Огляди

Рецензія на фільм «Вавилон» / Babylon

Рецензія на фільм «Вавилон» / Babylon

Режисера Дем’єна Шазелла багато глядачів міцно асоціюють з мюзиклами, хоча їх у його фільмографії всього два. Це дебютний «Гай і Медлін на лавці в парку» і всім відомий «Ла-Ла Ленд», який і закріпив статус Шазелла як режисера музичних фільмів. На цьому тлі глядачі забувають, що «Одержимість» — це не мюзикл, а психологічна драма про музику. А також Шазелл зняв біографічну драму «Перша людина» про Ніла Армстронга.

«Вавилон» теж можна ненароком сплутати з мюзиклом, адже музичних сцен у ньому вистачає. Але насправді це вкрай насичене і комплексне зізнання в односторонньому коханні до кінематографа. Яким воно вийшло — читайте в рецензії нижче.

«Вавилон» / Babylon

Жанр історична драма
Режисер Дем’єн Шазелл
У ролях Бред Пітт, Марго Роббі, Дієго Кальва, Джован Адепо, Лі Цзюнь Лі, Тобі Магуайр
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb

Події фільму стартують у 20-х роках, коли Голлівуд переживав пік популярності німого кіно. Сюжет починається з розкішної голлівудської вечірки, потрапити на яку — межа мрій для багатьох. Вечірка наповнена алкоголем, наркотиками, сексуальними збоченнями та більш екстравагантними проявами гедонізму. Саме вона зводить разом трійцю основних героїв.

Курс
WOMEN IN LEADERSHIP
Дізнайтеся, як утримувати work-life-баланс, від топменеджерки з досвідом в NPR, Microsoft, IBM та Amazon Alexa.
РЕЄСТРУЙТЕСЯ!
WOMEN-IN-LEADERSHIP

Один з організаторів нижчого рангу Менні Торрес (Дієго Кальва) слідкує, щоб усі гості були задоволені. Але його увагу відвертає дівчина Неллі Ларой (Марго Роббі), яка вже вважає себе актрисою, нехай жодної ролі у неї немає. Менні та Неллі сходяться на піднесеній любові до кіномистецтва, а хлопець до того ж закохується в нову знайому.

За підсумком вечірки Неллі отримує запрошення на знімальний майданчик, щоб замінити актрису, яка не в змозі працювати через передозування наркотиків. А Менні змушений довезти до будинку п’яну голлівудську зірку Джека Конрада (Бред Пітт), завдяки якому на наступний день зможе особисто взяти участь у фільмуванні як асистент.

Рецензія на фільм «Вавилон» / Babylon

Фільм з перших же сцен не особливо церемониться з глядачами. Якщо «Ла-Ла Ленд» одразу занурював у піднесену романтичну атмосферу, а «Одержимість» — у майже камерну психологічну напругу, то «Вавилон» розпочинається зі сцени, в якій слон дефекує на людину. Причому зображено все досить графічно. Готуйтеся, що схожих моментів у фільмі задосить. Дем’єн не соромиться демонструвати відразливі моменти, але повірте, вони тут далеко не виключно заради провокації.

Бруд і огида перетворюються в руках режисера на інструмент, причому один із багатьох, за допомогою яких він висловлює свій протест голлівудським звичаям і традиціям. Голлівуд у картині Дем’єна зображений тим самим Вавилоном, який має завалитися — і ніхто про це навіть не згадає. Сама назва до того ж відсилає до книги «Голлівудський Вавилон» Кеннета Енжера, присвяченій не настільки сприятливому боку життя зірок.

Але популярність, гроші та влада завжди вабили людей, і «Вавилон» наочно показує, що Голлівуд навіть із нескінченністю своєї гнилі зводить з розуму талановитих і працездатних людей. Тільки ось і за таких умов прагнути до мрії можна дуже по-різному.

Рецензія на фільм «Вавилон» / Babylon

На цю ідею працюють сюжетні лінії Менні та Неллі, які нерозривно пов’язані, але все-таки принципово відрізняються. Менні — мексиканець-іммігрант, який марить робити на знімальному майданчику що завгодно, аби доторкнутися до магії кінематографа. І це «що завгодно» дуже часто йде всупереч із простою людяністю і морально-етичними нормами.

Хлопець готовий забути про свою сім’ю, нашкодити щастю близької людини та зрадити вірних йому друзів, аби залишити свій слід у «золотій ері Голлівуду». І це при тому, що домагається він усього переважно титанічними зусиллями, ні в чому себе не шкодуючи. Але все одно хлопець поступово розчиняється в голлівудських інтригах, стаючи невіддільною їхньою частиною. Що, до речі, підкреслюється дещо заїждженим тропом «персонаж змінює зачіску на більш сувору».

З Неллі ситуація зовсім інша. Вона неймовірно талановита від природи й з легкістю знаходить підхід навіть до найскладніших людей. Але при цьому вона ніколи не втрачає себе. Дівчина яскраво виділяється на тлі класичних «голлівудських зірок», у будь-якому оточенні виглядає самодостатньою і вірною собі. Але саме прагнення бути собою поступово і губить кар’єру Ларой.

Стосунки Менні і Неллі приречені від початку, як глядач ви зрозумієте це з першої ж їхньої спільної сцени. Вони як астроном і зірка, які назавжди пов’язані і якоюсь мірою існувати один без одного не можуть. Але разом їм не бути ніколи. І тому дедалі болючіше стежити за головними героями з плином сюжету.

Для моралі та своєрідного нагляду за життям пари виступає сюжетна лінія Джека Конрада. Здавалося б, вам показують людину, яка домоглася в житті всього. Він багатий, успішний, красивий, навколо нього крутяться наймогутніші люди та найкрасивіші жінки. Але навіть у такої людини, якій все нібито дається неймовірно легко, є свої сумніви й причини боятися.

Рецензія на фільм «Вавилон» / Babylon

Конрад — це апофеоз конфлікту удаваного лиску Голлівуду і прагнення до справжньої творчості. Через нього Шазелл уже не просто говорить із глядачем — він кричить про все, що його турбує в сучасній американській кіноіндустрії. І до висновків він приходить абсолютно невтішних.

Одними Менні, Неллі та Джеком «Вавилон» зовсім не обмежується. Це ще один момент, який відрізняє кіно від «Ла-Ла Ленда» і «Одержимості». За свої три години хронометражу «Вавилон» встигає пройтися найрізноманітнішими темами, причому часом досить несподіваними. Наприклад, моральним і комерційним боком одностатевих стосунків публічних людей.

Через це комусь кіно може здатися складним і навіть перевантаженим. Зустрічаються й відгуки, що три години — забагато для такої історії. І якась частка правди в цьому є. Окремі сюжетні лінії не отримують належного розвитку, а деякі моменти вибиваються з основного настрою.

Однак навіть при такому розкладі абсолютно кожен елемент працює на центральну суть «Вавилона», яка буде зрозуміла лише після традиційного для Шазелла епілогу (і він напевно розірве вас на шматки). Режисер тут зізнається в безмежній любові до кіно, але одночасно і лютій ненависті до всього, що це кіно оточує ось уже багато десятиліть. І кожна сцена — це одна з іскор ненависті Шазелла, здатна розпалити пожежу в серцях.

Такий калейдоскопічний підхід до структури сюжету дав змогу реалізувати й кілька цікавих витівок. Історія «Вавилона» розгортається протягом кількох років — і кожен хронологічний стрибок відчувається стилістично новим. Історія акторів і цілих команд, які не змогли адаптуватися до настання ери звукового кіно, подається під найрізноманітнішими кутами та через подекуди абсолютно неймовірні режисерські й операторські прийоми.

Шазелл навіть моменти тиші, доповнені диханням, кашлем і скрипінням сидінь у реальному кінозалі навколо вас, використовує для посилення емоційного впливу фільму на глядачів. У фіналі в історії розчиняєшся остаточно, адже вона перетворюється на метакоментар з приводу сучасної культури перегляду фільмів. А на додаток — ще й на сумну притчу про людину, яка залишила свій слід в історії кіно, але ця ж історія її й підім’яла.

Рецензія на фільм «Вавилон» / Babylon

Не бракує у «Вавилоні» і більш експериментальних, майже авангардних моментів. Наприклад, один із сегментів ближче до кінця знятий цілком у стилі «Шосе в нікуди» Девіда Лінча. На це натякає і робота камери, і кольорокорекція, і загальна постановка, і антагоніст, і навіть звуковий супровід у стилі Nine Inch Nails. Такого від фільму абсолютно не очікуєш, але тим приємніше ця сцена відчувається.

А окремо комусь запам’ятається один із діалогів усередині фільму, присвячений стосункам критиків і творців. У ньому звучать аргументи рівня «зроби хоча б щось сам, а лише потім критикуй». І подібне напевно викличе резонанс у когось із вас, дорогі читачі.

У «Вавилоні» занадто багато всього, через що подекуди часом кіно переповнює по вінця, ледь не наближаючись до стадії духовної асфіксії. Але тим приємніше, коли всі теми нарешті знаходять своє місце в душі глядача. Можливо, це трапиться не одразу після перегляду і не через кілька днів. Проте тим потужніший ефект усвідомлення.

«Вавилон» до того ж ще й приголомшливо знятий, має шикарний вигляд і звучить абсолютно іноземно. Джастін Гурвіц, з яким Шазелл працює далеко не вперше, знову створив мелодії, від яких приблизно однаково хочеться пуститися в дикий танок і поділитися найпотаємнішими секретами.

У «Вавилоні» можна без особливих старань відшукати мінуси. Це дещо інфантильне і наївне кіно, яке обирає стежку «дуже багатьма методами говорити про дуже багато чого», але не завжди успішно справляється з цим завданням. У вас можуть виникнути питання до структури, темпу і сценарію. Звідси й величезний розкид думок критиків.

Але займатися подібним абсолютно не хочеться. Бо коли титри фільму завершаться (а висока ймовірність, що ви досидите на них до кінця, нехай жодної сцени після титрів у кіно немає), щось у вашій душі надірветься, надламається або зміниться ще якимось неймовірним чином.

Заради такого й існує кіно.


5
Оцінка ITC.UA
Плюси: ідеальна акторська гра усіх зірок; гострі та пронизливі метакоментарі з приводу стану сучасного кінематографа; видатна постановка, яка не боїться бути авангардною і сміливою; чудова музика, яку хочеться обов’язково додати до себе в трекліст; дух «справжнього кіно», за яким сьогодні сумують багато фанатів кінематографу
Мінуси: дещо неструктуроване оповідання, сумбурність окремих ідей фільму
Висновок:

Провал «Вавилону» в прокаті, що вже стався, — це трагедія настільки ж прикра, наскільки й проста. Адже сьогодні важко продати масовому глядачеві кіно на три години, яке до того ж не надто розважає, а більше тисне і викликає незатишні думки. Але в тому й полягає велич «Вавилона». Це щире зізнання в любові справжньому кіно, яке саме по собі цим справжнім кіно і є.

Дати йому шанс варто хоча б із поваги до праці всіх людей, які роками безперервно втрачають себе, щоб ви могли на півтори-дві години забути про світові проблеми в приємній ілюзії кінематографа. В ілюзії, яка часом більш реальна, ніж сама реальність

Завантаження коментарів...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: