З 4 вересня в кіно стартував показ фільму жахів “Закляття 4: Останній обряд”, який продовжує і, якщо вірити підзаголовку, закінчує багаторічну паранормальну епопею Еда і Лоррейн Ворренів. Це дев’ята частина в рамках нашумілої горор-франшизи “Закляття”, започаткованої Джеймсом Ваном та його однойменним фільмом у 2013 році. В огляді нижче будемо розбиратися, на що більше скидається четверте повноцінне пришестя невтомних дослідників інфернальщини — дійсно захопливу і моторошну лякалку, чи може вичавлювання останніх соків з явно пошарпаної теми.

“Закляття 4: Останній обряд” / The Conjuring: Last Rites

Жанр фільм жахів про надприродне
Режисер Майкл Чавес
У ролях Патрік Вілсон, Віра Фарміґа, Мія Томлінсон, Бен Гарді, Шеннон Кук, Ребекка Колдер, Пітер Вайт
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

У 1964 році молода пара Ед та Лоррейн Воррени стикаються з загадковим проклятим дзеркалом, що фактично стає їхньою першою взаємодією з паранормальним, за чим йде блискуча кар’єра борців з усілякими демонами та іншими пекельними почварами. Тоді вони так і не наважилися довести діло до кінця, до того ж подружжя, зокрема Лоррейн, пережили складні пологи, коли здавалося, що їхня новонароджена донька не виживе.

На щастя, тоді все обійшлося, і через 22 роки симпатична дівчина Джуді знайомить помітно постарілих батьків, що покинули справу життя, зі своїм бойфрендом — колишнім копом Тоні. Та біда приходить звідки не чекали: зловісне дзеркало опиняється у звичайній родині Смарл, що оселилася в невеличкому містечку в Пенсільванії. Згодом воно починає тероризувати нещасних, і ситуація складається таким чином, що у Ворренів немає іншого вибору, окрім як допомогти стражденним та зустрітися з потойбічною нечистю віч-на-віч.

У 2013 році Джеймс Ван, за спиною якого на той час була культова “Пила” (2004), провальна “Мертва тиша” (2007) та успішний “Астрал” (2010) все з тим же Патріком Вілсоном, видав “Закляття”, яке стало загально визнаним касовим хітом. Тож не дивно, що надалі ці жахастики стали множитися, наче гриби після дощу: до основної серії, що тепер складається з чотирьох фільмів, додалися два сюжетні відгалуження про ляльку Анабель та Монахиню.

У підсумку вісім попередніх стрічок, без урахування “Останнього обряду”, назбирали $2,2 млрд при загальному бюджеті у $208 млн, що зробило “Закляття” найкасовішою горор-франшизою в історії. А це означало, що щоб там не буркотіли снобістські критики (визнаю, все так і є), а пересічним глядачам походеньки Ворренів та зустрічі з на диво макабричними ляльками та черницями були перманентно цікаві.

На пізньому етапі розвитку серії до неї долучився постановник Майкл Чавес, відповідальний за три останні фільми — “Закляття 3: За велінням диявола” (2021), “Монахиня ІІ” (2023) та власне “Останній обряд”, тоді як Ван став обмежуватися сценарними та продюсерськими функціями. І хоча до якості цих опусів виникали справедливі питання, два з трьох були окупними в прокаті; про новинку в цьому контексті робити висновки поки зарано.

Четверте “Закляття” за доброю, чи недоброю, традицією франшизи ґрунтується на реальних подіях, відомих як справа родини Смарл. У серпні 1973-го вони переїхали у будинок у Вест-Піттстоні, а пізніше зробили заяву про те, що там мешкає демон. Справа набула широкого розголосу у пресі, а справжні Воррени були залучені до неї у 1986 році.

Але основна проблема “Закляття 4” полягає не у тому, що це заїжджене до дірок вторинне кіно без жодної нової ідеї. Біда у тому, що на тлі сучасних вигадливих горорів, насичених метафорами, цікавими візуальними рішеннями і свіжим підходом до жанру у виконанні молодих талановитих авторів, такого штибу жахастики про надприродне у своєму традиційному вигляді банально неконкурентні. Та й пік їх популярності давно минув. “Закляття” скоріше тримається на давніх шанувальниках та шлейфі популярності бренду, завойованої в зовсім іншу кіноепоху.

Тобто, знаходячись поряд з творами Джордана Піла, Зака Креґґера, братів Філіппу, Арі Астера, Роберта Еґґерса тощо прямолінійні історії про усіх цих демонів, діббуків, скажених черниць і ще казна-яких потвор, що вселяються у беззахисних бовванців чи стрімко виринають з-за рогу, виглядають блідо. Таким сьогодні ледве когось налякаєш і тим більше нікого не здивуєш.

У Еда серйозні проблеми з серцем, тож натиснімо на цей важіль, ні за що не здогадаєтеся, у найвідповідальніший момент. У Джуді є бойфренд, і звичайно він по-милому незграбно попросить дівчину вийти за нього, щоб ми максимально попереживали за майбутню сім’ю. Не кажучи про те, що перемогти одвічне зло можна тільки в тому випадку, якщо катарсично об’єднати зусилля дружньої родини і подивитися своїм страхам у вічі. Нехай це і виглядає як звичайне перетягування каната. Зате як мінімум Домінік Торетто буде у захваті.

Дивитися чергове “Закляття” варто хіба в тому випадку, якщо ви досі відданий шанувальник цієї добряче здутої франшизи та обводите дату виходу кожного нового фільму червоним маркером у календарі. В іншому випадку приготуйтесь до двох з гаком годин сумнівних пристрастей і нудьги, розбавлених спорадичними появами тих, хто вже давно не лякає.