Точну етимологію слова «фаранг» (farang) сьогодні відстежити майже неможливо. Своїм корінням воно сягає мусульманської та азійської культур, але при цьому майже завжди означає «європейця». Причому в образливій манері, враховуючи колоніальне минуле Європи та її нахабне втручання в життя інших країн. Тож умовний фаранг — це хтось неприємний, хто неодмінно прагне зіпсувати всім життя. Фільм Farang експлуатує якраз такий образ, але при цьому намагається показати, якими можуть бути витоки «чужинців». Наскільки вдало це вийшло — читайте в рецензії нижче.

«Фаранґ» / Farang

Жанр кримінальна драма
Режисер Ксав’є Жанс
У ролях Нассім Сі Ахмед, Вітхая Пансрінгарм, Олів’є Гурме, Кеннет Вон, Гігі Велісітат
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb

Француз Сем (Нассім Сі Ахмед) старанно відбуває свій термін у в’язниці, що допомагає йому звільнитися достроково. Він вирішує почати нове життя і переїжджає до Таїланду, де знаходить собі сім’ю. Разом вони мріють викупити ділянку землі та облаштувати її на свій смак. Але цією ж ділянкою зацікавлений місцевий представник криміналу. Він згоден віддати землю Сему в обмін на нібито просте доручення. Однак це доручення може назавжди зламати життя головного героя.

Це призводить до того, що у фільмі дуже багато довгих і великих планів, які акцентуються на емоціях персонажів. І в такому підході немає нічого поганого, але комусь фільм через нього здасться дещо затягнутим.

Особливо це стосується його першої половини. Режисер вкрай ретельно підводить до поворотного моменту в житті Сема, щоб ви сповна перейнялися всіма обставинами його нового життя. Тому «Фаранґ» відчувається вкрай особистою, майже камерною історією однієї людини, життя якої пішло не туди. І ви знаєте, що на нього чекають лише проблеми, з перших же хвилин фільму.

Навіть пейзажі Таїланду тут виставлені як щось, що лякає і відкидає чужинців. Вони ніби погрожують поглинути головного героя, у якого і без того вистачає проблем. А для глядачів це означає, що «Фаранґ» — ще й естетичне з точки зору візуальної частини кіно. На місцевий Таїланд вкрай приємно дивитися, а знімальна команда не соромиться показувати його з найрізноманітніших сторін.

Знімальна команда також вкрай жваво і по-хорошому огидно зображує жорстокість. Кров і каліцтва в кадрі миготять регулярно і тільки підкреслюють тяжкість становища, в якому опинився Сем. Але і в зовсім відверте розчленування фільм не скочується, щоб не руйнувати загальну атмосферу.

Так, можна спробувати покритикувати сценарну структуру і режисерські рішення фільму. Особливим «високим кінематографом» тут і не пахне. Натомість у Ксав’є Жанса вийшла максимально людяна і зрозуміла всім історія, яка до того ж цікавим чином поєднує індонезійську естетику з французьким духом.

Зараз виходить не так багато фільмів, у яких немає надмірної претензійності. «Фаранґ» у цьому плані нагадує прибульця з минулого, десь із 90-х, коли просто хороші фільми про людей без усіляких крайнощів виходили регулярно. І в цьому його проста, але все одно чіпляюча магія.

«Фаранґ» навіть допоможе вам забути, що колись Ксав’є Жанс зняв ще й вкрай огидного «Хітмена» 2007 року. Або хоча б ви зможете пробачити режисерові цю помилку.