16 червня на сервісі Apple TV+ завершився показ кримінально-драматичного серіалу «Місто у вогні». Його сюжет заснований на однойменному романі Гарта Ріска Голлберга, виданому у 2015 році. У рецензії нижче розповідаємо, коштом чого проєкт намагається зацікавити глядача, і що в ньому пішло не так.
«Місто у вогні» / City on Fire
Жанр кримінальна драма
Режисери Джессі Перец, Хайфа Аль-Мансур, Ліз Гарбус
У ролях Ваятт Олефф, Чейз Суі Вандерс, Джемайма Кірк, Макс Мілнер, Ніко Торторелла
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Нью-Йорк 2003 року. Місто, як і вся країна, ще не встигло оговтатись після трагедії 11 вересня. Тоді у старшокласника Чарлі загинув батько, через що хлопець змушений відвідувати психотерапевта. Знайомство з бешкетливою першокурсницею університету Самантою пробуджує в юнаку не тільки жагу до життя, але й щирі почуття до дівчини. В його очах вона уся така гарна, кльова, незалежна, ще й музику слухає прикольну — в хлопчини не було жодних шансів не закохатися.
У святковий вечір 4 липня Саманта опинилася у Центральному парку, де отримала кулю в голову. Вона впала у кому, а розгублений Чарлі не міг пробачити собі того, що знаходився не поряд із коханою. Поліція розгорнула розслідування цієї справи, в той час, як парубок познайомився ближче із друзями дівчини — учасниками місцевого рок-гурту, котрі пропагують анархічний спосіб життя та щось явно приховують. Випадок у Центральному парку, таємничі пожежі у місті та ознаки того, що в цьому замішана одна заможна родина, призводять до серії непередбачуваних наслідків.
«Місто у вогні» продукт роботи творців «Пліткарки» і деяких інших відомих шоу Джоша Шварца та Стефані Севадж. Серіал має неквапливу оповідь, хоча й першоджерело, об’єм котрого становить більше ніж 900 сторінок тексту, не можна назвати швидким читвом. Шоуранери переносять його дійство з другої половини 70-х у неспокійні нульові. Такий хід бачиться не зовсім зрозумілим. Посттравматичний синдром американського суспільства після подій, що потрясли увесь світ, тут майже ніяк не обігрується.
Сумнівно виглядає і детективно-трилерна складова, основою якої стає з’ясування особистості того, хто стріляв у студентку.
Хоча цьому проєкту до снаги поступово, що називається, затягнути глядача, але виразної детективної інтриги чи напружених моментів він запропонувати не може. Натомість сюжет наповнений купою флешбеків, персонажів і сюжетних ліній. Усі вони спрямовані на те, щоб на різних етапах розвитку подій підозра глядача падала на когось нового. Втім, це ледаче замилювання очей виконане невпевнено і не спроможне серйозно заплутати.
При цьому тутешня поліція діє якось геть мляво і пасивно. Справа стоїть на місці, поки фігуранти буквально самі не заявляться з повинною у поліційний відділок. Додайте до цього типажі та поведінку персонажів, і стає одразу очевидно, хто є хто. Тут уже цікавість викликає не те, хто саме замішаний у злочинах, а те, навіщо усі ці дивні та не дуже приємні люди каламутять воду. Відповіді ж виявляться банальними й не припускають хоча б найменших сюрпризів.
Проблема «Міста у вогні» криється ще й у тому, що автори воліють розтрачувати час на якісь другорядні і непотрібні глядачу сюжетні відгалуження (в цьому можна частково звинуватити й багатослівне першоджерело, але все ж).
Драматизму вони точно не додають, а тільки відвертають увагу від головної лінії. Наприклад, проблеми в особистому житті місцевого детектива поліції навряд чи комусь будуть цікаві. Або детальна передісторія складних стосунків в сім’ї багатіїв, яку теж не назвеш вкрай необхідною. Це затягування часу зовсім не йде на користь.
З позитивного варто відзначити те, що творці таки змогли поступово занурити у вир подій, адже до певного часу історія дійсно виглядає цікаво і перспективно.
Крім того, молодим акторам вдалося добре передати стан своїх персонажів. Бунтарський, панківський дух свободи та вседозволеності одних тут наочно протиставляється морально-етичним принципам інших. Потрібний настрій досягається зокрема завдяки похмурій атмосферності.
«Місто у вогні» не тягне на відвертий провал, а в деякі моменти його історія дійсно спроможна захопити. Шкода тільки, що автори не знайшли місця для доречної напруги й непередбачуваності, хіба що такою можна вважати масштабний блекаут, що відбувається у фінальному епізоді. От тільки для нас, українців, подібні речі вже давно перестали бути великим сюрпризом.