Стиль Веса Андерсона можна впізнати відразу. Практично математична симетрія кадру, м’які кольори та фактурні герої дають змогу вмить зрозуміти, що ви дивитеся роботи одного конкретного режисера. При цьому сам Андерсон не прагне перевантажувати свої фільми. Для нього вони стали всього лише способом висловити емоції та створити нетлінний зліпок ментального стану. «Астероїд-Сіті» у цьому плані не вийшло одкровенням. Детальніше про нову роботу Веса Андерсона — в нашій рецензії нижче.
«Астероїд-Сіті» / Asteroid City
Жанр трагікомедія
Режисер Вес Андерсон
У ролях Том Генкс, Скарлетт Йоганссон, Едріан Броуді, Віллем Дефо, Марго Роббі, Едвард Нортон
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Події фільму розгортаються у вигаданому американському містечку посеред пустелі в 1955 році. Колись тут впав астероїд. Відтоді містечко стало своєрідним центром збору для всіх любителів науки й астрономії, для яких тут проводять окремий щорічний фестиваль. Черговий такий фестиваль стане центром дивних і абсурдних подій, які можуть вплинути на життя всіх присутніх. А можуть і не вплинути, бо життя — дивна штука.
«Астероїд-Сіті» з перших же кадрів буквально кричить (хоча у випадку робіт Андерсона — скоріше мелодійно наспівує) стилем і піднесеністю. У кадрі ніколи не буває нічого зайвого. Кожен рух камери, кожна декорація і сцена тут на своїх місцях, ніби саме заради них і було придумано кіномистецтво. Ваші естетичні почуття під час перегляду точно будуть задоволені. Можливо, ви навіть відкриєте їх у собі вперше — настільки тут усе добре.
Одразу відповімо на одне запитання, яке може виникнути в уважних глядачів лише за умови одного погляду на постер фільму з усіма його актрисами та акторами. Адже деякі персонажі на ньому чорно-білі, ніби врізки із зовсім іншого твору. І зараз буде не спойлер, а важливий для розуміння сутності кіно момент.
«Астероїд-Сіті» — не зовсім фільм про титульне місто, в якому впав астероїд. Це насамперед емпірична історія написання п’єси про місто, в якому впав астероїд. Місто й астероїд тут — лише декорації та метафори для простої драми людських доль, яка до того ж сильно перегукується з особистими історіями автора п’єси й акторської трупи.
Певною мірою Андерсон у своєму новому фільмі досліджує взаємодію суб’єктивного й об’єктивного при створенні творів мистецтва. Утім, без надмірного пафосу і надмірно комплексних структур.
«Астероїд-Сіті» завжди концентрується на людях, а не обставинах. І тут на перший план виходить ще одна яскрава перевага фільму — його видатний акторський склад. Андерсон зібрав найрізноманітніших зірок першої величини. Скарлетт Йоганссон, Стів Карелл, Віллем Дефо, Браян Кренстон — ось лише кілька прикладів. На кожного в «Місті астероїдів» дивитися виключно приємно.
Можливо, не всі герої тут отримують належний розвиток своїх сюжетних ліній, а деяким не вистачає екранного часу. Але завжди варто пам’ятати, що кожна репліка тут — частина єдиної історії. Тобто ми не розглядаємо перемоги і поразки окремих людей, а поглинаємо всіх їх цілком у контексті розвитку п’єси. Така ось спроба в метанаратив.
«Астероїд-Сіті» буквально до країв заповнене піднесеною меланхолією.
Андерсон не кидає сумні фрази вам прямо в обличчя, але загальне відчуття туги здатне захопити ваше серце вже до середини фільму. Трагедія творця, акторів і твору як самостійної живої сутності не намагається навмисно викликати у вас сльозу. Навпаки, все сприймається в позитивному тоні. І все-таки від високого смутку тут нікуди не втекти.
Особливо йому сприяє атмосфера самого міста. Пустельні пейзажі та вінтажна музика ідеально доповнюють помірний софізм діалогів персонажів. Стилістика ретрофутуризму в принципі виявилася чудовою для фільму.
І здається, що нічого поганого в кіно абсолютно немає. Тільки річ у тім, що Андерсон цього разу ніби й не намагався зробити щось нове для себе. Усі елементи кіно перебувають на дуже високому рівні, тож фанати творчості режисера (та й просто красивого кінематографа) будуть у захваті. Тільки от якщо до цього підхід Андерсона ви ніяк не сприймали, то «Астероїд-Сіті» вас явно не переконає.
Вес Андерсон знову зняв фільм-емоцію. Яку можна спробувати оцінити з точки зору смислів і об’єктивних суджень, адже простір для інтерпретацій в історії є. Але робити цього не варто, бо тоді ефемерна магія кіно зруйнується. «Астероїд-Сіті» аж ніяк не про чіткі думки.
Зате він про приглушене звучання радіо, через яке доноситься американська класика. Про стильні, виключно американські костюми. Про чари науки та її абсолютну нездатність пояснити прості істини повсякденного життя.
Про абсурдні зустрічі та не менш абсурдні розставання, після яких залишається тільки гіркота. Настільки непомітна, що з нею цілком можна йти далі, замінюючи людей, місця і цілі. Але настільки важлива, що змінить вас назавжди.
Утім, «Астероїд-Сіті» цілком можна сприймати й просто як гарний калейдоскоп відомих акторів у приємному оку сеттингу. І в такому разі це все одно чудове кіно.