Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Іноді виникає велике бажання зупинити життя на деякий час і повернутися у минулі миттєвості доброго світла, що оточувало тебе у вигляді дитинства, сонця, друзів, рідних та інших відчуттів і почуттів… Одним із способів таких тайм-тревелів є комп’ютерні ігри. Так, ми з вами вже бувалі козаки, а не пацанва зелена ті школярі/студенти, яких було легко здивувати і «продати» відчуття шедевру для, можливо, зовсім посередніх речей. Спробуємо розібратися у цьому, використовуючи ДВА погляди на ОДНЕ й те саме: перший – відношення (чи радше спогади?) до гри в момент її виходу, другий – сьогодення і майже без ноток ностальгії. Поїхали!
«CRYSIS ЖАНРУ?»
2007 РІК.
Це історія стародавніх часів, часів міфів і легенд, коли найшвидшою відеокартою в світі була GeForce 8800 Ultra, нас всіх трохи нудило від Windows Vista, нам намагались «продати» графічну революцію через оповідки про роботу DirectX 10 з вищезгаданою ОС, а AMD анонсувала ТРЬОХЯДЕРНІ (!!!) процесори, коли на ринку ВЖЕ Є, проривні для свого часу, Intel Core 2 Duo та Core 2 Quad… А німецька компанія Crytek восени показує нам своє дітище – шутер від першої особи «Crysis».
Тоді це було синонімом слова «фотореалістичність»!
Революційний чи еволюційний виток розвитку відеоігор? Тоді мені здавалося, що ПК-геймінг досяг піку, далі – тільки космос. Із тодішніх трендів і очікувань гравців, згадується: тотальна руйнівність середовища, запит на т.з. sand-box («пісочницю»), свободу і варіативність. Або хоча б її імітація. Ігровий рушій CryEngine 2 та кліпмейкерська режисура, здається, дали нам це. Але спробуй до цього «доторкнутися». Системні вимоги. Меметичне питання «А Crysis у тебе пішов?» лунало у гучних шкільних коридорах, на тихих студентських парах і в кабінетах різношерстих офісів. Здебільшого відповіддю було обличчя з гримасою розпачі і суму. Середня температура по палаті: 1024х768 і середньо-високі налаштування графіки – 60 к/с. Very High-налаштування графіки доступні (були, звичайно, і лайфхаки…) тільки на Vista і відеокартах з підтримкою DirectX 10. Не дарма я згадав про просування цієї зв’язки шляхом ось таких домовленостей з ігровими студіями фінтів. Гра стала на багато років справжнім бенчмарком. Але чи вартувало воно того? Так і ще раз так.
Вайби «Far Cry» присутні, що і не дивно 🙂
Острів десь у Філіппінському морі забирав тебе з реального життя на багато годин стрімкого та вибухового екшену, а нанокостюм давав свободи вибору проходження: хоч «танком», хоч у стелс-режимі. Тримати за горло противника у стилі прибічника Темної сторони Сили і майстерно жбурнути його у пальмове дерево, яке він переламає навпіл та отримає кокосом по макітрі на тлі найкрасивішого сходу сонця в Тихому океані – неймовірні відчуття. Футуристичний рівень в інопланетному лігві, де гравітація просто-напросто вимикається – це новий ігровий досвід, який за всього-на-всього дві години встигає дивувати і вражати.
На прийомі у стоматолога. Посміхніться! 🙂
Фінал типовий: пафосний і неймовірно вибуховий. Чистий Голівуд. Та «квиток» коштував недешево, але мистецтво вимагає певних жертв, але нагадаю, що тоді не було ні GeForce Now, ні «проходження» ігор на Ютубі, тож рятували… комп’ютерні клуби, що масово почали апргейдити парк своєї техніки, бо народ просив видовищ! І отримав… всього за 1 грн/год.!
2023 РІК.
Так-с… сьогодні гра досі виглядає непогано, але ця «пісочниця» вже не працює лише на одному вау-ефекті, як тоді. Бо мало взяти гравця з ШІ-ворогами, адекватною фізикою і просто кинути її на «погратися самому». Це так не працює, бо нудьга наздоганяє дуже швидко. Потрібна режисура, бажано якісна. Хоч як розробники не бігли б геть від заскриптованих шутерів, та їх «лебедина» пісня ще не пролунала. Через рік після «Crysis» вийшов «Far Cry 2», який тільки підтвердив це. Але красиво, гейм-дизайнери молодці. Тепер «плавно» хоч у 2К чи 4К майже на будь-яких актуальних машинах.
Відлуння Голівуду є… ось тут надихались «Війною світів», наприклад.
Рівень в «нутрощах» НЛО – все ще цікавий. Хіба-но проходиться тепер швидше. А ось останній етап вже «буксує» помітно, одноманітність набридає і ти вимикаєш гру. Сюжет тут тільки для «ґалки», він і раніше зірок з неба не хапав. Та чіпляє стиль, індивідуальність гри. І зараз в неї таке ж впізнаване обличчя, це не типовий generic-шутер, вона закарбовується в пам’яті. Це ААА-гра, що випередила свій час і можливо саме час познайомитися з (р)еволюціонером жанру шутерів від першої особи!
«ЩО ЦЕ В БІСА ЗА ІМ’Я «СОУП», ГА?»
2007 РІК.
Восени, після виходу «Crysis», геймерська спільнота скуповувала відеокарти та мріяла запустити гру на максимальних налаштуваннях… або хоча б на прийнятних. Вольності тропічного острову вабили та збуджували уяву, але що ЦЕ? Це ж класичний заскриптований коридорний шутер і ім’я йому – «Call of Duty 4: Modern Warfare». Що за архаїка в часи, коли всі «прощалися» з представниками колись улюбленого жанру? Це були епічні піздюлини з самого Пекла години гри у драйвовий атракціон із новим рівнем занурення та глибин, якого ми раніше не бачили НІКОЛИ. Це була монорельсова доріжка, але дайте ще. Ще!
Найхаризматичніший персонаж всієї серії ігор…. і найживучіший, до речі.
Ніякої революції в графічній складовій не сталося, але за рахунок швидкої зміни декорацій навкруги та феєричним вибухам, які «Трансформери» бачили у еротичних снах з Майклом Беєм, виглядає супер! Шалений темп задається з самого початку, справжні адреналінові мандри. Найбільш яскраві епізоди, безумовно, за британськими спецами. Неігрові персонажі, такі як капітан Прайс, мають харизму як від ядерного реактору. Географія пригод була обширною, ми завітали навіть у Прип’ять! Цього року ми вже там були, моя ретроспектива трилогії «S.T.A.L.K.E.R.» – ТУТ. Один із найсильніших ігрових моментів року – фінальна погоня на УАЗику і валідольно-нервові крапки над «ї» на мосту… чи скоріше багатокрапки.
Драматичний кліфхенгер… Скупі чоловічі сльози…
Сценарій цього дійства виглядав якимось смішним, гротескним… Ну які ультранаціоналісти на Росії? Що за ядерна загроза? Де той Близький Схід, якщо він такий «далекий»? Тоді здавалося, що сюжет потрібний лише, щоб запускати сценарії по знищенню противників в масових замісах. А, і деякі стереотипи… Тоді це називали «клюквою». Не журавлиною, ні. І сміялись…
Лякаючий рівень без хеппі-енду…
Але у залишку, єдиний недолік гри – вона швидко закінчується, майже миттєво. Одна з найкращих ігор цього «золотого» року. І що цікаво, це правдиво як і до сінглової частини, так і для прекрасного мультиплеєру, який також встановив high new-level. Лише через рік «Left 4 Dead» змогла так само зацікавити гравців гуртуватися на серверах в пошуках нескінченного драйву та емоцій.
2023 РІК.
Пограйте. В. Цю. Гру. ЗАРАЗ. Це нестаріюча класика, що абсолютно не втратила свого темпераменту і так само «запалює» серця геймерів. В оригінал чи ремастер? Дивіться по «залізу», але я маючи вибір, дивлюсь в бік оригінальної гри. Тут час нічого не змінив, «косметичні» заходи не переконали мене.
Де це ми? Впізнаєте?
А от сюжет зараз виглядає як «вирізка» з якогось випуску новин. І вже не так смішно, хіба іронічно посміхаєшся і розумієш, хто сьогодні грається в покидька-нациста Імрана Захаєва і намагається підірвати весь світ. Але в нас є свої «капітани Прайси», тож надія є!
На паркані теж написано…
Ці 4-6 годин, які в жодному разі не дадуть вам засумувати, а допоможуть трохи відволіктись і розслабитися. Ваша підписка на Netflix чи AppleTV+ може сміливо почекати. А капітан Прайс – ні!
«КИНЬТЕ ГРІШ ВІДЬМАКОВІ»
2007 РІК.
Невідома польська компанія CD Projekt RED випускає її, головну RPG-гру року – «The Witcher», яка дарує нам цікавий, дорослий сюжет, прекрасну графіку і неймовірний чаруючий музичний супровід. Це був випадок, коли гра за мотивами викликала бажання почитати першоджерело – серію фентезійних романів Анджея Сапковського, «батька» Геральта з Рівії. Що одразу впадає в око, то це розрив шаблону поняття класичного «фентезі». Тут ми «граємося» в сетингу східнослов’янського раннього Середньовіччя, варіативність проходження дозволяє приймати різні сторони конфліктів, приймати рішення від яких буде залежати не лише кінець окремих квестів, а й кінцівка всієї гри. Добро чи зло, залежить з якого боку дивитися на ту чи іншу проблему. Білою ниткою через всю гру йде питання ціни нейтралітету, коли відьмак намагається не втручатися в будь-які події, проте залишитись осторонь не вийде аж ніяк.
Навіть зараз графіка виглядає дуже нічогенько!
Для того, хто уявляв фентезі за образом якого-небудь «Володаря Перснів» – це може здатися справжньою деконструкцією жанру, як це зробили «Хлопаки» з жанром супергероїки сучасності, наприклад. Це підкупало, бо й сюжет був інтригуючим. Додаткові квести також, хоча й були класичні «сходи вбий тварюку – отримай нагороду», але то фах відьмака. За те й монети він отримує. Рольова система складнощів не викликала, бойова система сподобалась, а якщо обрати управління з клавіатури, а не мишкою, то взагалі краса. Алхімії і відьмацьким еліксирам відведена немаленька роль. А для розваги є міні-ігри: від мирних настільних до фізичної корекції щелепи іншого гравця.
За діалогами і чудовою лицьовою анімацією приємно спостерігати.
Для того, щоб ви не забули, що перед вами доросла гра – тримайте екзотичну забавку: збір еротичних карток з найкрасивішими представницями жіноцтва. Азартно і додає маскулінності головному герою. Махати хвацько можна не тільки срібним мечем проти всіляких почвар. Хоча і місцевий бестіарій приємно дивує своїм різноманіттям. А музика… перший на моїй пам’яті саундтрек, який потім слухав знову і знову. Ця етнічна музика з кельтськими мотивами – справжня насолода для вух. В поєднанні з красивою картинкою та реалістичними анімаціями персонажів – це позитивно впливає на атмосферу. До речі, найкрасивіша ігрова ніч, у 2007 році в іграх: або тут, або у «S.T.A.L.K.E.R.:Тінь Чорнобиля». Із технічних моментів, можливо, тільки іноді довгенькі завантаження між рівнями, але це нівелюється красивими артами, які нам демонструють в процесі. Любов розробників до свого проєкту відчувається в дрібницях. Перед нами справжній Колос Родоський серед десяток сотень RPG-ігор, на яких він дивиться з посмішкою переможця!
2023 РІК.
Ви, напевно, могли подумати, що обрати найкращу гру із трилогії про Білого Вовка – це доволі просто. Але ні друга, ні третя частина не змогли подарувати мені ті емоції, які я отримав за грою в першого «Відьмака». Синдром каченя? Просто особисте відчуття. Зараз багато діалогів між персонажами заграли новими фарбами. Скільки іронії, скільки злої сатири. Багато відсилань до «Артуріани», хоч і не таких прямих як в книжках. До речі, книжна серія також посіла гідне місце на моїй поличці. Пан Сапковський хоч і не одразу, але зрозумів, яку послугу йому зробили CD Projekt RED, створивши успішну франшизу світового рівня.
Картина НЕ гламурного раннього Середньовіччя.
Графіка і по нині виглядає непогано, скріншоти цього, можливо, і не передають повною мірою. В моєму плейлисті й досі займають не останні місця композиції з самої гри та саундтреку за її мотивами. Жодних технічних проблем давно не існує, все гладенько. Сідай і грай.
Чи допоможуть Альгулю теплі обійми та вигуки до небес?
Але чи вартує гра вашої монети та часу, який проведете у непривітному світі сивочолого гетьмана сивоволосого професійного мисливця на чудовиськ? Скоріше так, ніж ні. Вступний ролик до гри, який демонструє фінал одного з перших оповідань Анджея Сапковського досі виглядає неймовірно, задаючи правильний тон темного фентезі. Надзвичайна історія, яку ви точно запам’ятаєте!
«LISTEN… I AM ROCK, IT AIN’T NO BREAKIN’ ME»
2005 РІК.
Що може бути кращим, швидшим і ще більш адреналіновим, ніж дві частини «Need for Speed: Underground»? Пік популярності теми вуличних перегонів, франшиза «Форсаж» все ще більше про круті тачки, перегони та красивих дівчат, аніж філософські цитати про сім’ю, ПК-бояри геймери «заряджені» і чекають на вихід кращого аркадного симулятора в світі від «Electronic Arts»… і він вийшов, ім’я йому – «Need for Speed: Most Wanted».
Вона грає Мію в «Need for Speed: Most Wanted». Ми це вже знаємо 🙂
Це було неймовірно: крута графіка, десятки різномастих авто, «брудна» зелено-жовта гамма, стильні відеоролики із живими акторам, «азартний» геймплей, неймовірний музичний супровід і… поліція. Вони повернули її, так. Сержант Крос і компанія не дасть гравцеві засумувати у Рокпорті. Але у місті і так немає місцю нудьги: «Чорний список» сам себе не пройде, потрібно здобувати перемоги над суперниками в класичному спринті, кільцевих перегонах, драгрейсингу і т.д., аби потім змагатися з міні-босом, який тримає одну із 15 сходинок в списку. Фінальний бос – чекає на нас… на нашому ж колишньому авто. Чому так сталося? Показують у пролозі…
Вічна осінь і переважно похмуро-дощові дні… Але смутку це не викликає.
Скільки годин гра готова «забрати» у вас – залежить від вашої сили волі. Та опір тут марний. Лише один тюнінг автівок і їх «залізна» модернізація – ще той крадій часу. А скільки годин було «проїжджено» в перегонах з друзями по «сітці»? Окрім цього ви можете ще позмагатися у міні-челенджах – різного виду та хронометражу заїздах на рандомних автівках. До речі, нам доступний ще новий режим Speedbreaker, який дуже допоможе проходити різкі повороти та не потрапляти на поліцейські шипи під час особливо «гарячих» переслідувань. Хоч поліція тут і не вражає своєю винахідливістю, але нерви попсувати зможе. Фінальна погоня на чолі з розсердженим сержантом Кроссом – це 5 хвилин адреналіну та спітнілих долонь (окей, тут можете пожартувати). Один з кращих ігрових моментів тих часів!
2023 РІК.
Що ж, тепер точно можна сказати, що вже тоді ми грали в найкращу частину легендарної серії NFS. Для мене вона закінчилась десь на «Need for Speed: Undercover», але лишень-бо через ностальгічні відчуття до неї. Бо франшиза вже стомилася і похилилася, як-то кажуть. А ось ту саму гру в нас ніхто не забере і не спаплюжить. Так, графіка зараз може когось відлякати, але це об’єктивно єдина слабка сторона гри зараз. Все інше – «все ще торт» з вишенькою та вершками.
Це в жодному разі не натяк, що грі пора на смітник!
Так, проходження сюжету, який уміщається в пару рядків, вже не дає аж такого драйву та запалу, але азарт від перегонів – все ще є. На пару вечорів його точно вистачить. Ця файна атракція вас розважить як слід… і гучність трохи вище зробіть, аби отримати справжню насолоду для вух.
T.I. Presents The P$C — «Do Ya Thang»
Rock — «I Am Rock»
До речі, який ваш улюблений трек з гри? Мої – T.I. Presents The P$C — «Do Ya Thang» та Rock — «I Am Rock». Стільки років пройшло, а досі «катаючись» цим віртуальним містом на легендарній BMW E46, відчуваєш… велич, а граючи в римейк 2012 року – сором!
«НА КРАЮ ДЗЕРКАЛЬНОГО МІСТА»
2009 РІК.
Карколомним стрибком у топ-чарти «залетіла» перша гра в історії комп’ютерних ігор… про паркур – «Mirror’s Edge». Екшен від першої особи, який зосереджується не на перестрілках, а на русі. Безперервний потік. Трюки, які в житті буде важко повторити, але вони майже фізично відчуваються. Така взаємодія з середовищем – це інновація в чистому вигляді. Такі емоції не дадуть вам ні «Prince of Persia», ні «Uncharted», ні жодна інша гра. Графічний рушій Unreal Engine 3 «малює» нам прекрасну картинку, а гейм-дизайнери показують свій клас на повну. В такому місті хочеться жити, чисті «дистильовані» кольори, сяючі дзеркальні поверхні…
Такі стрибки запам’ятовуються на все життя!
До речі про місто – в нас тут антиутопія, де все наче ідеальне, але виявляється за цим стоїть авторитарний режим, який контролю всі сфери життя, в тому числі і інформаційну. Для передачі інформації використовують гінців – т.з. бігунів, які в стилі паркур доставляють різного роду конфіденційні посилки. Хоча сюжет тут не те щоб видатний. Аж ніяк.
Ковток свіжого повітря в жанрі! Ми в потоці!
Головне – швидкість, бо якщо не набрати її – головна героїня Фейт може легко зірватися з даху хмарочосу. Жодного інтерфейсу, управління персонажем тут контекстно-залежне, в цьому нам допомагає «Runner Vision», який підсвічує об’єкти з якими можна взаємодіяти.
Акцент в грі на швидкому русі, а не зброї. Тож наша зброя – наші руки та ноги!
Візуальний стиль – це, безумовно, одна із візитівок гри. Але який тут саунд… Центральна музична композиція Lisa Miskovsky «Still Alive» – це просто шедевр, який я й досі слухаю із задоволенням. Але й фоновий саундтрек, що є багатожанровим тлом з електроніки, ембієнту та брейкбіту – неймовірний. Магнус Біргерссон (та його проєкт Solar Fields) як композитор дав грі максимум на відміну від сценаристки Ріани Пратчетт.
Гейм-дизайнери, ви м-о-л-о-д-ц-і!
Ця гра не залишає байдужим нікого, такий ігровий досвід на вагу золота!
2023 РІК.
Гра, в яку хочеться грати й сьогодні. Місто Дзеркал вабить як і раніше. Тепер бачиш явні образи натхнення цього мегаполісу: Токіо чи Сінгапур, наприклад. Місто видатного дизайну. В рік виходу гри чув міні-претензію: «Якось набридає бігати по дахах багатоповерхівок, вони так схожі між собою…» Так, але в реальному житті, вони взагалі не відрізняються.
Інколи зупиняєшся, щоб просто озирнутися навколо!
Це гра про відчуття. Дуже вдало передане саме відчуття власного тіла та бігу. Управління інтуїтивне та зручне: хоч граєте на геймпаді чи на клавіатурі. Єдине, що може бісити, так це… синдром Лари Крофт та Принца Персії, коли ти кудись не дострибуєш, падаєш з одного і того самого місця і тупцюєш на місці. Рівень складності конструкцій і кількість (як і якість!) ворогів зростає протягом гри, але це лише додає адреналіну. Розкішна музика супроводжує вас від інтро і до фінальних титрів (варто дослухати їх до кінця!).
Дизайнери інтер’єрів кажуть «ні» сірим офісним декораціям!
В мене є думка, що «Mirror’s Edge» – це «Cysis» 2009 (я про ПК-версію) року! Стільки інновацій та сміливих рішень, геймплей нового рівня… і потенціалу, який на жаль не був повністю реалізований. Нам обіцяли трилогію, але щось пішло не так у EA DICE. А вже після м’якого перезапуску у вигляді відверто огидної «Mirror’s Edge: Catalyst» надії не залишилось… Майже, бо Надія, вона ж Фейт завжди чекає вас у місті Дзеркал. Тож вперед! Не баріться!
Можливо так і виглядає занурення у ностальгічні моменти 🙂
***
Попит на ностальгічне – був, є і буде. Бо вже така природа самої людини. Оптимістичні почуття виникають у нас під час пригадування епізодів минулого. Деякі речі (в нашому випадку, це комп’ютерні ігри) символізують цілі етапи безтурботного чи просто мирного життя. Це все назавжди закарбовується у пам’яті. Тож, чи можливо поновити цей зв’язок?
…Але воно не відновлюється, а залишається лише в твоїй пам’яті, – кульками світла, як відлуння виступу великого симфонічного оркестру (с) ТНМК «Небокрай»
На 100% – ні, але інколи така «тепла ванна» потрібна. Приймайте «пігулки» ностальгії, не бійтесь своїх емоцій і їх прийняття, сміливо крокуйте на зустріч майбутньому… і частіше заходьте на ITC.UA!
Новорічні космознижки до -50% від Click.ua на широкий асортимент техніки - від стильних гаджетів до потужних геймерських комп'ютерів! 🎮📱
Забезпечте собі та близьким подарунки за вигідними цінами.
Акція триває з 2.12.2023 по 4.01.2024.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.