Невдалий кіновсесвіт DC, яким опікувався Зак Снайдер, напевно вивчатимуть ще багато років. Його шлях ілюструють дуже багато проблем сучасного Голлівуду, як-от, розрив між людьми, які ухвалюють рішення, і тими, що намагаються надати цим рішенням хоч якогось виразного сенсу. Утім, сам Снайдер теж далеко не святий, тож однозначного зла в цій історії немає. Хай там як, за нову спробу створити кіновсесвіт DC зараз відповідає Джеймс Ганн. А «Аквамен і загублене королівство» — останнє слово в поточній DCEU. Розповідаємо, яким вийшов кінокомікс, у нашій рецензії нижче.
Плюси:
цікавий антураж і стилістика; якщо вам сподобалася перша частина «Аквамена», то і новий фільм принесе задоволення
Мінуси:
розвиток сюжету відбувається за всіма шаблонами та викликає нудьгу; не найцікавіший образ самого Аквамена; занадто сильна залежність від першої частини
«Аквамен і загублене королівство» / Aquaman and the Lost Kingdom
Жанр супергеройська пригода
Режисер Джеймс Ван
У ролях Джейсон Момоа, Ембер Герд, Патрік Вілсон, Дольф Лундгрен, Яхья Абдул-Матін II, Темуера Моррісон
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
У другій частині «Аквамена» Артур Каррі (Джейсон Момоа) зайняв своє почесне місце короля Атлантиди. Щоправда, королівські обов’язки йому даються важко, тому що він не особливо розбирається в політичних інтригах. Також Артур виховує сина разом зі своєю дружиною Мерою (Ембер Герд). Нова загроза виникає через найманця Девіда Кейна (Яхья Абдул-Матін II), чиє бажання помсти може загрожувати всій планеті. І тепер Аквамену доведеться об’єднатися зі своїм братом Ормом (Патрік Вілсон), щоб подолати всі труднощі — а заодно розібратися зі своєю долею.
«Аквамен і загублене королівство» спочатку зовсім не планувався як кульмінаційна точка розвитку кіновсесвіту DC. Під цю роль набагато краще підходить «Флеш» з його заграваннями з паралельними реальностями та змінами в каноні. Але у DC і Warner Bros. все не слава богу, тому маємо, що маємо.
Нова частина пригод Аквамена не нагадує ні фінал, ні кульмінацію, ні поворотну точку іншого роду. Якщо коротко, то «Аквамен і загублене царство» — все той же «Аквамен» 2018. З абсолютно такою ж стилістикою, вектором розвитку, акцентами. Навіть лиходії загалом знайомі, на вау-ефект не сподівайтеся.
Зрозуміти таке позиціювання фільму можна, адже перша частина «Аквамена» принесла творцями значні 1.143 мільярда доларів виторгу, ставши одним із найкасовіших фільмів Warner Bros. А після труднощів зі зйомками «Флеша» у студії явно не було ні бажання, ні зайвих фінансових можливостей для експериментів. Тож новий «Аквамен» — максимально безпечний, майже стерильний сиквел.
Як і перша частина, він багато в чому приваблює завдяки своїй естетиці. Фільми про підводні глибини в принципі часто працюють саме через незвичайне оточення. Нова частина «Аквамена» до того ж активно заграє з тематикою руїн і втрачених селищ. Тому просто дивитися на фільм приємно.
А ось думати про нього — вже не дуже. У центрі всього — стежки buddy movie, які реалізовані через стосунки Артура й Орма. З огляду на їхні стосунки в першій частині, від нової історії варто було б очікувати більшого напруження пристрастей. Але його тут немає. Головні герої жартують один над одним так, ніби ніколи не билися за престол. Та й загалом їхні стосунки виглядають примітивно.
Примітивізм закладений у кожній елемент нового «Аквамена». Тут нудні битви, несмішні жарти, максимально шаблонне оповідання. Ви буквально з самого початку усвідомлюєте, як і що тут розгортатиметься в кожному акті історії. Вау-ефект відсутній геть. Можливо, це також пов’язано з небажанням творців фільму ризикувати. Але легше від цього не стає.
Звичайно, кіно все ще працює як чиста розвага, яка не претендує ні на що. Своя динаміка тут є, локації та ситуації змінюються досить різноманітно. Проблема в тому, що все зв’язується в далеко не найбільш гостроцікаву історію. Новий «Аквамен» дуже швидко вивітрюється зі спогадів, буквально відразу ж після перегляду. Далеко не найкращий критерій для кіно, чи не так?
При цьому помітно, що самому Джейсону Момоа вкрай приємно грати Аквамена. Сам персонаж через це вийшов надто комічним, майже карикатурним. Але і в такому підході є своя чарівність.