17 листопада на сервісі Disney+ завершився показ першого сезону підліткового надприродного горору «Дрижаки», або «Страшилки». Його сюжет заснований на однойменній і страшенно популярній серії книг Роберта Лоуренса Стайна, відомого як «Стівен Кінг дитячої літератури». У цій рецензії розповідаємо, що пропонують автори серіалу цільовій аудиторії та чи буде він актуальним і для дорослих глядачів.
Плюси:
у другій частині сезону серіал стає помітно цікавішим, тобто, з часом йому вдається затягнути у переплетіння сюжету та тримати увагу
Мінуси:
немає жодного — ані юного, ані дорослого — цікавого персонажу; перша половина сезону — в основному нудьга; хотілося б побільше «страшилок» і захопливих пригод і поменше млявих підліткових шмарклів; кінцівка теж залишає бажати кращого
«Дрижаки» / Goosebumps
Жанр надприродний комедійний горор, підліткова драма
Автори Роб Леттерман, Ніколас Столлер
У ролях Зак Морріс, Іза Бріонес, Майлз Маккенна, Вілл Прайс, Рейчел Гарріс, Джастін Лонг
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
1993 рік, невеличке американське містечко, навколо якого тільки ліс, таємниче огорнутий туманом. Камера стрімко проноситься над озером, і здається, ніби зараз по воді ковзатимуть зірочки, щоб гарно вишикуватись навколо гордовитого напису Paramount. Але замість цього у кадрі з’являється похмурий підліток явно кобейнівського штибу Гарольд Біддл. Якісь дивні дива відбуваються у будинку, де він мешкає. Ці таємничі події призводять до трагічного нещасного випадку.
Тридцять років потому перед глядачами постає вже сучасна молодь — вони ж головні герої серіалу. З ними теж починають відбуватися дивацтва, тому школярам доведеться об’єднати зусилля, щоб протистояти надприродному злу. Згодом виявляється, що воно пов’язане з минулим їхніх батьків, котрі, можливо, мають якесь відношення до смерті Біддла. Ще більш заплутаною цю ситуацію робить поява у місті нового вчителя літератури містера Бретта.
Кінематограф вже не вперше звертається до дитячих страшилок Р. Л. Стайна. З 1995 по 98-й роки виходив серіал-антологія «Дрижаки» канадського виробництва, який налічував 4 сезони. Проєкт вдало передавав дух книжок і справедливо набув культового статусу. Не обійшлося і без голлівудських кіноадаптацій: у 2015-му побачив світ повнометражний фільм «Страшилки», де роль самого Стайна виконав Джек Блек, а через три роки з’явився сиквел «Привиди Геловіна».
Новітні «Дрижаки» відмовляються від формату антології канадського попередника та становлять єдину історію, де поєдналися деякі з ключових елементів і образів першоджерела з суцільно мильними тінейджерськими пристрастями на кшталт «Школи виживання». Уточнення — дуже нудними пристрастями.
Так, наприклад, тут існує сюжетна лінія дівчинки, яка не може визначитися, хто їй ближче — дивакуватий самітник (його ще й звуть Лукас), чи місцева зірка з футболу, батько якого схиблений на спортивному майбутньому сина. У One Tree Hill, якщо згадати, теж було щось подібне, тільки там фігурував баскетбол замість футболу.
В результаті суцільно підліткові драми не дуже добре уживаються з жахастиками типу «Стівен Кінг для найменшеньких».
Автори, серед яких знаходиться і постановник голлівудської екранізації зразка 2015 року Роб Леттерман, намагаються маневрувати між цими двома напрямками. Але до певного моменту не віддають явну перевагу жодному з них, що точно не йде на користь.
Ситуація покращується після екватору сезону, коли в прямому сенсі на сцені з’являється візитівка «Дрижаків» — лялька-черевомовник Слепі. Тоді ж історія звертає у більш страхітливе русло (з оглядом на те, що це все-таки «дитячий горор»), набуває соліднішого масштабу і в цілому виглядає цікавішою.
Не здатні залишитися у пам’яті й тутешні юні персонажі. Якщо між підлітками у відносно нещодавній екранізації «Воно» існувала магнетична хімія, то тут цього вдень зі свічкою не знайдеш. Що вже казати про стилізоване готичне диво під назвою «Венздей»: на тлі пригод Дженни Ортеги та її непересічного перфоманса герої «Страшилок» виглядають особливо блякло.
Звісно, серіал розрахований в першу чергу на підліткову аудиторію, тому дорослі виконують суто допоміжну функцію. Серед них виділяється хіба що завсідник комедій та фільмів жахів («Джиперс Кріперс», «Бивень», «Варвар») 45-річний Джастін Лонг, якого не гріх сплутати зі школярем. Та й він, здається, до ладу не усвідомлює, кого ж грати — дурника з замашками Джонні Інгліша і навіть Термінатора чи нового Стівена Кінга.
У підсумку «Дрижаки» не можна назвати повним провалом, але і від почуття того, що витиснути з книжок Стайна творці могли набагато більше, позбутися важко (можливо, берегли сили для потенційних наступних сезонів). Як разова пригода для підлітків — ще може бути. Як проєкт, котрий міг би претендувати на щось більше — точно ні.