Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Ренесанс вінілу, невблаганний перехід найбільших стрімінгових сервісів на lossless формати, популяризація таких пристроїв як FiiO R9 – все свідчить про те, що світ консьюмерського аудіо в решті решт перехворів чумою Bluetooth-колонок JBL та знову потребує якісного звуку. То що ж являє собою повноцінна Hi-Fi система зразка 2024 року? Давайте спробуємо відповісти на це питання.
Важливо! Даний матеріал призначений для тих з нас, хто чітко розуміє, навіщо йому аудіосистема такого рівня. Для тих, в кого є окреме приміщення, придатне для організації медіакімнати. Для тих, хто не живе від зарплати до зарплати.
Якщо ж звучання умовного Apple Homepod на середній гучності у вітальні вам цілком достатньо для меломанського счастя, то матеріал не для вас, і витрачати на нього час буде зайвим та навіть шкідливим. Ви все ще читаєте далі? Ну тоді продовжуємо.
Що ж робить Hi-Fi систему сучасною? Особисто я відповідаю на це питання просто – всеядність. Саме здатність якісно відтворювати як цифрові, так і суто аналогові формати дозволяє гармонійно поєднати усі сильні сторони контентного різномаїття. Таким чином ми приходимо до парадоксальної концепції співіснування програвача вінілу з ламповим фонокоректором, якісного ЦАП, сучасного(!) якісного лампового підсилювача, вінтажної акустики з високою чутливістю, ресівера з багатоканальною аудіосистемою, OLED телевізора з діагональю 112″ та прихованого за ним ПК в одній системі. Як це можливо? Зараз і з’ясуємо.
Першим кроком для правильної побудови архітектури майбутньої системи буде розуміння наших потреб. А саме:
- Прослуховування якісного lossless контенту як зі стрімінгових музичних сервісів, так і offline
- Можливість насолоджуватися обраними альбомами у неповторному звучанні вінілу. Так, дороге задоволення, але воно того варте.
- Насолода фільмами та серіалами у максимальній якості та з безкомпромісним саундом.Не забуваємо також про ігри та повноцінну підтримку багатоканального звуку багатьма ААА проектами.
Чітко означивши наші нагальні аудіопотреби, ми можемо стверджувати, що:
- Для музики та кінотеатральної/ігрової складових нам знадобляться два окремих, цілковито різних аудіотракти! Жодна багатоканальна театральна система не в змозі відтворювати музику з необхідною нам деталізацією та достовірністю. Водночас жодна музична стереосистема не замінить ресивер та багатоканальний звук у кіно та іграх. А тому, не зважаючи на те, що джерелом цифрового контенту в усіх випадках у нас є ПК, він матиме два повністю автономних аудіотракти з різними типами підключення.
- Вініл як формат передбачає максимальну якість усіх компонентів системи. Інакше краще навіть не починати! Тому, в пару до вінілового програвача за замовчуванням передбачаємо якісний однотактний ламповий підсилювач, що працює у класі А. Та акустичну систему з максимально високою чутливістю та рупорними ВЧ та СЧ динаміками. Підвіси НЧ динаміків при цьому мають бути або паперовими, або виконаними з тканини.Ніякої гуми та поліпропілену! Водночас не використовувати такий високорівневий аудіотракт ще й для цифрового музичного контенту було б мегагалактичною тупістю. Тому одразу зазначаємо, що підсилювач повинен мати опцію переключення між двома парами RCA-аудіовходів, перша з яких відповідатиме за вініл, а друга – за комутацію з ЦАП. Це дозволить, по-перше, зменшити складність і без того непростої системи, а по-друге – суттєво зекономити.
Що ж, знаючи архітектуру того, що ми хочемо отримати в результаті, можемо перейти до вибору комплектуючих. Почнемо з найменш вибагливого сегменту системи – з багатоканального звуку. Його фундаментом стане далеко не найновіший, але цілком доступний та актуальний понині ресивер Yamaha RX-2700. Якість, надійність, підтримка безлічі форматів, різноманіття опцій для тонкого налаштування 7-ми каналів звуку та цілком адекватна як для озвучування домашнього кінозалу площею 45 м² потужність. Бажати чогось більшого від залізяки, котру можна сьогодні знайти на просторах olx у ідеальному як косметичному, так і технічному стані за ціною до $150 було б просто наглою дурістю.
Роздивлятися більш сучасні та, відповідно, неспівставно більш дорогі рішення, звичайно, ніхто не забороняє. Але логічну відповідь на споконвічне питання “нахіба?” в такому випадку знайти буде вкрай непросто. Безперечно, фанати таких технологій як THX можуть зі мною справедливо та аргументовано посперечатись. Але ж будьмо справедливими. Співвідношення контенту, що підтримує THX до того, що не знає про його існування навіть у 2024 році робить інвестицію у THX нічим не виправданою.
Сюди ж додаємо модний та молодіжний Atmos. Це відносно свіже дітище Dolby може згодитися хіба що для багатоканальної музики. А це вже зовсім інша історія, котра навряд чи має до Hi-Fi бодай якийсь стосунок. Я особисто не знаю аж надто багато поціновувачів відеозаписів концертів відомих гуртів з багатоканальною звуковою доріжкою. Та ще й зважаючи на те, що подібні записи аж до тепер примудрилися зробити лише Pink Floyd та Queen… Тому вибір ресивера, котрому на сьогодні вже більш як 15 років, досі більш ніж виправданий.
Водночас економити на фронтальній акустиці нашої багатоканальної системи точно не варто. А тому, своє законне місце на стіні обабіч від телевізора посідають шикарні Gato Audio FM-8 у чорному виконанні з рояльним лаком. Компактні, майже не займаючі місце, але здатні видати більш ніж потужний саунд як у кіно, та і в іграх, ці акустичні системи повністю виправдовують свій далекий від гуманізму цінник у $1950.Так, багацько. Але, враховуючи можливість обійтися завдяки таким фронтальним колонкам взагалі без сабвуфера, інвестиція цілком адекватна.
Центральний канал, два бокових та два тилових сателіти – KEF HT3001SE. Загалом новий комплект з 4 сателітів та одного центрального каналу можна знайти приблизно за $550. Що, беручи до уваги якість, надійність та впізнавану естетику цих малюків, вдається цілком притомним цінником. Додамо сюди вартість настінних кріплень, прихований монтаж кабелів, самі кабелі (нехай це й звичайна безкиснева мідь, але аж надто демократичним їх цінник назвати важко), включно із оптичним кабелем Toslink для підключення ресивера до ПК, а також деякі інші супутні витрати. Загалом ціна нашого багатоканального саунду для кіно й ігор становить $2750.
Чи багато це? З одного боку, так. Для пересічного українця в умовах воєнного сьогодення такий бюджет, на перший погляд, здаватиметься чимось потойбічним. Але, з іншого, – ми говоримо про систему, котру точно не потрібно міняти чи апгрейдити принаймі найближчі 10 років. Що дає нам менш як $300 на рік. А тепер давайте візьмемо до уваги, що пересічний українець в середньому двічі на день заряджає себе стаканом кави середньою вартістю $1.5. Що дає нам щонайменше $75 в місяць, або ж $900 на рік тільки на два щоденних стакани кави. Що невблаганно вказує нам на те, що за десятиріччя лише на каву ми витрачаємо в середньому $9000, або ж вартість непоганого б/в авто.Чи вдається нам вартість системи такою непомірною тепер? Думаю, питання риторичне.
Ну що ж, час перейти до найцікавішого – до музики! Почнемо з програвача вінілу. Тут верхньої межі ціни та якості, здається, взагалі не існує. Але давайте спробуємо відшукати золоту середину. Безумовно, можна зосередитись на пошуку високоякісного вінтажного програвача, вкласти час, зусилля та певні гроші у його профілактику та відновлення. Й у підсумку розповісти про те, що раніше трава була зеленішою, якість – кращою і про те, що взагалі, “зараз так вже не роблять”.
Але на заваді тут справедливо повстане існування цілком сучасних, якісних та доволі недорогих програвачів з технологією приводу Direct Drive та кварцевою стабілізацією. Тут вам й S-подібний тонарм з можливістю точного підлаштування балансира. Й інші принади, характерні для колись значно більш дорогих моделей!
Типовим представником таких програвачів є Lenco L-3810. Ювілейна модель, виготовлена до 75-річчя німецького бренду. У стоковому виконанні вона постачається одразу з доволі якісним штатним картриджем від Audio-Technica. Такий апарат обійдеться українцям в середньому у $350. А якщо вже є бажання вичавити ледь не усю якість звучання, на котру такий програвач взагалі здатний, то можна, інвестувавши ще $120 віднайти на просторах olx омріяний багатьма меломанами картридж Ortofon 2M Silver, замінити ним комплектного “японця”. Якість звучання при цьому (звісно ж за умови правильного встановлення та налаштування балансира) зростає ледь не втричі! То ж, цю додаткову інвестицію можу радити без зайвих сумнівів.
Слід окремо зазначити, що поціновувачі справедливо(!) легендарної лінійки японських програвачів Technics SL1200 різноманітних модифікацій можуть абсолютно виправдано агітувати саме за продукцію японського бренду як за певний еталон. Віддаючи належне SL1200, у котрих наш Lenco запозичив не тільки ключові технічні рішення, а й частину дизайну, з аргументами на користь “японців” сперечатись буде хіба що дурний. Так, SL1200 – це якість, надійність, легендарність та дуже непоганий звук. Втім, L-3810 по звуку нічим істотно не поступається і, як ми вже вказали вище, має на борту всі ті самі технічні рішення, що й японець. А відтак, віддавати перед усім за бренд і хайповість Technics $800-1000 без урахування “голови” від Ortofon – справа невдячна.
Звісно ж, пам’ятаємо, що вініловий програвач без якісного лампового фонокоректора – це, пробачте, гімно. Котре не звучить. Або ж звучить так, що краще б не звучало. Тому на тому ж всеосяжному olx знаходимо фонокоректор по своєму смаку та розумінню. В мене вийшло відшукати ідеальний на мій смак варіант за $150 з доставкою. Таким чином, все, що стосується виключно програвача вінілу, нам обійдеться приблизно у $620.
Настав час замислитись над підсилювачем. Я ж своєю чергою не став довго й нудно шукати діамант у купі саморобного компосту. Та придбав новенький канадський Musical Pardise MkIII. Модель у колах поціновувачів вже встигла стати легендарною не просто так. Малюк здатен видавати звук такої якості, потужності та масштабу, що переважній більшості агрегатів, вагою у 20 кг та з цінником крила від Боїнгу варто замислитись над сенсом існування. Підсилювач разом із доставкою обійшовся мені у $450, що для лампового однотактного підсилювача такого рівня – копійки. Тут варто вказати, придбав я комплект з легендарними вихідними лампами KT88, що суттєво переважають комплектацію зі стандартними EL34. Тому ціна виглядає ще цікавіше!
Найближчим конкурентом по якості звуку є гібридна модель Soprano LE від італійської Synthesis з такими безперечними “плюшками” як пульт ДУ, наявністю ЦАП на борту й цікавим, дещо футуристичним дизайном. Але, на користь канадця свідчить універсальність, гнучкість у підборі ламп (а відповідно й характеру звучання), якість зборки та ціна. На мій смак, EL84 італійського підсилювача не здатні видавати співставну з KT88 сцену та деталізацію. Та й інтегрований ЦАП в купі з транзисторною частиною каскаду підсилення далеко не для усіх будуть перевагою. Тому, і за ціною, і за звучанням “канадець” просто не лишає конкурентам шансів.
Акустика. Вона повинна відповідати рівню наявних у нас, доволі непоганих компонентів. Дозволяючи при цьому розкритися на повну як ламповому підсилювачу, так і традиційному для вінілу величезному динамічному діапазону. Для цього потрібні артикуляція, висока чутливість та наявність рупорної СЧ-ВЧ частини. Усім наведеним критеріям відповідають легендарні монструозні Pioneer CS-R600. Мабуть, це єдиний компонент системи, про котрий можна цілком справедливо сказати “так вже не роблять!”. Чудо японської аудіоінженерії часів золотого віку Hi-Fi оголошує екстермінатус усьому, що сучасний ринок може запропонувати принаймі до $6000 включно!
Особливо дістається від них хайповим та дуже переоціненим Heresy від Klipsch. Так, це не помилка. “Єресі” будь-якого покоління дійсно нічого не можуть протиставити CS-R600. Технологія сегментованого рупору для твіттерів у поєднанні з артиуцляцією рупорної СЧ-частини просто не залишають нікому шансів. А паперові монструозні НЧ драйвери на підвісі з тканини довершують цілковитий розгром. Титанові рупори найсвіжішого покоління “Єресі” у порівнянні з CS-R600 видають не звук, а незрозуміле дзижчання. Варто лише набратися терпіння та дочекатися такої пари у продажу. Мені ж пощастило придбати свою за $700. Але, скоріш за все, дешевше $850 вам їх знайти вже не вийде. З усім тим, інвестиція й з таким цінником більш ніж виправдана.
Якось описувати звучання цих АС – марна справа. У їх звучанні просто є все. І всього рівно стільки, скільки треба. Єдиною виправданою модифікацією тут можна вважати встановлення їх на акустичні шипи замість штатних підставок. Враховуючи дефіцитність моделі та цінник, альтернативами можуть слугувати вінтажні Kenwood KL-777. Але тут треба бути особливо уважними при перевірці стану підвісів динаміків і мати на увазі те, 777 компенсує неспроможність інженерів розрахувати та виготовити рупорні секції найгрубішим та найменш ефективним чином – кількістю динаміків. Так, там де Pioneer обходиться 3-ма, Kenwood потребує 5-ти та більше (у різних модифікаціях серії KL).
Що своєю чергою призводить до неминучого ускладнення частотних фільтрів, зниження артикульованості АЧХ та дуже вірогідного самостійного доопрацювання внутрішнього демпфування корпусів після покупки.
Останньою за списком, але не за важливістю ланкою нашої системи є ЦАП. Тут вигадувати велосипед не потрібно від слова взагалі. Просто беремо красень Asus Xonar Essence One MkII та комутуємо наш ПК через нього до лампового підсилювача. Не забуваючи паралельно встановити на ПУ ASIO драйвер. Читати молитви Омніссії та проводити священний ритуал ініціалізації ASIO при цьому, на відміну від багатьох інших моделей безлічі виробників, не потрібно. Драйвер від Asus від початку працює без проблем та як треба! Дух цієї машини приязний до користувача за замовчуванням. Вартість ЦАП, враховуючи усі його функції, надійність та звучання, взагалі не виглядає космічною. Все на тому ж olx такий можна віднайти за $500. Що, разом з усіма міжблоковими та аудіо-кабелями достатньої якості, довершує вартість музичної частини нашої системи разом з вінілом на позначці $2400. А разом з багатоканальним сетапом в нас виходить $5150.
Для зручності можемо округлити цю суму до $5200. Тут же згадуємо про середньостатистичні $9000 на вуличну каву за 10 років на одну людину. Та ще й без урахуваня традиційних щотижневих посиденьок з друзями у рестораціях. І одразу розуміємо усю бюджетність системи й суттєві переваги п’ятничного преферансу з друзями під домашні коктейлі та музикальний супровід Imagine Dragons на вінілі. Так, найуважніші читачі вже справедливо задаються запитанням – а чому у калькуляцію не потрапив телевізор?! Відповідь проста – у більшості тут присутніх телевізорів вже є. Впевнений, що левова частка читачів своїми телевізорами задоволена та не збирається їх міняти. Тому ми сьогодні говоримо лише про звук.
Тут доречно передати вітання двом категоріям меломанів:
- фанатам золотих дротів та всесильних міжблочних кабелів. Панове, вибачайте, але цей матеріал – про якісний звук. Красу та складність плетення окремих жил у ваших, безумовно дуже крутих, кабелях ми тут не розглядаємо. Мірятися з вами кількістю мікронів товщини шару посеребрення теж ніхто наміру не має. Вибачайте за такий неповажний ігнор цих, безумовно, дуже важливих для звучання характеристик. Але вуха тут присутніх просто не здатні вловити всю красу звучання ваших дротів за $1500/метр. Тутешній люд сповідує достатність жалюгідної безкисневої міді у якості провідника. Тому не підпалюйте свої крісла вогнем праведної люті з підпоперекового технологічного отвору і сміливо проходьте повз, показово ігноруючи “мідних невігласів”.
- поборникам “співучого бабла”. Шановні гуру, тутешні неофіти ще не в змозі осягнути велич міжгалактичного пророцтва про те, що гарно грати може лише система за $25000+. Вибачайте, але тут зібралися ті, хто все ще вірить в першу чергу у закони фізики та інженерію, котра каже, що сегментований рупор за $15 здатен дати для ВЧ більше, ніж берилієвий твіттер за $3000. Таким чином, осягнути всю мудрість систем за всі гроші світу тут банально немає кому.
Ну що ж, вітання передані, комплектація зібрана. Нам лишається тільки правильно зкомутувати всі компоненти системи та насолоджуватися результатом, попутньо наповнюючи колекцію вінілів. Сподіваюсь, матеріал буде корисним для усіх, хто бажає долучитися до справжнього, серйозного Hi-Fi звуку та зібрати у себе вдома щось подібне. Окреслена у цьому дописі система є доволі гнучкою, модульною та дружньою до будь-яких оптимізацій з огляду на індивідуальні потреби слухача. Так, комусь з вас може вдатися доречним використання CS-R600 ще й у якості фронтальної акустики багатоканального сетапу.
Комусь може здатися, що ресівер може цілковито впоратися й з вінілом на додачу до мультимедійних задач. Іншим – що багатоканальна система може сама по собі відтворювати стерео, а вініл – це непотрібна забаганка у цифровому світі сьогодення. Кожен ладен обирати те, що вважає правильним. Я ж переконаний у тому, що система, кожен компонент котрої виконує свою, відведену йому за призначенням функцію, звучатиме завжди краще за будь-яке компромісне поєднання. Буду радий відповісти у коментарях на питання щодо компонентів системи та її архітектури вцілому.
P.S.: для запобігання типовому срачу у коментарях про те, що “краще б $5200 задонатив на ЗСУ! У нас війна!” й про інший шаблонний креатив любителів рахувати чужі гроші. Панове, автор статті задонатив на ЗСУ не тільки власних коштів обсягом у кілька сотень ваших річних зарплат, а й самого себе у якості добровольця з 26 лютого 2022 року. І те, що від 2023 року автор проходить службу на небойовій посаді у Києві, є, нажаль, прямим наслідком того, що він робив на бойовій у 2022. Сподіваюсь, цей коротенький абзац збереже багатьом любителям рахувати чужі гроші та вибудовувати мобілізаційні стратегії на канапі арендованого за мамчини гроші будинку десь під Чернівцями багацько часу, сил і наснаги. Не кажучи вже про згорілі стільці.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.