Бронювання працівника роботодавцем не є гарантією від мобілізації — за певних умов. Такого рішення дійшов Закарпатський окружний адміністративний суд під час розгляду справи.

Суд стверджує, що військовозобов’язаний, який має право на відтермінування мобілізації, повинен сам повідомляти ТЦК про наявні для цього підстави. У зворотному випадку він може бути мобілізований. Відстрочка проходження військової служби реалізується військовозобов`язаним через активні дії відповідного оформлення у ТЦК. Реалізація цього права може бути здійснена тільки до початку ним проходження служби (простіше кажучи, якщо мобілізували та потрапив на службу, оформити відтермінування вже не можна).

Суд відмовив позивачу через те, що він, маючи право на відстрочку, вчасно не повідомив про це ТЦК, і таким чином не скористався своєю законною можливістю. Втім, рішення суду стверджує, що Генштабу ЗСУ було доручено організувати доведення наказу про бронювання до відповідних ТЦК протягом трьох днів.

• Чоловік позивався до прикордонної військової частини. Він просив скасувати розпорядження про мобілізацію, зарахування його до особового складу та інші відповідні документи.
• У позові йдеться, що 8 лютого 2024 року він бажав законно перетнути кордон, однак його затримали та доставили до ТЦК, де його спрямували на медичну комісію.
• На медогляді стан здоров`я позивача нібито не обстежувався, а скарги через його перебування на військовому обліку як непридатного до служби не бралися до уваги.
• Щобільше, позивач був заброньований підприємством.
• Попри це, після медичного огляду позивача доставили для проходження служби у військову частину.

Суд встановив, що 11 лютого 2024 року позивач отримав повістку з зобов’язанням з’явитися до ТЦК. Тоді ж він був визнаний ВЛК придатним до служби. Позивач отримав мобілізаційне, яке відмовився підписувати. У цей же день, 11 лютого, направили для проходження військової служби у військовій частині. 14 лютого 2024 року його зарахували до особового складу.

Позивач також стверджує, що був заброньований і мав через це підставу для відстрочки від призову. Підприємство ТОВ «Ф» визнано критично важливим. Його 17 працівників, разом з позивачем, були у поданому списку до бронювання. Генеральний штаб ЗСУ погодив список.

Наказом Мінекономіки працівників підприємства забронювали згідно з поданим списком. Відповідним працівникам надано відстрочку від призову до 16 лютого 2024 року (нагадаємо, мобілізація відбулася 11 лютого). Лист Мінекономіки зобов’язав ТОВ «Ф» видати заброньованим працівникам витяг з цього наказу для підтвердження відстрочки. Генштабу доручили доведення наказу у 3-денний термін до ТЦК.

Тож встановлено, що станом на день призову позивач був заброньований за ТОВ «Ф» у належному порядку і мав право на відстрочку до 16 лютого 2024 року.

Як зазначив суд, відповідачі заявляють, що позивач не повідомив працівників ТЦК про наявність в нього права на відстрочку, не надав доказів бронювання, а дані про його статус у системі «Оберіг» були відсутні.

Суд зазначив, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі особисто за 7 днів з дня внесення змін мають прибувати з паспортом та обліковими документами до відповідного ТЦК для взяття на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти в тому числі повинні особисто повідомляти протягом семи днів про зміну персональних даних та надавати відповідним органам документи, з підтвердженням права на відстрочку.

Тобто на резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, покладено обов`язок своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав. Отже, право на відстрочку реалізовуватися самим військовозобов`язаним шляхом активних дій з оформлення цього права. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

На думку суду, справа не містить доказів, що під час мобілізаційних процедур позивач надав ТЦК відповідні документи. В тексті заяви позивач не заперечує, що не надав потрібні докази бронювання ТЦК під час призову. У ТЦК вказали що жодних документів з підставами для відстрочки не надходило. Тож під час оформлення наказу таких даних у ТЦК не було.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач не скористався можливістю заявити про право на відстрочку відповідним законним чином. Суд зазначає, що мобілізаційне розпорядження є різновидом повістки, що вручається військовозобов`язаному після проходження ним медичної комісії та визнання придатним до служби для подальшої мобілізації.

Мобілізаційне розпорядження не є індивідуальним актом в розумінні норм КАС України, а його скасування не спричинить поновлення порушених прав позивача. Не є таким актом також і поіменний список військовозобов`язаних, які призвані та відправлені до військової частини. Такий список є виключно додатком до наказу начальника ТЦК про призов під час мобілізації. Тому, суд вважає, що позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ТЦК прикордонного загону Державної прикордонної служби від 14.02.2024 про прийняття на військову службу, зарахування до списків особового складу суд зазначає наступне.

Зарахування до списків органу Держприкордонслужби здійснюється наказом по особовому складу, як правило, у день прибуття до частини. Суд вважає, що жодних підстав для невидачі наказу про зарахування позивача до списків особового складу частини не було.

Стосовно непридатності позивача за здоров’ям, суд відзначає, що на момент виникнення спірної ситуації позивач був «призваний на військову службу у складі осіб рядового складу, ба більше у період дії воєнного стану».

За результатами розгляду адміністративної справи протиправність дій відповідачів, на думку суду, не знайшла підтвердження, у задоволенні позову було відмовлено.

Суди скасовують штрафи від ТЦК: 88% справ на користь позивачів

Джерело: «Судово-юридична газета»