26 травня на Amazon Prime Video вийшов останній епізод першого сезону шпигунського серіалу «Цитадель». Це один з найдорожчих серіальних проєктів в історії, який, однак, отримав відверто посередні оцінки від глядачів та критиків. У цій рецензії спробуємо розібратися, чому так сталося.
«Цитадель» / Citadel
Жанр шпигунський трилер, бойовик, драма
Режисери Ньютон Томас Сігел, Джессіка Ю
У ролях Річард Медден, Пріянка Чопра Джонас, Роланд Мюллер, Ешлі Каммінгс, Стенлі Туччі, Мойра Келлі
Прем’єра Amazon Prime Video
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Дуже, дуже круті та красиві агенти надсекретної шпигунської організації «Цитадель» Мейсон Кейн та Надя Сінг розпочинають виконання чергового завдання. Але, як і усі інші колеги, вони стають цілями лиходійської контори під назвою «Мантикора», котрою керує зла тітка Далія Арчер. Нещасним шпигунам вдається вижити, однак вони обидва втрачають пам’ять і починають жити життям нормальних людей: влаштовуються на роботу, відвідують психотерапевта, а дехто навіть заводить сім’ю.
Багато років потому насичене шпигунське минуле вириває спантеличеного Кейна зі спокійного сімейного життя та занурює у нове протистояння з посіпаками «Мантикори». Проблема у тому, що герой не пам’ятає свого минулого, тому і навички крутого шпигуна доведеться відновлювати на льоту. Але без Наді тут явно не обійтися, тому Мейсон заручається підтримкою колишньої напарниці, щоб виявити зрадника та не дозволити ворожій організації заволодіти смертоносною зброєю масового ураження.
Після постановки усіх цих доленосних клацань пальцями брати Руссо взялися вибудовувати нові кінематографічні всесвіти з ухилом у жанр шпигунського екшну. Щось подібне вже відбулося торік, коли у найдорожчому проєкті Netflix Раяну Гослінгу довелося зіпсувати класну зачіску Крісу Евансу.
«Цитадель» — черговий початок франшизи, що загрожує перерости в затяжний кіновсесвіт міжнародних масштабів (наступного року готується до виходу італійський «Цитадель: Діана»).
Обидва безсоромно дорогі починання Руссо страждають від однієї й тієї ж проблеми. Їх шпигунські історії виглядають як поганенько зібрані докупи жанрові кліше, не спроможні хоч би трохи додати якогось свіжого погляду. Та якщо «Сіра людина» міг похизуватися великою кількістю видовищного екшну (а ще його не потрібно було терпіти 6 епізодів), то «Цитадель» не може запропонувати навіть цього.
Першокласні бойові сцени тут рідкісний гість, а комп’ютерні ефекти залишають бажати кращого: не такого очікує глядач від проєкту за 300 мільйонів доларів.
Так, знижку можна зробити на масштабні перезнімання, які відбулися після зміни шоуранерів (на місце Джоша Аппельбаума та Андре Немеца прийшов Девід Вейл). Подібні пертурбації під час виробництва ніколи не йдуть на користь кінцевому результату. Але навіть з урахуванням цього факту здобутки серіалу виглядають надто скромно.
На папері це був шпигунський блокбастер від творців «Месників», на справі ж вийшла бліда калька фільмів про Джейсона Борна або Ітана Ганта.
Шалені ресурси, вже не вперше вкладені сервісом Amazon у власний контент, та гучна афіша зіграли з цим шоу злий жарт. Вони призвели до великих сподівань з боку глядачів, але через посередню реалізацію і невиправдані очікування проєкт отримав невтішні оцінки.
Поки оператор буде обертати камеру догори дриґом заради якогось сумнівного ефекту, основна оповідь перериватиметься неприпустимо великою кількістю флешбеків.
Епізод може розпочатися так: нарізка з нагадуванням подій минулих серій, потім флешбек з титром «Сербія, 30 років тому», за ним відразу ще один з написом «Орегон, 6 місяців потому», далі — вступні титри, і вже на хвилині восьмій нам дозволять повернутись до сьогодення. Але ненадовго, бо там ще чекає щедра порція нових повернень у загадкове минуле. Така смикана розповідь бачиться знущанням.
Опустимо той факт, що деякі дрібні моменти у сюжеті виглядають як повна нісенітниця, а акторам, по суті, нічого грати.
Непохитний Річард Медден та Пріянка Чопра мають чудовий вигляд в кадрі, впевнено тримають зброю в руках та вправні в екшн-сценах, але чогось більшого від них не вимагається. Прикро те, що немає тут й виразної кінцівки, і це не дивно, адже серіал продовжили на другий сезон ще в березні.
Під час нудних перипетій починаєш звертати увагу на якісь другорядні речі. Наприклад, ви помітили, що в усіх цих достобіса секретних організаціях керівні посади займають темношкірі жінки? Віола Девіс у кіновсесвіті DC, Барбара Ів Гарріс у свіженькому «Фубарі», і ось тут роботою «Цитаделі» керує персонаж Ніккі Амуки-Бьорд. А от головна лиходійка — типова «залізна леді», що полюбляє допитувати полонених за довжелезним столом, геть як в одного бункерного карлика.
Будь «Цитадель» якимось безамбітним середньобюджетеним мотлохом, про який вже завтра ніхто і не згадає — то й вимоги до нього були б відповідними. А так отримуємо один з найбільш афішованих і дорогих проєктів року, основним сюрпризом якого виявляється його дивовижна неспроможність.