Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Фотографування – це не тільки процес створення якісних фото, а й форма пізнання себе, інших людей та світу, що нас оточує… В епоху соціальних мереж воно ще й перетворилось на форму комунікації між людьми за допомогою візуальних образів та способом власного самовираження.
Мистецтво фотографії має унікальну здатність (яка ще характерна музиці) – викликати асоціації, спогади, змінювати настрій… Так чому ж не скористатися такими цікавими властивостями та не прогулятися по “алеї пам’яті”?
Зміст
Вступ
Мої смаки при створенні світлин змінювалися протягом всього життя. Так само мінялися і вимоги до фототехніки, яка допомагала в цьому процесі. На якомусь етапі хотілось просто “як-небудь” вкрасти у “Його Величності Часу” чергову соту долю секунди та жменю фотонів, яку потім перетворити на спогад і покласти у сімейний фотоальбом.
Свій любительський шлях у фотографії я розпочав з татового фотоапарата ФЭД-5с, який до цього часу лежить серед моїх артефактів з минулого. Тоді це була магія в якій перепліталася оптика, механіка, хімія… це був цілий процес, на кожному його етапі ти міг звести нанівець всі попередні старання. Ця відносна складність, у якій сходилось знання технічної частини та мистецтва, надавало того загадкового шарму й елементу невизначеності у процесі створення світлин.
Фототехніка
Перший цифровий фотоапарат з’явився в мене у 2006 році, але основним був Canon A590 IS, детальніше про нього ви можете почитати у моєму порівнянні: Фотоапарат з 2000-х проти смартфона — гідна конкуренція. Якщо ж вас цікавлять особливості світлин у смартфона Samsung S21 FE (на який я зараз в основному фотографую), тоді переходьте до статті: Google Camera – секретна зброя мобільного фотографа.
Однак, між 2006-м і 2023-м в мене було декілька цифрових улюбленців, їх я постійно носив у рюкзаку під час своїх піших подорожей, які я називав “Довгими прогулянками”, по аналогії з однойменним романом Стівена Кінга.
Так от, пропоную вам переглянути пару десятків моїх світлин, які я фотографував протягом останніх 16,5 років на шести різних пристроях: 4-х фотоапаратах (Canon A590 IS, Fujifilm Finepix F6000fd, Canon 400D, Canon PowerShot SX240 HS) та 2-х смартфонах (Nokia 5.3, Samsung S21 FE).
Ви можете помітити, що серед цих фотоапаратів в основному представники “мильниць”, а двоє з них — суперзуми. Чому так? Тому що носити з собою цілий парк тушок та об’єктивів не дуже хотілось, а універсальність та компактність для моїх сценаріїв використання були більш пріоритетними.
Сюжети фотографій
Великої художньої цінності це фото не несе, але з точки зору моєї пам’яті воно має велике значення, адже зліва я фотографував на ФЄД5 ще дитиною, а справа вже дорослою людиною.
Найбільше я люблю фотографувати природу та пейзажі. На жаль, у часи плівкових фотоапаратів ми завжди були обмежені кількістю кадрів і в основному старалися витратити їх на якісь загальні фото, де буде купа облич, але мінімум заднього фону. Все зводилось до банальних днів народжень, застіль, різних свят і шкільних виступів. Але з появою мого першого цифрового фотоапарата я нарешті зміг скільки завгодно фотографувати все, що бачу навколо себе. І в цьому крилася інша проблема, адже кількість не значить якість. В якомусь сенсі процес створення світлин перетворився у банальну хронологію життя, де все менше місця творчості. З усім тим, я вирішив виділити декілька категорій, у яких я все-таки старався передати якусь думку…
Старий-добрий пейзаж та природа
Навіть любителі-початківці розуміють: щоб добитися цікавих кадрів, необхідно вдало підібрати час знімання. В основному це нестандартні умови, коли можна спостерігати чіткі тіні та гру контрастів. Але в цьому криється й основна каверза, адже щоб зловити такі кадри, потрібно багато подорожувати, зустрічати сонце і проводжати його на заході, шукати м’який туман чи різкий контраст. За таким же принципом діють і мисливці: навряд здобич сама прийде до вас в руки, необхідно самому чекати й підбирати сюжети, а найголовніше — правильно їх передати сторонньому глядачу.
Особисто мені найбільше подобається туман — він розмиває кордони між реальністю та потойбічним, надає сюжету загадковості, але у моїх локаціях туман був настільки сильним, що крім білої пелени, ви нічого б там не побачили, тому необхідна певна міра, навіть в туманності. Зате захід сонця та вечірньо-ранкові мотиви нікого не залишають рівнодушними…
Тіні Чорнобиля — Зона відчуження
Найбільша моя пристрасть — це спостерігати, як природа поглинає плоди людської цивілізації. На щастя, у нас є унікальна локація, в якій до 2022-го року ми могли своїми очима спостерігати за тим, як життя розчиняє в собі бетон, метал, радіацію… Там відбувається нещадний тріумф флори й фауни над наукою і розрахунками. Вода дає життя і вона ж знищує старання людських рук, перетворюючи метал в іржу, а бетон в пісок. Я відвідував Зону Відчуження ще до того, як це стало мейнстримом серед іноземних туристів і запрошую вас у свою ретроспективну подорож…
Старий саркофаг, який ми звикли бачити ще з часів ігор від GSC Gameworld, вже давно похований під новим конфайнментом, але для фотографії час — не перешкода!
Гамма-випромінювання має високу проникливу здатність і легко проникає крізь одяг, живі тканини, трохи складніше через щільні структури речовини типу металу.
Щоб зупинити цю руйнівну силу, знадобиться значна товщина сталі або бетону.
Основна небезпека гамма-випромінювання — це його здатність долати значні відстані та впливати на живі організми за кілька сотень метрів від джерела. Нормою вважається 0,20 мікрорентген/год. Як бачите, тут всього лише у 22 рази вище норми… В найбрудніших місцях можна зустріти показники, які за пів години відправлять вас зовсім в іншу подорож.
Без котиків тема не розкрита
Окрім пейзажів та сюжетів розрухи, якщо випадає можливість, я не проти пофоткати тваринок, дуже часто вони передають значно більше емоцій та доброти, ніж ми — розумні та кмітливі…
Хотіли котика, а як щодо павука-скакунчика? До речі, по інтелекту він нічим не поступається котам, але, на жаль, живе значно менше…
Ліпше гір можуть бути тільки гори…
Розмовляючи з місцевими жителями, що виросли біля моря, я дійшов до висновку, що на якомусь етапі вони вже не пам’ятають, коли останній раз купались в ньому… Цього не скажеш про тих, хто виріс в горах, вони щиро люблять ці красоти та не уявляють своє життя без походів, які є певною формою медитації та приведення свого внутрішнього стану до гармонії зі світом природи. Я все життя бачив гори зі свого вікна, але даю гарантію, що вони ніколи не набридають, тому ловіть декілька фоток з моїх вилазок.
Звичайний телефон за 100 баксів досить непогано передав осінню гірську красу. Чи не так?
Яремче – 2014 рік, FUJIFILM FinePix S6000fd, 1/420 sec, f/8, ISO 200
А це відповідь на питання: скільки потрібно мегапікселів для щастя? Тут їх аж цілих 6:)
Просто моменти життя…
Особисто я бачу на цій фотографії спокій і гармонію: проживши 7 десятків років, він просто ловить рибу на озері… В рюкзачку 100 грам і пачка цигарок)
Старовинний польський цвинтар, поглинутий диким плющем і тінню дерев…
Наостанок
Надіюсь, вам щось сподобалось з моєї невеличкої підбірки, враховуючи те, що тут немає нічого надзвичайного і все зроблено на досить просту техніку без ніяких заявок на професійність: просто кадри чергової мозаїки… Не бійтеся експериментувати, фоткайте будь-що і будь-чим, адже колись прийде час, коли ви будете раді побачити своє минуле у будь-якому форматі, навіть якщо воно зафільмоване на Siemens CX65. Якість та сюжет має сенс для сторонніх спостерігачів, а для Вас головне — сам факт того, що ви обманули час, залишивши свої найяскравіші миті життя в цифрі, навічно…
Оригінали вас чекають ось ТУТ!
Новорічні космознижки до -50% від Click.ua на широкий асортимент техніки - від стильних гаджетів до потужних геймерських комп'ютерів! 🎮📱
Забезпечте собі та близьким подарунки за вигідними цінами.
Акція триває з 2.12.2023 по 4.01.2024.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: