1 листопада на Netflix вийшов психологічний трилер «Замкнена», який став дебютом у повнометражному кіно для постановниці Нур Вацці. У рецензії нижче аналізуємо, чого їй не вистачило, аби вважати це починання успішним, та що в цілому пропонує кіно своєму глядачу.
Плюси:
відносно короткий хронометраж, намагання створити інтригу все-таки присутні, можна помилуватися Фамке Янссен та особливо Роуз Вільямс у гарних сукнях
Мінуси:
нелогічність поведінки і вчинків персонажів, відсутність виразної інтриги чи притаманного якісним трилерам напруження, відверто слабкий задум в цілому та посереднє його виконання
«Замкнена» / Locked In
Жанр психологічний трилер
Режисерка Нур Вацці
У ролях Фамке Янссен, Анна Фріл, Алекс Гесселл, Роуз Вільямс, Фінн Коул
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Колись популярна кінозірка Кетрін живе у розкішному маєтку біля озера та виховує двох дітлахів — пасинка Джеймі та Ліну, над якою вона взяла опіку після смерті матері дівчинки й за сумісництвом своєї подруги. Поки Кетрін бігає на зустрічі з режисерами у коротеньких суконках (цікаво, чому саме в них), Джеймі, що страждає на епілепсію, та Ліна проводять багато часу разом. Тож не дивно, що коли діти виростають, то вирішують побратися.
Але цей сумнівний союз не дуже подобається Кетрін, яка вважає, що Ліна зазіхає на її будинок. Між жінками виникає все більше непорозумінь та докорів. Ускладнює ситуацію поява сімейного лікаря Лоуренса, до якого, здається, Ліна починає відчувати романтичні почуття. В результаті усі ці чвари, підозри та зради призведуть до катастрофічних наслідків. Комусь навіть доведеться пів фільму зображати повний параліч тіла, а це ще той акторський виклик.
«Замкнена» — невигадливий трилер з низькосортним маркером «скандали, інтриги, розслідування». Кіно пропонує сюжетні перипетії у дусі соціальних телепередачок на кшталт «Стосується кожного».
Тільки місцеві сімейні драми відбуватимуться не у теплій світлій студії, а посеред дощової ночі, бо ж так диктують правила жанру. Роль приємного ведучого дістанеться раптово небайдужій медсестрі. А оплески вдячній за увесь цей цирк аудиторії замінять цвілі помідори на одному відомому кіноагрегаторі.
Фільм ще й нагадує поганеньку екранізацію якогось невибагливого бульварного читва, про яке завтра вже ніхто не згадає. Усі ці розмови типу «я кохаю тебе, а не її», чи «як ти смієш пропонувати мені крихти з мого ж столу» вельми красномовні. Що вже казати про подані з фірмовим пафосом сцени сексу на сіннику, записи у дівочому щоденнику і відповідний саундтрек.
Можливо, контент подібного штибу і спроможний привернути чиюсь увагу, але точно не шанувальників напружених та непередбачуваних трилерів.
Проблема у тому, що ледь притомна інтрига базується на нехитрому з’ясуванні, хто ж з причетних є справжній лиходій з недобрими намірами. Але будується вона коштом того, що усі вони — люди в основному дратівливі та неприємні. А відтак — з якого ж дива глядачу має бути не байдуже, що відбувається у цих явно не обділених достатком, вкрай примхливих персонажів.
Не рятують ситуацію й акторські виступи. Зірка «Гострих картузів» Фінн Коул майже увесь час старанно зображає овоч. Героїня Роуз Вільямс, яка номінально стала головною, привертає увагу хіба що наївністю в красивих очах та глибоким декольте. Нічим не запам’ятовується і лікар Алекса Гессела. І тільки сувора тітка у виконанні Фамке Янссен недарма споглядає на усіх навколишніх з недовірою і глушить кінськими дозами вино. Що, в принципі, теж не можна назвати яскравим номером цього шоу.
Часом автори дозволяють собі застосовувати справжнісінькі елементи горору. Очевидно, що покликані вони додати похмурої атмосферності та передати внутрішній стан головної героїні. Та загалом ці рідкісні прояви жахів ніяк не впливають на загальне сумне становище фільму.
Натхнення черпалося явно з «Темних вод» Хідео Накати (або його американського аналога з Дженніфер Коннеллі), а ще — сцен десь із «П’ятниці, 13-го»; недарма ж події відбуваються неподалік кришталево чистого озера.
Дивитися «Замкнену» немає вагомої причини, бо ні один з персонажів не викликає цікавості, як і млявий сюжет не пропонує адекватної інтриги чи вартих уваги поворотів. Історія буде актуальна лише в тому випадку, якщо віддавати перевагу особливому сорту guilty pleasure — сімейним пристрастям десь з вечірніх ефірів кабельного телебачення.