Коли говорять про українське IT, найчастіше згадують аутсорсинг, а саме тисячі розробників, що пишуть код для американських і європейських компаній. Це правда, але не вся. Паралельно з аутсорсом в Україні виростало інше: власні продукти, власні бренди, власні засновники з власними іменами. Частина з них сьогодні відома у світі більше, ніж у себе вдома. Їх не плутають із кремнієво-долинними гігантами лише тому, що про походження зазвичай не запитують. А дарма.
Ця стаття — перша з розповіді про конкретних людей. Вона є частиною спецпроєкту “Визнані у світі” — про те, як вітчизняний бізнес виходить на світові ринки. Про тих, хто в різний час, з різними ідеями та з різним ступенем ризику вирішив будувати продукт, а не просто виконувати замовлення. І про те, що з цього вийшло.
Зміст
Олексій Шевченко, Максим Литвин, Дмитро Лідер — Grammarly
AI-редактор англійської мови, яким щодня користуються десятки мільйонів людей у 202 країнах
Все почалося ще в студентські роки, в Міжнародному християнському університеті в Києві — ВНЗ, де викладання велося виключно англійською. Саме тут наприкінці 1990-х познайомилися Олексій Шевченко та Максим Литвин. Студенти бачили, як однокурсники здавали на перевірку чужі роботи, і мали ідею: зробити програму для автоматичного виявлення плагіату. Третім у команді став Дмитро Лідер, програміст за освітою, випускник Національного авіаційного університету.
Перший продукт — MyDropBox — до 2007 року використовували близько 800 університетів і майже 2 мільйони студентів по всьому світу. Потім його придбала американська освітня платформа Blackboard. Умова угоди містила обмеження: два роки засновники не мали права відкривати схожий бізнес. Вони перечекали — і у 2009 році заснували Grammarly.
Перші версії орієнтувалися на студентів і перевіряли тексти не в режимі реального часу: користувач завантажував главу книги та чекав 30 хвилин. Але вже у 2009–2010 роках команда помітила, що серед їхніх клієнтів були адвокатські контори, банки, редакції газет. Не студенти. Бізнес змінив курс.
“Коли подивилися на email-адреси клієнтів, побачили там адвокатські компанії, банки, блоги, газети — не студенти, а професіонали”. — Максим Литвин, співзасновник Grammarly, в інтерв’ю 2012 року.
З 2015 року Grammarly перейшов на freemium-модель: базові функції безплатно, преміум можна було придбати за підпискою від $12 на місяць. Це спровокувало вибухове зростання. Якщо у 2015-му щоденна аудиторія становила 1 мільйон людей, то пізніше вона перевищила 30 мільйонів. Сьогодні продуктами компанії користуються понад 50 000 бізнес-команд, а сам сервіс вбудований у 500 000 застосунків і вебсайтів — від Gmail до Microsoft Word.
Після раунду фінансування у $200 млн у 2021 році капіталізація компанії досягла $13 млрд, а Шевченко і Литвин увійшли до списку доларових мільярдерів Forbes. Їхній досвід не-носіїв мови виявився не слабкістю, а конкурентною перевагою: вони розуміли помилки, яких носії просто не помічають.
Grammarly, NVIDIA і mono: українські айтівці обрали топ-25 компаній, в яких хотіли б працювати
“Ця проблема набагато ширша, ніж помилки. Це проблема ясності, ефективності спілкування. Наскільки ми знаємо, цю проблему вирішуємо тільки ми”. — Олексій Шевченко, співзасновник Grammarly, в інтерв’ю AIN.ua.
Штаб-квартира перебралася до Сан-Франциско, але київський офіс залишається одним із ключових центрів розробки — понад 200 людей. Після початку повномасштабного вторгнення компанія припинила всі операції в pосії та Білорусі. Восени 2025 року материнська компанія Grammarly змінила корпоративну назву на Superhuman, об’єднавши під нею кілька придбаних продуктів. Сам застосунок Grammarly при цьому зберіг свою назву і продовжує роботу.
Олександр Конотопський — Ajax Systems
Найбільший виробник охоронних систем в Європі. Продається у 187 країнах. Виробництво у Києві
Олександр Конотопський відкрив свій перший бізнес у 21 рік. Ним став онлайн-магазин охоронного обладнання. Торгував китайською технікою. Поки одного дня не розібрав несправну китайську сирену і не виявив конструктивний дефект: транзистор розраховано на вдвічі менший струм, ніж потрібно. Проблему, над якою билася китайська фабрика з 400 робітниками, його однокурсник з КПІ розв’язав за 15 хвилин.
“Китайська фабрика з 400 співробітниками не могла вирішити проблему, з якою я боровся рік. Але мій однокурсник зрозумів її за 15 хвилин. Тоді я зрозумів: якщо звичайний випускник українського технічного університету може перевершити глобального виробника, варто спробувати”. — Олександр Конотопський, засновник Ajax Systems.
У 2011 році Конотопський заснував Ajax Systems із наміром зробити охоронну систему нового рівня. Першу версію продукту, яка була простіша та надійніша за китайські аналоги — він продавав на українському ринку. Але на міжнародній виставці нікого вона не зацікавила. Стало зрозуміло: імпортозамінний продукт — не вихід. Потрібна інновація.
Команда вирішила проєктувати систему з нуля: власний радіопротокол Jeweller із дальністю 2 км і часом реакції 0,15 секунди, власна хмарна інфраструктура, власний мобільний застосунок, власне виробництво в Києві. Це зайняло ще три роки. Зате результат перевершив усі очікування.
Перший раз Ajax вийшов на виставку в США. Люди одразу підходили до стенда з питанням: “Звідки ви? З Німеччини?” Конотопський відповідав: “Ні, з України. Це зростаюча зірка. Ви ще про неї почуєте”.
Сьогодні Ajax Systems — найбільший виробник охоронних систем в Європі. Продукція продається у 187 країнах, компанія нараховує понад 3300 співробітників. У 2022 році, вже після початку повномасштабного вторгнення, виторг зріс на 35%, а виробничі потужності подвоїлися. Паралельно команда розробила безкоштовний застосунок сповіщення про повітряні тривоги — більше ніж 20 мільйонів завантажень.
“Ідея — це ніщо, виконання — це все. Не витрачайте забагато часу на пітчі інвесторам та конференції. Більше часу проводьте з клієнтами та командою”. — Олександр Конотопський, з інтерв’ю EU-Startups.
Ajax фінансував венчурний фонд SMRK, створений у партнерстві з MacPaw. Завдяки цьому фонду стало можливим, зокрема, народження Esper Bionics. Українська технологічна екосистема живиться сама собою.
Роман Могильний, Олесь Петрів, Дмитро Швець та команда — Reface
№1 в американському App Store. 100+ мільйонів завантажень. Ілон Маск написав про них у Х (Twitter)
Reface — рідкісний приклад того, як продукт із Києва підкорив найконкурентніший ринок світу без масової реклами, суто завдяки вірусному поширенню. Компанія виросла з ML-стартапу Neocortex, заснованого 2011 року випускниками Києво-Могилянської академії Романом Могильним, Олесем Петрівим і Ярославом Бойком. Пізніше команду поповнили Дмитро Швець, Іван Альцибєєв, Денис Дмитренко та Кирило Сигида — у Reface сім співзасновників.
Ідея продукту була проста до геніальності: технологія глибинних підробок (deepfake) на основі генеративно-змагальних нейромереж (GAN) дозволяє замінити обличчя у відео чи гіфці одним селфі. Реалістично. Швидко. Смішно. Щось таке, чим одразу хочеться поділитися.
У серпні 2020 року застосунок несподівано для всіх опинився на першому місці в розділі Entertainment американського App Store, при цьому обігнавши TikTok, Netflix, Hulu і Disney одночасно. Серед перших, хто поширив свій Reface-ролик у соцмережах, були Ілон Маск, Джастін Бібер, Майлі Сайрус, Брітні Спірс. Ніхто з них не отримував за це грошей.
“Погодьтесь, круто бачити український стартап у топі на найбільш конкурентному ринку світу. Наскільки нам відомо, ніколи раніше стартап з України не був №1 в США”. — Роман Могильний, співзасновник Reface.
Кількість завантажень перевищила 100 мільйонів. Компанія залучила $5,5 млн від одного з найпрестижніших венчурних фондів світу — Andreessen Horowitz (a16z). На ранній стадії у стартап також інвестував підприємець Сергій Токарєв.
Reface продовжував розвиватися і під час війни. У 2023 році Дмитро Швець покинув посаду CEO, передавши управління Івану Альцибєєву та Антону Воловику. Перед відходом він написав: “Попри COVID і повномасштабну війну, Reface перетворилася з вірусної програми для зміни облич на прибуткову мультипродуктову компанію зі 187 співробітниками”.
Заявки до «Дія.City» вже подали 44 компанії, включно з Reface та Roosh
“Reface — це не тільки про “ха-ха”. Це можливість людей самореалізуватися”. — Дмитро Швець, колишній CEO Reface.
Нині компанія будує екосистему ШІ-інструментів для контент-мейкерів і рухається в напрямку нового типу соціальної мережі на базі генеративного ШІ. Їх офіс розташований у Києві.
Дмитро Газда, Анна Бєлєванцева, Ігор Ільченко — Esper Bionics
Розумний протез руки з Києва — на обкладинці TIME. І на руках українських ветеранів
Дмитро Газда за освітою лікар-дерматолог, випускник Медичного університету імені Богомольця. До того як зайнятися протезами, він заснував кілька бізнесів: меблевий бренд, бренд домашнього декору, виробника крісел-мішків. Але в якийсь момент зрозумів, що хоче займатися тим, що змінює людські можливості в буквальному сенсі.
Ідею Газди розділили економістка Анна Бєлєванцева та інженер-програміст Ігор Ільченко. У 2017–2019 роках вони вивчали ринок протезування, брали інтерв’ю у протезистів в Україні та США. Перший прототип Esper Hand зробили у 2019-му. Це була величезна незграбна конструкція з 3D-надрукованими деталями та китайськими компонентами. Але вона рухалася. Це було важливо, щоб показати партнерам та інвесторам, у якому напрямку рухається команда.
Сучасна версія Esper Hand — протез із 288 компонентів, керований електроміографічними сенсорами. Сенсори зчитують імпульси м’язів і передають команди руці. Головною інновацією є система самонавчання: хмарний алгоритм аналізує, в яких ситуаціях користувач обирає той чи інший хват, і починає пропонувати його автоматично. Протез адаптується до людини, а не навпаки. Esper Hand отримав схвалення FDA і може продаватися в США через страхові компанії.
“Найважливішою технологією, розробленою в найближчі 30 років, буде електроніка всередині людського тіла”, — Дмитро Газда, CEO та співзасновник Esper Bionics, журнал TIME, 2022 рік.
У 2022 році Esper Hand потрапив на обкладинку TIME як один із 200 найкращих винаходів року у категорії “Доступність”. Того ж місяця росія розпочала повномасштабне вторгнення. Компанія, яка планувала зосередитися на американському ринку, раптово опинилась в іншій реальності.
Esper Bionics запустила програму Esper for Ukraine, тому протези передаються ветеранам безплатно коштом донорів. R&D, виробництво і сервісне обслуговування — все розташовано в Києві. Якщо в американського постачальника ремонт займає два місяці, то в Esper — три-чотири дні. У травні 2024 року виробництво відвідав державний секретар США Ентоні Блінкен.
“Ми не розраховували, що Україна стане ринком. Але розуміли — вся бізнес-активність буде в США та ЄС. Потім сталося те, що сталося”. — Дмитро Газда, з інтерв’ю Vector, 2024 рік.
У 2024 році компанія залучила $5 млн нового раунду та оголосила про розробку Esper Hand 2 — з покращеним захистом від вологи та здатністю утримувати 16 кг одним пальцем. Компанія має офіси у Києві, Нью-Йорку та Берліні. Але серце виробництва досі тут, в Україні.
Замість висновку: що між ними спільного
Чотири компанії, чотири абсолютно різні продукти: граматичний редактор, охоронна система, застосунок для розваг і протез руки. Але якщо подивитися на людей за ними, можна побачити кілька спільних рис.
По-перше, всі вони починали з реального досвіду незручності або проблеми: не з ринкового аналізу. Шевченко бачив плагіат в університеті. Конотопський розібрав несправну сирену. Засновники Reface хотіли зробити те, чого хотіли б самі. Газда вирішував задачу, яку вважав важливішою за будь-який інший бізнес.
По-друге, жоден із них не чекав ідеальних умов. Grammarly виростав у Києві в нульових, Ajax розбудовував виробництво без будь-якого досвіду в електроніці, Reface з’явився під час пандемії, Esper Bionics не зупинився під час вторгнення.
По-третє, всі вони залишили виробництво, R&D або принаймні значну частину команди в Україні. Не тому, що не могли перебратися. А тому, що це був усвідомлений вибір.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: