“Диявол носить Prada 2” є одним із тих сиквелів, поява яких виглядає максимально ризикованою ще на рівні ідеї. Оригінальний фільм давно закрив свою історію і залишився у пам’яті як самодостатня, стильна і дуже точна картина про моду, амбіції та ціну успіху. Але через два десятиліття Голлівуд знову повертає нас у цей світ, але він вже інший, цифровий, швидший і значно жорсткіший до людей, які не встигають за змінами. І головне питання тут навіть не “навіщо”, а чи змогли автори зробити історію актуальною сьогодні, а не просто паразитувати на ностальгії.
Плюси:
актуальна тема сучасних медіа та змін індустрії; сильні акторські роботи; приємна атмосфера і стиль; логічне продовження арок головних персонажів
Мінуси:
слабкі другорядні персонажі; карикатурні образи; місцями спрощений конфлікт
“Диявол носить Prada 2” / The Devil Wears Prada 2
Жанр комедія, мелодрама
Режисер Девід Франкель
У ролях Меріл Стріп, Енн Гетевей, Стенлі Туччі, Емілі Блант, Джастін Терру, Б. Джей Новак, Люсі Лью, Кеннет Брана, та ін.
Прем’єра 30 квітня, 2026 року, кінотеатри
Події фільму “Диявол носить Prada 2” розгортаються через багато років після першої частини. Енді Сакс вже давно побудувала кар’єру в журналістиці та намагається зберегти баланс між професійними принципами та вимогами сучасного медіапростору. Тим часом Міранда Прістлі стикається з новою реальністю, де модна індустрія і друковані видання поступово втрачають вплив через цифровізацію, соціальні мережі та алгоритми.
Думаю у багатьох під час анонсу сиквелу “Диявол носить Prada” застигло питання: навіщо? Цілком самобутня історія, яка класно і гармонійно працювала саме свого часу, невже є сенс повертати цих без малого культових персонажів на великі екрани через цілих 20 років? Питання риторичне, тому що ми вже давно перейшли у фазу “експлуатації ностальгії” у комерційних цілях.
Ремейки, сиквели, приквели, більшість з яких просто нецікавий, картонний, погано написаний фан-сервіс, знятий лише для поповнення каси великих (іноді не дуже) студій. 90% цих ребутів та продовжень в основному падають на якісь комікси, мультфільми, фантастичні франшизи тощо. Тому і справді доцільність сиквелу легкої комедії про моду викликала питання. Проте… дарма.
Хоч головний намір студії був зрозумілий, а саме заробити на ностальгії трошки грошенят, режисер Девід Франкель зробив цілком хороший, а головне актуальний фільм. Себто зробив майже неможливе: історію, яка ідеально лягала на іншу епоху, осучаснив і зробив так, що тепер вона актуальна й у сьогоденні. Франкель та сценаристка Алайн Брош МакКенна не просто розвинули головних персонажів та показали пряме продовження саме їхніх арок, вони вплели у культову модну комедію достатньо серйозні та актуальні теми.
Наприклад, у сиквелі головний конфлікт полягає в оптимізації. У світі, де починає панувати ШІ, де мільярдери, які володіють більшою частиною ЗМІ, тепер більше зацікавлені лише у прибутках, тому на перші плани виходять гучні заголовки з бляклою статтею під ними. Це, до речі, доволі точно обіграли у фільмі в окремій сцені.
Режисер показує, що глибина сучасної журналістики, її якість і в цілому ця індустрія втрачає вагу у часи, коли все захопили сухі пости у соцмережах, головне, щоб картинка була яскрава. Певним чином через це проходять головні герої картини, особливо Енді у виконанні Енн Гетевей. Саме через неї подається ця тема. Саме через неї ми бачимо, як адекватна та чесна журналістика виживає у сучасному світі.
Історія Міранди Прістлі у виконанні Меріл Стріп несе трохи інші мотиви. Вона все ще великий бос, ікона в індустрії моди. Ще 20 років тому вона була абсолютно безстрашною жінкою, сильним керівником, деколи деспотичною, але цілком справедливою. У сучасності стався переломний момент у її житті: Міранда просто не зрозуміла, як жити з усіма нововведеннями, з тим, коли над твоєю головою стоять ледь не класичні зумери, для яких вектор розвитку найкращого модного журналу геть інший.
Сухий, оптимізований, із залученням ШІ, зі скороченням штату, бездушний, але, на їхню думку, цілком робочий і прибутковий. І все це автори транслюють саме через Міранду, показуючи цього персонажа в абсолютно новому світлі.
У той час, на противагу Енді та Міранді є Емілі Чартон. Злюща помічниця, яка рахувала калорії у першій частині, у виконанні Емілі Блант, пам’ятаєте? Її персонажка якраз приймає зміни та стає буквально акулою бізнесу. Заразщ вона цілком може піти по головах, якщо захоче, і, на перший погляд, навіть оком не смикне. І нехай основний конфлікт виглядає трошки притягнутим і не достатньо розкритим, бо розкривається він лише за кілька хвилин екранного часу, паралелі та метафори, закладені авторами, цілком зрозумілі. І фінал її амбіцій теж закономірний, але тут без спойлерів.
В цілому “Диявол носить Prada 2” виглядає доволі легким, візуально гарним і добре сприймається. Іноді навіть може викликати посмішку чи цілком щиру сльозу. Це все ще та сама добра, щира історія, як і 20 років тому, просто осучаснена і дещо повчальна саме для цього нового покоління.
Так, я б не сказав, що сиквел зроблено тільки для фанатів, які ностальгують за власним дитинством чи підлітковими роками. Він і для нового покоління також, якому буквально кричать з екранів, щоб ті не втрачали душу. Нові технології, звісно, цікаві та умовно корисні, але разом із ними поступово зникає магія, яку здатні створювати лише люди.
Звісно, тут є мінуси. Наприклад, другорядні персонажі скоріше виконують функції, далеко не всі з них викликають цікавість. Дехто, як-от герой Джастіна Теру — карикатурна фігура впливу нових технологій. Це класна сатира, так, згоден, проте занадто карикатурна. Замість щирого сміху його персонаж викликає скоріше змішані емоції, де переважає іспанський сором. Інші ж просто якісний інтер’єр. Але конкретно у цьому випадку це не дуже критично. Вони не заважають сюжету, навпаки, іноді стають каталізаторами для головних героїв. Так, вони слабко розкриті, але це не сильно впливає на підсумкові враження.
Ну й коли у касті такі мастодонти, як Меріл Стріп, Енн Гетевей, Стенлі Туччі чи Емілі Блант, говорити про акторську особливо і не потрібно. Кожен грає тих самих персонажів з оригіналу, але вже зрілих, трохи змінених часом, із новими поглядами, але все ще з тим самим шармом. Їхня чарівність і теплота нікуди не зникли за всі ці роки, і це однозначно великий плюс для фільму.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: