоцій. «Генерал без армії» пройшов шлях від воєначальника до раба натовпу, прагнучи відплати за зраду, а Комод намагається зберегти владу за будь-яку ціну, навіть вдаючись до підступів перед боєм. 

Поєдинок на арені Колізею став квінтесенцією напруги в кожному погляді й ударі, хоча й не такий динамічний, як комусь хотілось. В погляді Максимуса вже відчувалося, що це його останній бій — єдиний, що тримає його на цій землі. А після помсти вже можна нарешті відправитися у безкрайні поля, де у будинку серед колосків його чекає після довгої розлуки сім’я.

«Роккі» (1976) – Роккі проти Аполло Крида

«Роккі» я вперше дивився у 90-х, і бій між Бальбоа (Сільвестр Сталлоне) та Аполло Кридом (Карл Везерс) залишився в пам’яті багатьох поколінь та потрапив на золоті сторінки історії кіно. Роккі отримує шанс, у який ніхто не вірить, борючись із чемпіоном, тоді як до цього він жив у бідності й невдачах. В той час поєдинок здавався реалістичним, кожен удар виглядав важким, а втома наростає з кожним раундом. 

З висоти років все виглядає зовсім інакше, ніж колись. Чітко видно наскільки Сталлоне у фільмі далекий від професійного і навіть любительського спорту. Але головна історія, як і саме протистояння, зовсім не про філігранну техніку боксу. Це історія не про те як бити, а як тримати удар від життя і продовжувати йти далі.

«Хижак» (1987) – Шефер проти Хижака

«Хижак» я дивився ще в юності, а переглядаю приблизно раз на рік-два. Фінальний бій між Арнольдом Шварценеггером (так, саме ним, адже він завжди грав самого себе) та інопланетним мисливцем навіть у 2025 році здатний принести задоволення, адже раніше не тільки трава була зеленішою, але й джунглі. 

До цього часу вся команда Датча загинула, і він залишається сам проти ворога, якого не бере звична нам зброя. Протистояння в джунглях будується на пастках і хитрості, та суперзброї — річної глини, яка дає +100 скритності. Розум проти технологій, сила проти сили, бажання вижити, проти азарту та кодексу честі мисливця.

«Термінатор 2: Судний день» (1991) – Т-800 проти Т-1000

І знову «Залізний Арні», який забере у вас не тільки шкіряну куртку та штани, але й мотоцикл з окулярами. «Термінатор 2» я переглядав неодноразово, і фінальний бій між Т-800 і Т-1000 назавжди увійшов в історію кінематографа. Двобій триває фактично весь фільм, але найбільшої епічності додають саме фінальні його сцени на заводі. Т-800 захищає Джона Коннора, тоді як Т-1000 із рідкого металу здається невразливим.

До цього моменту вже втрачається надія, що хоч щось може завадити досконалому вбивці виконати свою місію з ліквідації. Бій у сталеливарному заводі вражає не тільки ефектами, але й волею Т-800, який окрім запрограмованого завдання здатний проявити навіть щось схоже на людську турботу. 

«Непрощений» (1992) – Уільям проти Малюка Біла

Якщо при слові «Термінатор» одразу згадується Шварценеггер, то при слові «Вестерн» перед очима постає легендарний Клінт Іствуд — головна фігура Дикого Заходу всіх часів та епох. За його плечима багато стрічок, але не менш яскраво на їхньому фоні палає слава фільму «Непрощений», на момент знімання якого актору вже було 62 років. 

Легендарний стрілець і «перший хлопець у салуні» вже не молодий. Стрілянина, ризиковані витівки та пошуки легкого долара залишилися в молодості разом зі здоров’ям та роками. До того ж дітлахам потрібен батько, який зможе про них подбати. Здавалося б ніщо не змусить старого стрільця взятися за рушницю та сісти у сідло. Але доля завжди непередбачувана.

«Непрощений» я побачив у більш зрілому віці, і фінальна дуель між Уілом та Малюком Біллом (Джин Гекмен) залишає свій особливий відбиток. Мані повертається до насильства заради помсти за друга, а Білл намагається доказати, хто тут перший шериф у місті. Сцена в салуні сповнена напруги в класичних канонах мовчазних дуелей кінофільмів минулого. Тиша перед бурею, дві пари очей, що пильно дивляться одне на одного. Недостатньо першим вихопити револьвер з кобури, важливіше, щоб куля влучно потрапила у свою ціль.

Тепер прийшла ваша черга згадати у коментарях найепічніші дуелі всіх часів

На ITC триває конкурс  для наших читачів та авторів ком’юніті й цього разу одразу 7 призових місць! Щоб взяти участь напишіть допис або експертну відповідь на будь-яку тему. Серед призів: клавіатури, мишки, а також накопичувачі від наших партнерів — комп’ютерного магазину COMPX, бренду HATOR та компанії MSI. Детальніше ось ТУТ.

 

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.