Порівняння української та російської геймдев індустрії – досить контраверсійне заняття. Тут можна легкло скатитися у принцип “за усе хороше, проти усього поганого”, або бажання закидати варварів шапками, заплювати їх та вказати на їхнє “місце біля вбиральні”.
Українсійська та російська геймдев течії почали розходитися трохи раніше, ніж 2014 рік, та загалом формувалися в окремі разом з розвитком сучасного українського та російського меналітетів – як то кажуть “повєсточка” змінювалася.
Росіяни прямо спати не можуть – дай комусь зробити “відповідь”. Типу Kreed – відповідь Doom 3 (а ну хто згадає це лайно?), або той же сучасний проект Смута – відповідь Ассасінс Кріду. При чому логічніше було б його протиставляти Kingdom Come, але ж не по Сенці шапка, треба протиставляти себе глибам західного геймдеву, а не “якійсь там” чеській студії. Тому росіяни в притаманному стилі обирають когось кому дати найголоснішу відповідь, а потім кричать десь в своєму кутку. Російський принцип скоріше у протистоянні та бажанні протиставити себе – типу вони кращі. На відміну від українського підходу – інтегруватися у західні структури та стандарти. Так би мовити, визнання через відповідність та рівняння себе, на відміну від протистояння. Обидва цих принципи ростуть з “комплексу меншовартості”, але мають діаметрально різні підходи. Російський – “ми кращі за всіх, всі кругом гавно, у нас особєнний путь”. Український – “ми такі самі як ви, можемо не гірше, а іноді і краще”. (якщо дуже спростити)
Особливо круто вийшло з The Days Before, яка одночасно була відповіддю і The Last of Us, і Devision – але це тема, по якій уже всі давно відтопталися. Проект, який скоріше за все початково розраховувався на кидалово, або на російське “авось”. Саме цікаве те, що чомусь західні оглядачі не згадують про те, що це російські розробники, а самі росіяни роблять вигляд що то були якісь дивні малазійці.
Ті ж “Козаки” не протиставилися Age of Empires – це скоріше була покращена версія зі своїм колоритом.
Слід сказати про Atomic Heart – що не надто вже і провальний проект. Чесно кажучи, я не бачив особливо провальних, рецензій від західних оглядачів – гівном їх не поливали, а стилістику совка зазвичай називали “незвичайним сеттінгом”. Так, типу кріповий проект з “неоднозначною” для заходу стилістикою – але не впевнений, що він провалився. І хоч я його не гратиму навіть безкоштовно, чисто з принципу – його придбало досить багато західних гравців. А на рашці та в інших пост-совкових країнах він пішов просто на “ура”. Ще і державного бабла отримали на розробку – профіт.
І от саме успішне на сьогодні що нагеймдевили росіяйнці – це усілякі War Thunder, World of Tanks / World of Warships та інша ігросервісна воєнщина. Це прямо лягло на росіянський менталітет як рідне. Ще з часів “ІЛ-2 Штурмовік” вони зрозуміли, що ось тут то непахане поле – ось вони “скрєпи”. Все що пов’язано з дєди-воєвалі – це прямо те що треба. Ще і сюжет для цього не потрібно вигадувати – знай собі ліпи нові танчики, літачки, кораблики та давай рашанам можливість воювати хоч з кимось і доказувати з піною з рота, що от танк ІС-1 рознесе Тигра чисто по характеристикам. Росіяни люблять мірятися характеристиками. Тому це проект над успішний. І думаю навіть на наших просторах є ще досить велика кількість фанатів, що дуже прикро.
Нажаль не можу сказати, що російський геймдев загибається. Так, він значним чином орієнтований на совок. І сподіваюся ніколи не вилізе зі свого заповідник, але це як мінімум населення пост-совковії, за виключення України, та ще купа совкових емігрантів на заході. Багато притомних компаній повиходили з рашки та не надто бажають співпрацювати з ними навіть на аутсорсі. Але хитрі харі мімікрують під якихось малазійців.
Українські компанії значно краще інтегруються в західний геймдев. В тому числі через знання мов. Середньостатистичний українець знає англійську на багато краще, ніж росіянин. Що мене дивувало завжди – я гадав, що розробники мають знати англійську мову “по дефолту”, тому що всі мови програмування власне англомовні. Не кажучи вже про англомовну літературу та англомовні інтерфейси (так є переклади, але вони дивні). Та ж ні – особисто зустрічав розробників, які англійську мову не знають зовсім. І якщо серед українців це скоріше виключення, то серед росіян – стандартна історія.
Ще слід сказати, що історично та культурно будь-яка творчість більше притаманна демократичним суспільствам. Так само, як і інновації та підприємництво. І оскільки росіяни більше чекають на указку з гори, або остерігаються щось робити “щоб барін не наваляв”, то украйїнці навпаки в більшості прагнуть до руху незалежного від держави. Тому і творчість і інновації українцям більш притаманні. А в результаті важко знайти більш об’єднуючу творчість та інновації професію, ніж геймдев.
Ще я б відмітив про інститут репутації. В рашці, окрім контор, що вже мають ім’я типу того ж Gaijin – багато хто не буде турбуватися про свою репутацію (це ж рашка). Тому діє принцип cash in & get out. Нарубив на чомусь бабла – а там будь що буде, тому будуть проекти типу Смута та The Day Before.
Нажаль довгий час на заході не сприймали український геймдев, як щось окреме від совка. Та і була часткова інтеграція. Ще і західному спостерігачу дуже важко зрозуміти, чому українська студія робить гру про московське метро – це щось не російське. Навіть той же Сталкер до S.T.A.L.K.E.R.2 – російськомовний продукт. Як західнякам пояснити, що це українське? Нарешті це змінюється.
