Від новаторської короткометражки «Подорож на Місяць» Жоржа Мельєса до епічної «Дюни» Дені Вільнева існує безліч фільмів, які можна назвати видатними прикладами наукової фантастики. Але лише декілька з них назавжди увійшли у масову культуру та заново винайшли жанр науково-фантастичного кіно.

«Франкенштейн» / Frankenstein

Рік виходу: 1931
Режисер: Джеймс Вейл
Рейтинг IMDb: 7.8

Подібно до того, як роман англійської письменниці Мері Шеллі «Франкенштайн, або Сучасний Прометей» (1818) вважають першим справжнім твором наукової фантастики, риси його екранізації помітні у більшості сучасних науково-фантастичних фільмів. Тут і широко розповсюджений донині архетип божевільного вченого, і перший приклад створення «штучної» людини з частин мертвих тіл, і перше втілення технології, яка виходить з-під контролю та обертається проти своїх творців.

З кожним новим циклом технологічного прогресу ці ідеї знову стають актуальними та залишаються у самому серці наукової фантастики, надихаючи авторів фільмів і серіалів. Розроблена фірмою Cyberdyne Systems комп’ютерна система Skynet оголошує війну людству у фільмах франшизи «Термінатор», генетичні технології позбавляють людину права вільного вибору в антиутопічній «Гаттаці», клонування призводить до катастрофи у «Парку Юрського періоду» та служить інструментом жорстокої експлуатації у «Місяці» та «Мікі 17».

«Зоряні війни: Епізод IV — Нова надія» / Star Wars

Рік виходу: 1977
Режисер: Джордж Лукас
Рейтинг IMDb: 8.0

Хоча термін «блокбастер» закріпився в кінематографі після виходу фільму «Щелепи» (1975), першим справжнім фантастичним блокбастером безперечно стали «Зоряні війни» Джорджа Лукаса. Гучний успіх історії про молодого фермера Люка Скайвокера, який дізнається про своє джедайське походження та має заволодіти могутніми силами, щоб врятувати принцесу та протистояти жорстокій імперії, перетворив фантастику з хобі для гіків на модний жанр масової культури.

«Нова надія» надихнула ціле покоління талановитих режисерів. Саме після її перегляду Рідлі Скотт почав шукати фантастичні проєкти. А майбутній режисер «Аватара» Джеймс Кемерон залишив роботу водія та пішов у кіноіндустрію, тому що мріяв знімати такі ж приголомшливі візувальні ефекти, як Лукас. «Зоряні війни» також пробили величезну діру в греблі недовіри продюсерів і кіностудій. Paramount терміново знайшла гроші на знімання кіноверсії «Зоряного шляху», Ден О’Бенон отримав «добро» на розробку сценарію «Чужого», а прихильники коміксів побачили першу екранізацію «Супермена».

Задля реалізації видовищних космічних боїв Лукас організував студію спецефектів під назвою Industrial Light & Magic (ILM), яка на довгі роки стала світовим лідером зі створення комп’ютерної графіки. Термінатор Т-1000, динозаври з «Парку юрського періоду», масштабні баталії «Піратів Карибського моря» — все це було б неможливим без зусиль студії ILM.

Втім все перелічене лише верхівка айсберга. «Зоряні війни» створили цілий всесвіт та сформували сучасну міфологію, майстерно вплітаючи в строкату ковдру свого постмодерністського оповідання самурайське кіно Акіри Куросави, фільми про військових льотчиків Другої світової, комікси про космічні пригоди Флеша Гордона, впізнавані риси світу «Дюни» Френка Герберта та досліджену Джозефом Кемпбеллом структуру мономіфу, яка відтоді лягла в основу майже кожного фантастичного хіта від «Матриці» до «Аватара» та «Гаррі Поттера».

«Чужий» / Alien

Рік виходу: 1979
Режисер: Рідлі Скотт
Рейтинг IMDb: 8.5

За два роки після виходу «Нової надії» глядачів вразила моторошна зустріч екіпажу космічного буксира «Ностромо» з ксеноморфом у фантастичному горорі Рідлі Скотта «Чужий». Фільм назавжди змінив кінофантастику, протиставивши яскравим світам і героїчним подвигам ідеалізованих героїв у «Зоряних війнах» більш похмурий і реалістичний погляд на космос.

Замість новеньких кораблів глядачі побачили брудний та зношений «Ностромо». А на зміну романтичним героям у блискучих скафандрах прийшли звичайні роботяги зі своїми слабкостями та зрозумілою мотивацією, які попри заборону смалять на робочому місці, ніколи не планували рятувати галактику та думають лише про заробіток і повернення додому.

Стрічка Рідлі Скотта відкрила шлях до фінансового успіху піджанру космічних жахів. По-перше, вона майстерно поєднала страхи перед замкненим простором корабля, безжальною холоднечею космічного простору та інопланетними монстрами, від яких просто немає куди тікати. По-друге, підсилила їх технофобією, яка проявляється через зовнішньо невідрізнимих від людей, але позбавлених людяності андроїдів (привіт «Франкенштейну»).

В наш час «Чужий» продовжує залишатись у центрі уваги. Любителі фантастики ламають списи у суперечках щодо деталей його всесвіту, виходять нові фільми, комікси та ігри, а успіх останньої частини франшизи «Чужий: Ромул» (2024) доводить, що вона не втрачає популярності та знаходить відгук у нового покоління глядачів. Нагадаємо також, що влітку на нас чекає прем’єра серіалу «Чужий: Земля», в якому з культовими монстрами з кислотою замість крові доведеться зіткнутися не лише космонавтам, але й усім мешканцям Землі.

«Той, хто біжить по лезу» / Blade Runner

Рік виходу: 1982
Режисер: Рідлі Скотт
Рейтинг IMDb: 8.1

Контрастуючи з іншими науково-фантастичними історіями, які дивляться в майбутнє з надією, «Той, хто біжить по лезу», пропонує песимістичний погляд на майбутнє, та першим з поміж голлівудських фільмів переніс концепцію кіберпанку у масову культуру. Після виходу стрічка провалилася у прокаті, але з часом стала хітом домашнього прокату, отримала культовий статус і надихнула цілу низку творців фантастики.

Так режисер «Хеллбоя» Ґільєрмо дель Торо згадує, що після перегляду «Того, хто біжить по лезу» заново побачив світ. А автор роману «Нейромант» (вийшов у 1984 році) Вільям Ґібсон заявив, що атмосфера фільму стала для нього справжнім каноном кіберпанка. Протягом десятиліть захоплива технонуарна стилістика Скотта вплинула на бачення майбутнього новим поколінням кінематографістів. Її відлуння можна помітити у таких фільмах та шоу, як «Матриця», «Ковбой Бібоп», «Акіра», «П’ятий елемент» та оригінальний «Привид у латах».

«Назад у майбутнє» / Back to the Future

Рік виходу: 1985
Режисер: Роберт Земекіс
Рейтинг IMDb: 8.5

Історія про звичайного американського підлітка Марті Мак-Флая, що випадково потрапив із 1985 у 1955 рік, заново винайшла фільми про подорожі у часі, поєднавши їх з підлітковою комедією. Згодом цей художній вибір багаторазово окупився, принісши картині культовий статус і цілу низку продовжень і наслідувань у телесеріалах, іграх, атракціонах і коміксах.

До речі, великим прихильником франшизи «Назад у майбутнє» був 40-й президент США Рональд Рейган, який під час звернення до нації у 1986 році використав крилатий вислів доктора Еммета Брауна на прізвисько «Док»: «Дороги? Там, куди ми їдемо, вони не потрібні».

«Термінатор 2: Судний день» / Terminator 2: Judgment Day

Рік виходу: 1991
Режисер: Джеймс Кемерон
Рейтинг IMDb: 8.6

«Термінатор 2» став першим великим фільмом, у якому за допомогою комп’ютерної графіки (CGI) було згенеровано реалістичного персонажа — робота Т-1000, що складається з «рідкого металу» та може довільно змінювати свою форму. Цей технологічний прорив передвістив CGI-динозаврів з «Парку Юрського періоду» (1993) та створив прецедент для «Матриці» (1999) та «Аватара» (2009).

Стрічка Кемерона окреслила нові стандарти якості фантастичних бойовиків, сформувала жанровий троп про повстання машин, розійшлась на тисячі мемів і порушила складні філософські питання від небезпеки ШІ (на тлі подібних новин їхня актуальність лише зростає)  до можливості змінити майбутнє і гуманізму, який дозволяє нам залишатися людьми в епоху бездушних технологій.

«Матриця» / The Matrix

Рік виходу: 1999
Режисер: Лана та Ліллі Вачовскі
Рейтинг IMDb: 8.7

Вихід «Матриці» став знаковою подією у світі наукової фантастики та вдихнув нове життя у кіберпанк, відродивши його у XXI столітті з потужним наративом: що собою насправді являє світ навколо нас — це об’єктивна реальність чи майстерна симуляція, створена більш розвиненою цивілізацією? І якщо друге правда, то чи можливо вийти за її межі?

Науково-фантастичний бойовик дуету Вачовскі поєднав техно-апокаліпсис, віртуальну реальність і владу машин над людством з філософією та ставить перед нами непростий вибір між заспокійливим невіглаством «синьої пігулки», чи болісною правдою «червоної пігулки», яка висмикує нас зі звичного комфортного життя в антиутопічну сповнену жахіть пустку.

Окремо варто згадати про новітні візуальні прийоми фільму на кшталт «кулі часу» (bullet-time). Цей ефект зробив незабутнім бій Нео з Агентами, де він маніпулює часом і простором, щоб уникнути зливи куль, і залишається одним із найвидовищніших моментів у фантастичних фільмах взагалі. Легіони імітаторів намагаються відтворити подібну сцену, але це не так просто. Адже щоб ухилятися від куль, як Нео, потрібна злагоджена робота понад сотні статичних камер, що з усіх боків оточують об’єкт знімання.