Випустивши у 2009 році першу частину «Аватара», Джеймс Кемерон не просто вкотре довів, що він один із найкращих режисерів у світі. Особливо, коли справа стосується технологічних досягнень кінематографа. Історія Джейка Саллі на супутнику Пандора зуміла настільки успішно популяризувати технологію 3D-фільмів, що вона стала новим стандартом фільмування. У 2022 році Кемерон повернувся з «Аватаром: Шлях води», щоб знову всіх здивувати досягненням у сфері технологій кіно. Розповідаємо в рецензії нижче, якою вийшла друга частина «Аватара».
«Аватар: Шлях води» / Avatar: The Way of Water
Жанр фантастичний бойовик
Режисер Джеймс Кемерон
У ролях Сем Вортінгтон, Зої Салдана, Сі Сі Ейч Паундер, Сігурні Вівер, Стівен Ленг
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2022
Сайт IMDb
Сюжет фільму «Аватар 2» розгортається на тому самому супутнику Пандора, що і в першій частин. Колишній морський піхотинець Джейк Саллі остаточно злився з тілом аватара народу на’ві й тепер вважається героєм Пандори. Людство вдалося прогнати із супутника, але його повернення з колонізаторськими амбіціями — лише питання часу.
Однак Джейку разом із дружиною Нейтірі вдалося кілька років пожити спокійно і завести дітей. Тож у новому протистоянні між на’ві та людьми Саллі доведеться відповідати за всіх своїх рідних, підходити до всіх питань обережніше, щоб нікого не підставити.
Першу частину «Аватара» дуже важко назвати фільмом з хорошою історією. Так, у ній є продуманий і цікавий світ, але він практично ніяк не підкріплюється харизматичними персонажами. Після перегляду в пам’яті залишаються лише красиві пейзажи Пандори, але ніяк не герої, які рухали сюжет. Тому з другою частиною «Аватара» Кемерону необхідно було виправити й цей недолік.
І у режисера вийшло. Не без питань, звісно, але сценарій «Аватара: Шлях води» вже можна без скромності й сорому назвати хорошим. У ньому є адекватний розвиток героїв і лиходіїв, цікаві конфлікти та несподівані відкриття. Стежити за сюжетом приємно, персонажі відрізняються один від одного на рівні характеру й особливостей поведінки, тому не вивітрюються зі свідомості одразу після закінчення титрів.
Основна частина історії концентрується на дітях Джейка і Нейтірі. Хід логічний, враховуючи, що за 13 років з моменту виходу першого «Аватара» багато глядачів, напевно, завели своїх дітей. З одного боку, нові акценти в сюжеті дають змогу з цікавого кута розглянути одвічний конфлікт батьків і дітей, перенісши його у фантастичні умови боротьби з людьми-колонізаторами. Але з іншого, іноді «Аватар 2» занадто наївно підходить до зображення підлітків.
За фільм від них кілька разів пролунають фрази «мені так самотньо» і «ніхто мене не розуміє», що після величезної кількості посередніх young adult фільмів уже здається поганим смаком. Саме на жанр young adult «Аватар 2» ніби орієнтується у своїх найгірших моментах сценарію. Їх не так багато, але на тлі всіх інших продуманих сцен подібні просідання історії виглядають особливо помітно.
Утім, частково в таких нюансах можна звинувачувати спрямованість фільму на максимально широку аудиторію. Включаючи натовпи, які в кінотеатри ходять щонайбільше раз на рік. «Аватар 2» тому виглядає максимально безпечним у плані експериментів із подачею. Він розвивається за всіма законами та традиціями кіно, це практично академічний витвір мистецтва, який можна вивчати як еталонний приклад грамотно знятого фільму.
Окремо приємно, що навіть за тривалості в три з гаком години «Аватар: Шлях води» не відчувається затягнутим. Кожен момент, кожен діалог у ньому здаються доречними, нудьгувати абсолютно не доводиться. А для тригодинних фільмів це рідкісний випадок, тож Кемерон зміг і тут.
Тільки ось режисер трохи схитрував, тому що «Аватар 2» далеко не завжди здатний запропонувати креативні сцени, щоб захопити увагу глядачів. І тут на передній план виходить головна перевага фільму. «Аватар: Шлях води» — це найкрасивіший фільм з точки зору технологій на сьогодні.
PR-кампанія навколо кіно якраз навколо цього і будувалася, але всі сумніви зникають з перших же секунд перегляду. Кемерон спеціально вставив на початку кілька масштабних пейзажів, щоб ви сповна оцінили, над чим знімальна команда працювала всі ці роки. «Аватар 2» має карколомний вигляд. І навіть найостанніший скептик, який цінує в художніх творах артскладову, а не «графон», не зможе з цим не погодитися.
Коли кіноіндустрія прийняла технологію 3D-зображення в кіно як норму, то чимало режисерів і виробничих компаній ніби так і не зрозуміли, навіщо вона їм потрібна. І вставляли 3D у свої роботи лише для відповідності тренду. Однак Кемерон прекрасно усвідомлює, як використовувати 3D правильно. На цю технологію тут працює і структура кадру, і прольоти камери, й інші технологічні нюанси. Тому під час перегляду глядач буквально занурюється в те, що відбувається, а відірватися практично неможливо.
На «занурення» в історію працює і підводний антураж більшої частини фільму. Підводні глибини «Аватара 2» — суцільне диво і найкрасивіше зображення океанічних красот у поп-культурі. Кожен підводний кадр відчувається практично справжньою магією. Тому навіть на тривалі запливи героїв, які начебто історію нікуди особливо не рухають, дивитися цікаво.
У цьому, в принципі, один із головних секретів і водночас чудес «Аватара: Шлях води». Якщо вдуматися, багато сцен у ньому відчутно розтягнуті. Це стосується і мирних діалогів, і битв, і переміщень героїв.
У будь-якому іншому фільмі щось схоже здавалося б занадто штучним і зайвим. Але в «Аватарі 2» завдяки приголомшливому використанню технологій вдається відчувати насолоду навіть від найбанальніших сцен. Повірте, ніхто інший не реалізував сцену «лікар світить пацієнтові ліхтариком в очі» на такому ж рівні, як Кемерон.
«Аватар: Шлях води» хочеться розбирати на окремі деталі, тому що їх у фільмі задосить. Фізика води, тертя матеріалів один об одного, відблиски і робота з кольором — усе це викликає щирий захват. Дивитися на «Аватара 2» не набридає всі три години, а Кемерон до того ж регулярно змінює умови того, що відбувається, щоб зберегти відчуття новизни. А вже робота з освітленням у фільмі взагалі заслуговує на всі овації у світі.
Окремо режисер показав, як потрібно правильно знімати фільми з використанням підвищеної частоти кадрів. Багато моментів «Аватара: Шлях води» показано за 48 кадрів на секунду замість стандартних 24-х. Кіноіндустрія і раніше намагалася загравати з подібним рішенням, наприклад, у «Геміні» з Віллом Смітом. Але спроби були переважно провальними.
«Аватар: Шлях води» цілком здатен зробити технологію фільмування за підвищеної частоти кадрів стандартом, як це свого часу вийшло у першого «Аватара» з 3D-зображенням. Підвищений fps додає сценам досліджень і битв додаткового напруження і пристрастей.
І зроблено все настільки добре, що навіть у самому «Аватарі 2» сцени з нормальною частотою кадрів ближче до фіналу починають здаватися дещо загальмованими. Будьте готові, що після «Аватара: Шлях води» дивитися на буквально всі інші фільми, серіали та навіть відеоігри може бути дещо боляче.
Говорячи відверто, з таким проривним візуалом Кемерон міг зробити хоч тригодинне технодемо, де красиві сцени змінювалися б раз на пів години без особливого сенсу. І це вже виглядало б проривним. Тим дивніше, що з «Аватара: Шлях води» вийшло гарне, грамотне кіно. Перша частина на його тлі здається застарілою і непродуманою. Навіть у чомусь непотрібною.
Адже Кемерон планує випустити ще два фільми про світ на’ві, і «Шлях води» — це своєрідний пролог до майбутніх подій. Він лише вводить нас у нові умови життя головних героїв на Пандорі, змальовує майбутній масштабний конфлікт між людьми та на’ві. При цьому все одно залишаючись закінченою і самостійною історією.
І після побаченого в «Шляху води» так і хочеться, щоб Disney і 20th Century Fox дозволили Кемерону реалізувати всі задуми. Бо якщо пролог у режисера вийшов настільки епічним, то страшно навіть уявити, що він приготував для фіналу.