З 12 листопада в кінотеатрах стартували покази трилера про пограбування “Ілюзія обману 3” — як неважко здогадатися, третього фільму в рамках серії про команду вправних ілюзіоністів, які примудряються і захопливим шоу розважити, і неймовірне пограбування провернути. До своїх ролей повертається увесь основний акторський склад, і навіть поважний ветеран Морган Фрімен не погребував ще раз вдягнути епатажний піджак. Яким же вийшов третій збір манірних послідовників друзів Оушена — пропонуємо дізнатися в огляді.
Плюси:
ефектні фокуси досі присутні; стара гвардія знову в ділі; візуально приємне легковажне кіно з чудовими локаціями — від мальовничих площ Антверпена до розкішної сучасної архітектури Абу-Дабі; в оповіді знайшлося місце для гумору;
Мінуси:
ледачий сценарій зі слабенькою кінцівкою; місцевий конфлікт поколінь не вражає; переходи між тонально протилежними сценами здаються зарізкими; відсутність яскравих перфомансів, попри зірковість акторського складу;
“Ілюзія обману 3” / Now You See Me: Now You Don’t
Жанр трилер про пограбування
Режисер Рубен Флейшер
У ролях Джессі Айзенберг, Вуді Гаррельсон, Айла Фішер, Дейв Франко, Морган Фрімен, Ліззі Каплан, Аріана Грінблат, Джастіс Сміт, Розамунд Пайк, Марк Руффало
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb
Стара гвардія знову в ділі. Ілюзіоністи-робінгуди Деніел Атлас, Меррітт Маккінні, Генлі Рівз та Джек Вайлдер, з подачі таємної організації “Око”, возз’єднуються заради благої цілі — викрасти страшенно дорогий діамант “Серце” у страшенно шкідливої тітки Вероніки Вандерберг.
Залізна пані керує заснованою її батьком компанією з продажу дорогоцінних камінців, і уся ця діяльність спрямована на банальне відмивання злочинних грошей. Та цього разу Вершникам доведеться об’єднати зусилля зі своїми молодими послідовниками, готовими не тільки довести профпридатність, а й те, що в їхньому рукаві також припасено кілька козирів.
Вже у перші 15 хвилин маємо дві сцени з виступами перед захопленою аудиторією, що промовисто характеризує загальну концепцію “Ілюзії обману”. При ввідних даних ігрового кіно, підкріплених більш ніж пристойним акторським складом, вона передбачає і досвід перегляду справжнісінького шоу, при цьому використовуючи можливості кіно заради ефектних трюків. Як показує практика, пересічним глядачам такий простий, але дієвий підхід подобається куди більше, ніж снобістським критикам — підтвердженням цих слів служать і відповідні рейтинги, і касові збори двох попередніх фільмів, які загалом сягнули майже $700 млн.
В “Ілюзії обману 3” творці не стали вигадувати велосипед, і їх можна зрозуміти — навіщо ламати те, що й так справно працює. Критики критиками, а підкорювати бокс-офіс треба. При фактично тих самих продюсерах у третьому фільмі зовсім інші сценаристи та новий для серії режисер Рубен Флейшер, котрий прийняв естафету у Луї Летер’є та Джона Чу. Але працюють вони за усталеною формулою.
Флейшер — явно не геній, проте старанний кінороб, який навіть з такого слабенького і вторинного матеріалу, як перший “Веном” (2018) примудрився зліпити більш-менш придатне для перегляду і врожайне в прокаті кіно. Особливо з точки зору порівнянь з тим, що запропонує багатостраждальний кіновсесвіт від Sony надалі. А його кіноадаптація Uncharted зразка 2022 року, нагадаємо, потрапила в нашу добірку найкращих екранізацій відеоігор, хоча й там був далеко не шедевр.
Зараз же у Флейшера були на руках власні козирі у вигляді спрацьованості з зірками франшизи Джессі Айзенбергом та Вуді Гаррельсоном, з якими постановник зустрічався на знімальному майданчику свого повнометражного дебюту “Вітаємо у Зомбіленді” (2009) та його сиквелі. Для повного щастя, мабуть, не вистачає Емми Стоун, але остання якраз зосередилася, скажімо так, на цікавішому кінематографі, ніж веселі невибагливі розваги, якою і є герой нашого огляду (ще свіжа у пам’яті “Буґонія” Йоргоса Лантімоса — стрічка, що дійсно варта уваги).
Творці “Ілюзії обману 3” грамотно витримують паузу, не розкриваючи усіх карт, тобто усіх знайомих облич одразу. Однак це досі те саме кіно, де відбуваються ефектні переодягання на ходу, де від ворогів відбиваються колодою карт чи бородатим трюком з TikTok і де, зрештою, розкішні декорації для виступу встановлюються воістину незримими силами. За допомогою магії монтажу в героїв нізвідки може взятися особистий літак, коштом недалекоглядності антагоністки — вони апріорі будуть позбавлені безвихідних пасток.
Підкріплюються екранні, нехай ефектні, але все-таки нісенітниці напівжартівливим змаганням поколінь. Одні готові довести, що ще є порох в порохівницях, інші — що кращі часи поважних динозаврів лишилися в далекому минулому. Є у цих по-підлітковому запальних сутичках певне очарування, але рятівним воно не стає.
Проблема в тому, що конкуренція з дітьми, яким на час виходу першої частини було від 6 до 17 років (“це віскі старше за тебе” — зауважує дід у виконанні Моргана Фрімена), надто легковажна, щоб перейматися через її результат. Про очевидність вибору сторони для старожилів франшизи по цей бік екрана годі й казати.
Плюс автори дозволяють собі надто різкі за настроєм переходи: ось ми тішимося грайливістю та безтурботністю низки фокусів-покусів, як буквально через 5 хвилин з якогось дива маємо співчувати загибелі когось з персонажів. А ще через 10 — регочемо з влаштованого у кадрі маскараду.
Окремий вид творчої безпорадності, це, звісно, фінальний твіст. Добре, якщо комусь вдасться його не передбачити. І ще краще, якщо кульмінаційна, даруйте, драматургія здатна викликати хоч якийсь відгук. Розамунд Пайк давно довела свою спроможність чудово зображати бездушних дамочок, причому у кіно куди більш талановитому — згадуємо, звісно, “Загублену” (2014) Фінчера або “Аферистку” (2021) на лихий кінець. Але навіть це її вміння не нівелює слабку кінцівку.
Якщо ви належите до тих глядачів, хто вважає себе шанувальником серії, немає причин пропускати і цю частину. Щобільше, тут можна отримати яке-не-яке задоволення. Це щодо шоу. А от стосовно власне кіно, де разом з білими кроликами з капелюха хочеться бачити живих людей, дива не сталося.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: