Я хоч і багато читаю, але знаю дуже мало творів українського фентезі. Такі книжки доводиться шукати з великим ліхтарем, а результати часто бувають ніякими. Звісно в нас є два Володимири: Арєнєв та Рутківській, але вони пишуть дитячу та підліткову літературу. А хочеться чогось дорослішого з інтригами та вбивствами, альтернативною історією, неоднозначними персонажами, з додаванням сексу та зради, з пошуками себе, зневірою та безвихіддю. Саме такою є трилогія не простого, а темного українського фентезі «Літопис Сірого Ордену» Павла Дерев’янка від видавництва «Дім Химер».
«Літопис Сірого Ордену» / Litopys Siroho Ordenu
Автор Павло Дерев’янко
Книги циклу «Аркан вовків», «Тенета війни», «Пісня дібров»
Видавництво Дім Химер
Сторінок 448, 448, 576
Рік 2019, 2020, 2022
Обкладинка Тверда
Мова Українська
Формат 135×205 мм
Сайт chimeraspublisher.com.ua
Події першої книжки «Аркан вовків» починаються у 1844 році в Гетьманській Україні. В цьому світі 200 років тому Богдан Хмельницький заручився підтримкою Сірого Ордену та зміг створити незалежну державу. Сірий Орден — об’єднання воїнів характерників, що вміють перетворюватися на вовків та пов’язані з Потойбіччям, не бояться звичайних куль та зброї, а ще вміють трохи чаклувати. Теперішньою країною правлять гетьман, Червона та Чорна Ради, також є Таємна Варта та військо Січове.
росії в цьому світі не існує, а є Смарагдова Орда — великі території підкорені азійськими племенами. Також маємо Польське королівство, Османську імперію, Кримське ханство, Об’єднане Князівство та Велику державу Литовську.
За початковим сюжетом трилогії хлопець на ім’я Северин Чорнововк вступає до Сірого Ордену. Після спеціального обряду, коли майбутній вовкулака повинен простромити ножем своє серце, опинитися в Потойбіччі та підписати угоду кров’ю, герої знайомиться з іншими молодими сіроманцями: Яковом, Гнатом, Пилипом та Савкою.
Молоді члени Сірого Ордену стануть друзями, переживуть багато пригод, пізнають втрату та страждання. З недосвічених мрійливих юнаків герої перетворяться на втомлених та понівечених життям воїнів, що готові вмерти за країну та друзів, за любов та майбутнє.
Останні події фінальної книжки «Пісня дібров» датуються 1856 роком. Тобто трилогія охоплює 12 років і розповідає про дуже цікаві та насичені, але занадто трагічні події як в житті хлопців, так і в справах Сірого Ордену, а також в Українській Гетьманській Державі.
Не буду тримати інтригу, і скажу, що Україну в книжках теж очікує велика війна, і навіть не одна. Ці події дуже сильно перегукуються з теперішнім нашим життям, хоча третю книжку автор закінчив у кінці лютого 2022 року і навіть не здогадувався наскільки близько та швидко його фантазія стане болючою реальністю.
Усі книжки «Літопису Сірого Ордену» чудово написані, а ще вони різні. Перша «Аркан вовків» найбільше нагадує підліткове фентезі, але все ж темне та похмуре. Як каже сам Павло Дерев’янко, це історія відповідальності та дорослішання, гідності нести вибір, якого не змінити. Книжка написана від третьої особи та ведеться від імені Северина.
Друга книга «Тенета війни» б’є під дих і примушує читача звільнитися він рожевого фільтру бачення цього світу. Це книга про інтриги та ветеранів, про боротьбу з власними демонами, що набувають різних форм. Ця теж написана від третьої, але глави вже ведуться від Северина, Якова, Гната та Пилипа.
Остання частина «Пісня дібров» також жорстока та доросла, але ще й філософсько-химерна. На думку автора це історія героїзму та жертовності, прийняття зміни епох, яку не відвернути. Подача цієї книжки не змінилася, а до основних дійових осіб додаються ще декілька, а деякі зникають.
Сюжет трилогії досить закручений та по-справжньому епічний. Чим далі читаєш, тим більше спіралей створюється, ставки зростають, а Сірий Орден та його історія постають з різних несподіваних, та не завжди, позитивних, сторін.
У Павла Дерев’янка чудовий стиль та неймовірне знання української історії, побуту, зброї, міфології та психології. В абзаци з пригодами, стражданнями та масштабними подіями вплетені яскраві художні нариси природи та повсякденного життя.
Ці елементи нагадують класичну українську літературу зі шкільного курсу. Всі вони зроблені дуже майстерно, правильно та органічно вплетені в сюжет, що стають його перевагою та своєрідною фішкою автора.
З недоліків варто зазначити занадто багато вставок-спогадів, які перерізають основні події третьої книжки та дуже пригальмовують сюжет. Так, вони пояснюють деякі аспекти та відчуття персонажів, але їх забагато. Особливо це дратує ближче до кінця, де хочеться більше подій та швидше дізнатися розв’язку, а тобі підсовують спогади героя десятирічної давнини.
Якщо порівнювати з іншими авторами та творами, то для мене «Літопис» це поєднання книжок Василя Шкляра, «Чорної Ради» Пантелеймона Куліша та «Оповістки з Меекханського прикордоння» польського письменника Роберта Веґнера.
В якомусь інтерв’ю автор казав, що його трилогію порівнюють з циклом про Геральта Анджея Сапковського. Але під час читання я жодного разу не ототожнив цю трилогію саме з романами про відьмака, хоча усе це по факту темне фентезі.
Проте я підмітив сучасну поетику Шкляра, як і жорстокість та реалізм нової школи польського фентезі. Хоча й мої враження суто особисті та можуть здивувати як автора, так і інших поціновувачів книжок Павла Дерев’янка.
Видавництво «Дім Химер» засноване у кінці 2018 року ветераном АТО та поетом Владом Сордом і письменницею Вікторією Гранецькою. Усі три книжки стали бестселерами видавництва та друкувалися далеко не одним накладом.
Сам Павло Дерев’янко — молодий український письменник родом з Білої Церкви. «Літопис Сірого Ордену» його перші повноцінні книжки, випущені через видавництво. До того ще був один роман, який автор видав невеликою кількістю власноруч, а також збірка оповідань.
«Аркан вовків», «Тенета війни» та «Пісня дібров» мають тверду та стильну обкладинку, а також приємний на дотик товстий жовтавий папір. На місцях з нумерацією сторінок зроблена цікава стилізація під людську долоню та вовчу лапу.
Якість видань гарна, хоча «Тенета війни» зроблено трохи недбало — усі сторінки зверху обрізані косо. Особисто для мене це не має значення, але може привести до сказу якогось перфекціоніста.