Статті

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

Зараз багато точиться розмов про те, що Україні потрібне важке озброєння – танки, гаубиці, літаки тощо. Наші політики регулярно звертаються до західних країн із проханням надати все це нашим збройним силам. Але, як це не парадоксально, на сьогодні надійним постачальником найновітніших (і не дуже) зразків озброєнь є країна-агресор. 

Пропонуємо вашій увазі хіт-парад найпримітніших трофеїв, які захопили ЗСУ.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

ЗРК «Тор-М1/М2»

Тактико-технічні характеристики «Тора-М1/М2»:

  • станція виявлення цілей;
  • одночасно стежить за 48 цілями;
  • можливість одночасно супроводжувати 2–4 цілі (залежить від модифікації);
  • станція наведення;
  • 8 ракет (16) 9М330 (які розміщені між двома радарами);
  • маса бойової частини ракети – 14,5 кг;
  • твердопаливний двигун;
  • вага – 34 тони;
  • екіпаж – 3 особи.

Комплекс «Тор»  російська армія рекламувала як один з найуніверсальніших засобів протиповітряної оборони. Попри вихваляння ворогом усіх його переваг, він виявився легкою здобиччю для наших військових. Здебільшого їх знищують з допомогою Bayraktar. Також 10 машин вдалося захопити під час запеклих боїв з армією рф.

Усього, за даними Military Balance 2021, росармія прийняла на озброєння приблизно 120 таких комплексів. Вони мали захистити ворожі сухопутні війська, колони яких рухатимуться українською територію, від ракетно-авіаційних ударів. По суті, «Тори» створювали для захисту піхоти та важливої інфраструктури від літаків, БПЛА та бомб. 

Як би росіяни не вихвалялися своїми «Торами», їх насправді створили у 70–80 роках минулого століття. Тобто це не російська розробка.

«Тор» має як гусеничне, так і колісне шасі. У першому варіанті антенно-пусковий пост переміщують на напівпричепі. Кожний комплекс оснащений станцією виявлення цілей, станцією наведення, ЕОМ та пусковою установкою. Радіолокаційна станція, що обладнана системою розпізнавання «свій-чужий», може протягом 3 секунд обертатися на 360 градусів. Її дальність охоплення повітряного простору сягає приблизно 25 кілометрів. Розробники з допомогою двох станцій намагалися скоротити час виявлення цілі та її ураження. 

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

У «Торі» застосовують просту зенітну ракету, у якої відсутній власний бортовий комп’ютер і головка самонаведення. Нею керують з комп’ютера, що знаходиться в бойовій частині машини. Завдяки вертикальному старту ракети під машиною не утворюється воронка. Швидкість польоту ракети становить 2,8 маху.

За словами росіян, «Тор» може працювати як в автоматичному, так і ручному режимі. Ймовірність ураження об’єкта однією ракетою сягає від 30% до 95%. Тобто все залежить від розміру цілі та висоти її польоту (6–10 км). Час реакції комплексу – 8–12 секунд.

На відміну від «Тора-М1» «Тор-М2» може вести вогонь на ходу.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

ЗРГК «Панцир-С»

Тактико-технічні характеристики «Панцира-С»:

  • кількість ракет – 12 ракет і 1400 снарядів;
  • дальність дії – 20 км;
  • маса бойової частини ракети – 20 кг;
  • одночасно стежить за 20 цілями;
  • максимальна висота поразки цілей – 15 км;
  • час реакції – 4–6 секунд;
  • час розгортання – 5 хвилин;
  • екіпаж – 3 особи.

Як і «Тор», «Панцир-С» теж неодноразово знищували «Байрактаром» або захоплювали наші піхотинці в бою. Цей доволі мобільний комплекс малої дальності може вести боротьбу проти цілої низки повітряних цілей. Зазвичай його використовують, щоб захищати цивільні та військові об’єкти, а також прикривати ЗРК С-300 та ПВО.

«Панцир-С» – доволі універсальний комплекс, який можна розміщувати не лише на гусеничному та колісному шасі, а й стаціонарно. Завдяки цьому комплекс застосовують як на суходолі, так і на військових кораблях. Він здатний працювати за будь-якого клімату та погодних умов. 

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

ЗРГК оснащений автоматичними гарматами та керованими ракетами, які обладнані радіокомандною системою наведенням, інфрачервоним датчиком і радіолокаційною системою стеження. Тобто це доволі прості та недорогі ракети, у яких відсутня головка самонаведення. Це свідчить лише про те, що росіяни не мають технологій, які б дозволили їм створити високоточну зброю.

«Панцир» обладнаний фазованими антенними решітками, які дозволяють знищувати цілі в радіусі до 20 км. Інтервал між пусками ракет та захопленням системою цілей складає 5 секунд. Він здатен одночасно обстрілювати 4 цілі.

Це теж радянська розробка, яку створили в місті Тула ще в 70–80-х роках минулого століття. З часом її трошки вдосконалили – додали сучасніше іноземне обладнання. За відкритими даними, таких комплексів росія спромоглася зробити аж 68.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

ВВС «Солнцепьок» («Буратіно»)

Тактико-технічні характеристики «Солнцепьока»:

  • маса бойової частини ракети – 44,3 тонни;
  • система залпового вогню калібру 220 мм;
  • кількість пускових труб – 24 штуки;
  • дальність дії – 400–6000 м;
  • площа ураження до 40000 м кв.;
  • максимальна швидкість машини – 65 км/год;
  • вага – 46 тонн;
  • екіпаж – 3 особи.

Українські військові не лише знищують «Солнцепьоки», а й застосовують їх проти самих окупантів. Сам ворог час від часу застосовує «Солнцепьок» проти своїх власних солдатів. Нещодавно його використали на Запорізькому напрямку і випалили при цьому власні позиції.

Вогневу систему, яка стріляла некерованими ракетними снарядами (НКРС), створювали на базі танку Т-72 у 70-х роках. Тоді її назвали ТОС-1 «Буратіно» і вперше випробували під час афганської та чеченської воєн. Пізніше нові модифікації базувалися на шасі КрАЗа.

Система залпового вогню складається з бойової машини, пускової установки, НКРСів і транспортно-заряджальної машини. Комплекс додатково обладнаний системою управління вогнем, оптичним прицілом, лазерним далекоміром та електронним балістичним обчислювачем.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

«Солнцепьок» стріляє по цілях з допомогою запалювальної суміші або термобаричними ракетами. Система знищує ціль з допомогою осколків, високої температури та підвищеного тиску. Некерована ракета складається з трьох частин – головної, підривника та твердопаливного двигуна. Під час влучання в об’єкт реактивний снаряд утворює вибухонебезпечну хмару, яка при контакті з киснем вибухає. Після чого тиск спочатку підіймається, а потім різко знижується. Це призводить до того, що людина, яка могла вижити, помирає від розриву внутрішніх органів.

Система залпового вогню може стріляти по об’єктах як одиничними (12 секунд), так і парними пострілами (6 секунд).

«Солнцепьок» застосовували для ураження броньованої техніки, живої сили супротивника та руйнування будівель. Пізніше його почали використовувати для підтримки піхоти та бронетанкових з’єднань.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

Танк Т-80

Тактико-технічні характеристики танка Т-80:

  • броня 100–242 мм;
  • гармата (2А46-1)125-мм, спарений кулемет – 7,62-мм та зенітний кулемет – 12,7-мм;
  • боєприпаси – бронебійно-підкаліберні, кумулятивні, осколково-фугасні та керовані ракети (за лазерним променем);
  • механізм заряджання 22–28 пострілів (залежить від модифікації);
  • максимальна швидкість – 40–45 км/г;
  • маса бойової машини – 42–47 тонн;
  • двигун ВМД-1000Т 1000 к. с.;
  • система управління вогнем «Рефлекс» (з лазерним променем);
  • екіпаж – 3 особи.

Українцям вдалося захопити чотири російських модернізованих танки Т-80УЕ-1. Свого часу перші зразки бойової машини створили в Україні на Харківському КБ ім. Морозова у 80-х роках. Пізніше росія почала їх модернізувати та вдосконалювати вже в себе на території.

Перша перевага цього танка в тому, що він під час бою може маскувати своє місце знаходження з допомогою димової або аерозольної завіси. Це стало можливим завдяки спеціальним пусковим установкам з димовими гранатами.

Друга перевага полягає в тому, що він може стріляти керованими ракетами з лазерним наведенням на відстані до 5000 м. Сама ракета складається з двох частин – метального пристрою і апаратного відсіку та маршового двигуна й бойової частини. Завдяки цьому комплекс може стріляти по цілі під час руху.

Модернізований варіант оснащений бортовими екранами, системою автоматичного керування двигуном САКР і режимом СМГ (стоянковий малий газ). Також на танк встановили новий стабілізатор зброї, комплекс дистанційного підриву осколково-фугасних снарядів «Айнет», тепловізійний приціл «Пліса» та систему, що підвищує рухливість і живучість машини на полі бою.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

Танк Т-72Б

Тактико-технічні характеристики танка Т-72Б:

  • приціл «Сосна-У» та 1А40-4;
  • автомат супроводу цілей;
  • радіостанції та комплекс програмно-апаратного АВЗКУ;
  • 125-мм гармата та зенітний кулемет «Корд»;
  • дисплейний комплекс механік-водій і телевізійна камера;
  • дизельний двигун потужністю 780 к. с.;
  • максимальна швидкість – 60 км/год;
  • маса бойової машини – 44,5 тонни;
  • екіпаж – 3 особи.

Українські фермери (щоб добро не пропадало) часто забирають собі пошкоджені танки Т-72. Не пасуть задніх і підприємства оборонного комплексу. Вони активно ремонтують трофейні танки Т-72 (як старого, так і нового зразка) та оперативно відправляють їх на фронт.

Танк Т-72Б – це вдосконалена модифікація танка Т-72А, серійне виробництво якого почалося ще 1984 року. Ця бойова машина має навісний динамічний захист і комплекс керованого озброєння «Свір» з лазерним наведенням ракети на ціль.

Попри його модернізацію, він все одно вважається застарілим у порівняні із сучасними танками «Леопард-2» та «Абрамс». Він не лише є малорухливим зі слабким двигуном, а й у нього досі відсутні системи управління вогнем.

Свого часу Т-72 використовували в сирійсько-ізраїльській, ірано-іракській та югославській війнах. Наразі росія у своєму парку бронетехніки має 9 тис. таких танків. 

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

Танк Т-90

Тактико-технічні характеристики танка Т-90:

  • вага танка – 46,5 тонн;
  • довжина гармати – 9530 мм;
  • дизельний двигун – 840 к. с.;
  • максимальна швидкість – 70 км/г;
  • встановлена 125-мм гармата «Рапіра» (механізм заряджання 22–43 постріли), спарений кулемет калібру 7,62 мм та кулемет «Корд»;
  • заряджають бронебійними підкаліберними та кумулятивними снарядами, керованими ракетами «Інвар» (стріляє до 5000 м);
  • екіпаж – 3 особи;

Т-90М – це модернізований російський «Прорив», який розробили на базі Т-72Б. Він оснащений станцією активних перешкод «Штора», системою управління вогнем «Калина», білоруським прицілом «Сосна У», комплексом керованого озброєння та новим динамічним захистом «Релікт».

Попри оновлення, він і досі залишається доволі важким і повільним. Адже росіяни не замінили старий двигун (В-84-92), який, по суті, його гальмує. Він легко перегрівається та виходить з ладу в районах зі спекотним кліматом. Також, як показує практика, навіть «найкращий» захист «Релікта» не рятує його від уражень. Українські військові з легкістю підбивають «прориви» протитанковими комплексами «Джавелін» та «Енлав».

Окрім українсько-російської війни ці танки застосовувалися під час бойових дій на Донбасі та в Сирії. Були навіть випадки їхнього захоплення сирійськими опозиційними військами. Наразі наші танкісти теж активно опановують цей зразок ворожої техніки. 

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

БТР-82А

Тактико-технічні характеристики БТР-82А:

  • 8-циліндровий турбодизельний двигун потужністю 300 к. с.;
  • озброєний 14,5-мм кулеметом, 30-мм гарматою, спареним 7,62-мм кулеметом;
  • вага – 15 тонн;
  • максимальна швидкість – 100 км/г;
  • має нічний приціл.

Під час українсько-російської війни росвійська найчастіше їх використовують на полі бою. Вони призначені для перевезення мотопіхоти та знищення протитанкових засобів і легкої техніки.

Бронетранспортер 82А є модифікованою версією радянського БТР-80. Бойову машину посилили 30-мм гарматою та 7,62-мм кулеметом. Водночас її обладнали цифровою радіостанцією та комбінованими приладами спостереження. Всередині корпус машини мали обшити протиуламковими накладками (але це не точно).

На цьому його модернізація і закінчилася. Насправді броня бронетранспортера не завжди може його захистити від 14,5-мм та 7,62-мм куль. Його нижня частина також є вразливою для мін. Тому найчастіше ці бойові машини просто перетворюються на брухт. Зі 123 бетеерів, які захопили бійці ЗСУ, лише 40 стали трофеями.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

БМП-3, БМП-1, БМП-2

Тактико-технічні характеристики БМП:

  • вага – 13 тонн;
  • екіпаж – 3–8 осіб;
  • швидкість БМП – 40–65 км/г;
  • озброєння – 73-мм або 30-мм гармата, снаряди, ПТРК, спарений кулемет 7,62 мм;
  • дизельний двигун потужністю 300 к. с.;

Українські військові вже не раз демонстрували, як добре горить ворожа техніка, і особливо БМП. 

БМП-1 – це радянська бойова машина призначена для перевезення мотопіхоти та знищення протитанкових засобів і легкої техніки. Може також долати водні бар’єри.

Хай не збідніє рука того, хто дає або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 1)

БМП-2 використовують для транспортування повітрянодесантних та аеромобільних військ.

БМП-3 насамперед призначена для перевезення піхоти. Вона озброєна 100–30-мм гарматами, пусковою установкою та 7,62-мм кулеметом. Зараз рашисти використовують її під час штурму заводу «Азовсталь».

РСЗВ «Град»

Тактико-технічні характеристики «Града»:

  • бойова машина БМ-21;
  • транспортна машина (ТМ);
  • реактивні снаряди (РС);
  • 122 мм калібр;
  • дальність стрільби від 5 до 40 км;
  • площа враження одним залпом – 7,5–4,5 га;
  • за один залп відстрілює 40 пострілів;
  • вага – 13,7 тонни;
  • швидкість – 75–90 км/г;
  • екіпаж – 3 особи.

Наші захисники вже не раз відбирали у ворога «Гради». Ця трофейна техніка точно стане в пригоді під час запеклих боїв на сході та півдні країни.

«Град» теж є радянською розробкою, призначеною для знищення командних пунктів, мінометних та артилерійських підрозділів тощо.

Створена в 60-х роках минулого століття, вона здатна одним залпом руйнувати будівлі та знищувати живу силу противника на території площею до 7,2 га. За 20 секунд «Град» вистрілює 720 снарядів – це приблизно 2 тонни вибухівки.

Оскільки у «Граді» застосовують некеровані ракети, усі координати цілей визначають навігаційною системою. Перед пострілом ракети закладають до пускового контейнера (чотири ряди по 10 штук), встановленого на машині. Реактивні ракети можуть запускатися вручну й автоматично у горизонтальному чи вертикальному положенні. Для керування системою в автоматичному режимі її обладнали комплексом управління вогнем «Віварій». Це дозволяє вести вогонь з кабіни або з допомогою пульта на відстані до 50 км.

«Град» встановлений на шасі «Уралу» або ЗіЛу. Завдяки цьому він може швидко залишити свою позицію, щоб уникнути удару у відповідь.

Далі буде…

Завантаження коментарів...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: