17 квітня на платформі Netflix вийшов комедійний фільм “Сусідки по кімнаті”, де одну з головних ролей зіграла старша донька популярного коміка Адама Сендлера Седі. Крім того, констатуємо, що це вже друга квітнева стримінгова новинка після ураганного “Піца Муві” про буремне студентське життя; в обох, до речі, миготить американська комікеса Сара Шерман (також відома як Сара Сквірм) і робот-доставник. І якщо в комедії Hulu йшлося про сусідів по кімнаті-хлопців, то зараз на авансцені виступають дівчата. Наскільки цікаво за ними спостерігати — читайте в рецензії.

Рецензія на фільм “Сусідки по кімнаті” / Roommates

Плюси:

адекватна комедійна історія без дурнуватих перегинів, нерідко притаманних фільмам, де фігурує прізвище Сендлер; непогана взаємодія у кадрі між Седі Сендлер та Хлоєю Іст;

Мінуси:

хотілося б більше приводів для щирого сміху; відчутна затягнутість;

6/10

Оцінка
ITC.ua

“Сусідки по кімнаті” / Roommates

Жанр комедія
Режисерка Чендлер Левак
У ролях Седі Сендлер, Хлоя Іст, Сара Шерман, Наташа Ліонн, Нік Кролл, Сторм Рейд, Біллі Брік, Керол Кейн, Стів Бушемі
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Юна першокурсниця Девон — непомітна тихоня, якій важко знайти друзів серед однолітків. Крута розтатуйована Селест — впевнена у собі дівиця, яка поводиться розкуто і невимушено. Як не дивно, ці дві протилежності знаходять спільну мову напередодні навчання та згодом стають найкращими подругами.

Щобільше, тепер вони — сусідки по кімнаті у гуртожитку, і рожевий унітаз стає приємним бонусом до цієї радісної події. Коли Девон здавалося, що її життя нарешті налагоджується завдяки дружбі з такою класною Селест, між дівчатами неждано-негадано розгортається жорстке протистояння, яке ризикує перерости у відверту ворожнечу.

“Сусідки по кімнаті” вийшли з-під крила заснованої Адамом Сендлером у далекому 1999 році кінокомпанії Happy Madison, серед останніх проєктів якої, наприклад, такі перлини сучасної комедії, як “Загадкове вбивство 2” (2023), торішні “Типу вагітна” та “Щасливчик Гілмор 2”. Тому зовсім не дивно бачити на екрані доньку популярного коміка Седі. Власне, вона миготить у проєктах зіркового татуся ще змалечку, а тепер, завдяки співпраці з Netflix, в усіх сенсах доросла до головних ролей.

Те, що ця стрічка уникає притаманного багатьом фільмам Сендлера і як продюсера, і як актора безглуздого, грубого гумору (якщо вам такого бракує, то краще звернути увагу на сусідню комедійну новинку) — вже неабияке досягнення.

Зрештою, картина становить нетфліксівську версію, з усіма наслідками, що звідси випливають, “Поганих дівчиськ” (2004). Тільки тут у кадрі дружать та чубляться Седі Сендлер та Хлоя Іст замість Ліндсі Лохан та Рейчел МакАдамс, а події відбуваються в коледжі замість старшої школи. Ну і, звичайно, знайшлося місце для гея, куди ж без нього.

Інша справа — наскільки особисто вам цікаві конфлікти першокурсниць у форматі п’ятничної розваги на Netflix.

До честі авторів, вони нехай дуже-дуже сильно в міру, але все ж скоріше цікаві. Це не той фільм, від якого будеш постійно реготати, але й не та концентрація огидної маячні, яка здатна викликати хіба шо іспанський сором. Словом, такий собі стримінговий середняк без дурнуватих непристойностей.

Основна історія “Сусідок по кімнаті” існує у другорядній історії, що подається як розповідь персонажки Сари Шерман. Остання грає деканку у справах студентства, котра намагається примирити двох, як не дивно, сусідок по кімнаті і подруг. Відверто цей маневр здається зайвим, як мінімум необов’язковим, та й загалом місцевій творчій команді на чолі з канадською режисеркою Чендлер Левак вартувало б дещо скоротити хронометраж, це пішло б тільки на користь.

Притягнутою за вуха виглядає шкідлива поведінка Селест: героїня Хлої Іст отримує якісь жалюгідні натяки щодо мотивації своїх вчинків, і зводиться це до банальних заздрощів. В одній зі сцен вона дивиться “Нетямущих” — ще один підлітковий фільм про шкільні пристрасті, тільки родом з середини 90-х. І в цей момент лунає фраза “Стейсі Деш було 30, коли вона тут грала”, при цьому самій Хлої вже теж давно не 18.

Акторка видає образ абсолютно протилежний тому, що був у “Єретику” (2024) — в “Сусідках по кімнаті” важко побачити ту побожну дівчину у старечому вбранні, що постала перед глядачем тоді. За скромність якраз відповідає Седі Сендлер, і їй цей образ вельми пасує.

Звісно, вушка типових геппімедісонських продуктів у кадрі все ще стирчать — комусь у писок обов’язково прилетить фризбі, або раптово станеться невеличкий вибух, котрий на кілька метрів відкине ошелешену бабцю. Але ці легковажні дурощі не затьмарюють історію і гармонійно вплетені в оповідання.

В цілому вийшло не погано, але і не скажеш, що прямо добре. “Нормально”, мабуть, якнайкраще пасує цій підлітковій комедії.

Вона в основному спокійна, часом навіть занадто, що може навіяти певну нудьгу, але позбавлена кричущого ідіотизму, та й головні акторки у кадрі взаємодіють достатньо впевнено. Втім, якщо вам хочеться чогось більш дикого на студентську тематику, варто кинути оком на вищезгаданий “Піца Муві”. На що-що, а на неквапливість там нарікати точно не доводиться.