Більшість власників ПК звикли, що всі системні блоки мають певний стандарт та сумісні один з одним, але так працює не всюди. В цій статті розглянемо пропрієтарні комп’ютери від HP, Fujitsu, Lenovo, Dell, Acer, які мають попит на Заході, особливо серед комерційних клієнтів. Ці нестандартні системні блоки найчастіше можна побачити в офісах великих компаній, які закуповують ідентичні компоненти на велику кількість робочих місць. Але іноді й звичайні користувачі стикаються з цими унікальними інженерними рішеннями. Поговоримо про нетипові роз’єми живлення, унікальні формфактори, розв’язання проблеми кабель-менеджменту, модульний дизайн кабелів, цікаві системи охолодження та специфічні материнські плати.
Зміст
Нестандартні стандарти
Великі компанії, які мають змогу налагодити виробництво більшості компонентів, стараються оптимізувати виробництво для отримання максимальної вигоди. Деякі інженерні рішення дозволяють здешевити процес виготовлення комп’ютера.
Навіть економія кілька доларів на кожному екземплярі материнської плати може окупити процес розробки нового роз’єму чи блока живлення, який, наприклад, працює лише з напругою 12 В, а на платі є перетворювач, який знижує напругу до нижчих значень.
Звісно, такі блоки живлення і материнські плати є несумісними з класичними ATX запчастинами. Вони часто мають нестандартні отвори для кріплень системи охолодження, тому не вийде встановити сторонній кулер без використання перехідників чи «колгоспних» перероблень.
Перевагою таких блоків живлення є їх енергоефективність. Зазвичай, вони мають невелику потужність 200-400 Вт, але майже всі сертифіковані на стандарт 80 Plus. Деякі мають платиновий сертифікат, що гарантує високий ККД (до 97%).
Навіть власники найдорожчих ігрових ПК не завжди можуть собі дозволити платиновий БЖ, не кажучи про офісні комп’ютери бюджетного класу. Шкода, що ці блоки живлення не можна використати у випадку, якщо зламається інший компонент фірмового системного блоку.
Пропрієтарні комп’ютери Acer
Компанія Acer не дуже відома на ринку десктопних комп’ютерів, адже основну частину їх продукції складають ноутбуки, рідше моноблоки. Більшість їх материнських плат мають стандартний роз’єм живлення ATX 24 Pin, тому вони нічим не відрізняються від таких виробників як ASUS, MSI, Asrock, Gigabyte, Biostar тощо. Але є й унікальні плати з нетиповим живленням. Розглянемо на прикладі Acer Predator G3-605.
Як видно з фотографії, для живлення процесора використовується стандартний роз’єм 4 Pin, а для материнської плати незрозумілий 12 Pin. Все решта максимально схоже на звичайний ATX формат. Також нижче PCI-E x16 впадають в очі роз’єми для Wi-Fi та Bluetooth модулів, як в ноутбуках.
А ось ще одна цікава модель від Acer, яка має нестандартну форму з видовженим текстолітом, хоча живлення 24 Pin. Компанії такі комп’ютери закуповують в готовому, зібраному вигляді, адже для типового любителя ПК ця материнська плата Aspire TC 885 стала б головним болем.
Пропрієтарні комп’ютери Dell
Компанія Dell має дещо більшу частку ринку і дозволяє собі частіше використовувати нетипові роз’єми на материнських платах. Серії комп’ютерів OptiPlex і Vostro схожі на класичні, але регулярно використовували фірмові блоки живлення, які були несумісними з іншими виробниками.
Dell OptiPlex 9020 мав попит в Європі та США, а зараз його можна знайти на дошках оголошень України за сущі копійки. Та майбутній власник повинен бути готовим, до низького рівня ремонтопридатності через погану сумісність. Їх масово привозять за кордону і перепродують на вторинному ринку.
Та є й переваги в таких інженерних рішень. Перш за все комп’ютер неймовірно компактний. SFF збірка Dell виглядає значно краще за ті, що можна зібрати самотужки з ATX компонентами. Все завдяки унікальному корпусу з продуманим місцем під накопичувачі та видовженому блоку живлення. Через малу кількість кабелів простір в системному блоці не виглядає захаращеним. Без 3D принтеру жоден комп’ютерний майстер не зможе все так щільно помістити, використовуючи лише класичні запчастини.
Пропрієтарні комп’ютери HP
Системні блоки HP використовують кілька незвичних стандартів, адже компанія виготовляє не лише офісні/домашні ПК, а й робочі станції. Варто згадати легендарні HP Z600 з двома процесорами, які у 2010 році здавались чимось дивовижним. Такі плати зазвичай мали нетипову форму зі специфічними вирізами та фірмовий роз’єм живлення.
Унікальна форма дозволяла зекономити чимало місця всередині корпуса та акуратно розмістити всі компоненти так, як задумали розробники комп’ютера. В зібрано стані (лише в такому й вони продавались) все справді виглядає красиво й акуратно.
Та не лише елітними робочими станціями відома компанія HP. Серія десктопних комп’ютерів EliteDesk, ProDesk, Pavilion мали попит і масово заселялись в офіси західних компаній. Майже всі вони використовували фірмові компоненти HP і замінити їх іншими було неможливо.
В магазинах можна було придбати перехідники для блоків живлення, але цілком це не розв’язувало проблему, адже іноді навіть передня панель вимагала унікального штекера для підключення. В зібраному вигляді це досить хороші та компактні ПК, але окремі компоненти – справжнє пекло для комп’ютерного майстра.
Пропрієтарні комп’ютери Lenovo
Системні блоки Lenovo Thinkcenter використовували цікавий метод живлення жорстких дисків. Материнські плати цієї серії мали 4 Pin роз’єми для SATA кабелів живлення подібно тому, як це реалізовано в сучасних модульних БЖ. Користувач підключав одну «косу» від якої міг живити три HDD. За необхідності використовувався й запасний роз’єм.
Такий підхід дозволяє спростити кабель менеджмент в корпусі та зменшити кількість кабелів від блока живлення. Все виглядає акуратно і досить практично, та якщо блок живлення вийде з ладу, то знайти новий буде непросто. Часто покупці таких материнських плат і не здогадуються, які сюрпризи та «шаманські танці» їх очікують.
Якщо й купляти такі комп’ютери (нові чи вживані), то потрібно бути готовим до того, що проапгрейдити його буде дуже проблематично. Lenovo зазвичай випускає хороші офісні ПК з непоганою процесорною частиною і підсистемою пам’яті, а відеокарти не стоять в пріоритеті. Їх фірмові БЖ зазвичай не мають достатньої потужності для живлення умовної AMD Radeon RX 7900 XT. Власник такого системного блоку не зможе просто замінити блок живлення і тішитись новою відеокартою.
Не менш цікавими є компактні SFF моделі. Як і в інших виробників, згаданих вище, вони мають крихітні розміри, значно менші за класичні SFF ATX. Для Lenovo зручно і вигідно використовувати свої стандарти, хоча це обмежує майбутнього власника та додає незручностей при ремонті комп’ютера. Для SFF збірок з апгрейдом проблем не виникне, адже майже всі low-profile відеокарти не вимагають додаткового живлення.
Пропрієтарні комп’ютери Fujitsu
В наших краях ПК цього виробника не дуже популярні, а багато хто з читачів й не чув про цей бренд, та в офісах американських і європейських компаній їх знайти досить легко. Найбільшу популярність набула серія Fujitsu Esprimo, яка зазвичай виготовлялась в компактному формфакторі SFF і Mini-Tower. Погляньте на материнську плату нижче.
На перший погляд, все цілком звичне: 24 pin роз’єм живлення плати та 4 pin роз’єм CPU, але кріпиться вона протилежним боком. Такий тип материнських плат має назву BTX. Задня панель розміщена з права, а не зліва, так само перемістився роз’єм PCI-E x16. Під’єднати цю материнку до звичайного блока живлення не буде проблематичним, а от встановити в корпус – це справжній квест для любителів перероблення.
«Як не одне, то інше!» – компанія Fujitsu випускала й комп’ютери зі звичним розміщенням материнських плат, які можна встановлювати в класичні корпуси, але роз’єми живлення у них пропрієтарні. Готова збірка виглядає справді акуратно (мінімум кабелів) і комплектний комп’ютер вартує уваги.
Звісно, це якщо відкинути низький рівень ремонтопридатності через несумісність запчастин. Якщо й купляти їх, то лише в повній комплектації, адже самостійне збирання перетвориться на технічний геморой.
Висновки
Фірмові комп’ютери Acer, HP, Lenovo, Dell та Fujitsu стали справжнім технічним полігоном для фантазії інженерів. Більшість цих системних блоків мають хорошу якість збірки, чудовий кабель менеджмент, сертифіковані БЖ з високим ККД, компактні розміри та вшиті в материнську плату OEM ліцензії Windows. Не дивно, що західні компанії масово закуповують такі комп’ютери у свої організації, щоб отримати однакові робочі місця за вигідною ціною.
З точки зору підприємства – чудові ПК, які добре виконують свою роботу, та для домашнього використання, а особливо юних геймерів, вони мають чимало сюрпризів. Неможливість простої заміни компонентів, несумісність з корпусами та класичними БЖ, унікальні роз’єми передньої панелі та нетипові кріплення системи охолодження – це все стане нічним кошмаром для тих, хто вирішив самостійно збирати такий ПК з нуля.
Якщо й хочеться комп’ютер від Acer, HP, Lenovo, Dell, Fujitsu, то найкраще придбати готовий, цілком зібраний системний блок. Хоч вони розраховані на комерційний сектор, все ж їх можна запросто знайти в магазинах України, а на вторинному ринку старіші моделі продаються за сущі копійки та можуть стати непоганим рішенням для економних користувачів.