Коли Анджей Сапковський раптово оголосив про нову книгу у всесвіті “Відьмака”, я не те що не повірив, а просто не думав, що це дійсно станеться. Ну, бо знаєте я вже навчений панами Патріком Ротфусом та Джорджем Мартіном. Автор стільки разів казав, що з сагою покінчено, та й до адаптацій ставився, м’яко кажучи, прохолодно. Але ось у листопаді 2024 року “Роздоріжжя круків” таки з’явилося в польських книгарнях, а з 30 вересня українці нарешті можуть купити цей приквел у перекладі Івана Кулинича від видавництва “КСД”. Сапковський не просто дописав ще одну історію про відьмаків — він показав нам, як той цинічний, але благородний Ґеральт став саме таким.

“Відьмак. Роздоріжжя круків” / Rozdroże kruków

Автор Анджей Сапковський
Видавництво “КСД”
Мова Українська
Кількість сторінок 256
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 135×205 мм
Сайт ksd.ua

Це історія про 18-річного Ґеральта. Наївний хлопчина, який щойно покинув Каер Морен з головою, забитою теорією, але без жодного уявлення про те, наскільки жорстоким може бути реальний світ. Цей юнак починає свою кар’єру під шибеницею. Так, вже на початку Ґеральта хочуть повісити за вбивство солдата, який намагався зґвалтувати селянську дівчину. Для молодого ідеаліста це було очевидне рішення, бо треба ж захистити беззахисну. От тільки в реальному світі за вбивство людини карають смертю, навіть якщо вона останній покидьок, а звинувачений потрібний усім відьмак.

Від неминучої петлі юнака рятує Престон Голт — загадковий відьмак зі Школи Змії. І тут я мушу зупинитися на цікавому моменті, бо Сапковський вперше офіційно включає в книжковий канон елементи з відеоігор від CD Projekt RED. Школа Змії досі існувала лише у грі, і добре, що автор органічно вплів фанатські доповнення у свій оригінальний світ.

Голт стає для Ґеральта другим наставником після Весеміра, і саме тут розкривається справжня магія книги. Не буквальна магія чарів і заклять — її тут небагато. Магія в тому, як Сапковський показує дорослішання та формування особистості. Молодий Ґеральт постійно помиляється, причому не просто в тактичних питаннях, а в моральному плані. Довіряє не тим людям, шукає добро там, де його немає, і болісно усвідомлює істину, яку ми всі знаємо з основної саги та з реального життя — людина може бути найстрашнішим монстром.

За структурою роман нагадує ранні збірки оповідань про Ґеральта. А вони подобаються мені найбільше. Перша половина — серія окремих пригод та відьмацьких контрактів. Здавалося б, знайома формула, але тепер вона працює інакше. Кожна пригода тут не просто випадковий епізод для розваги читача, а важливий крок у становленні світогляду майбутнього легендарного відьмака. У другій половині всі ці нібито розрізнені історії поєднуються в єдиний сюжет, що веде до розкриття таємниці Престона Голта та його зв’язку з трагедією в Каер Морені.

Я вважаю Сапковського гарним, але переоціненим польським фантастом (бо як мінімум є Роберт М. Вегнер), проте писати він все ж вміє. Автор не просто розповідає про події минулого, а показує, як ці події ліплять людину, мов гончар глину. Ґеральт вчиться не лише майстерно фехтувати (хоча описи поєдинків з усією технічною термінологією окрема дивна насолода для любителів деталей), а й розуміти людську природу в усій її огидності та красі. Кожна зрада, кожне розчарування відколупує шматочок юнацького ідеалізму, роблячи його трохи більше схожим на того Ґеральта з основної саги.

Важливим моментом в “Роздоріжжі круків” є розширення канону всесвіту. Ми нарешті дізнаємося справжні подробиці про різанину в Каер Морені, про те, звідки взявся антивідьмацький трактат, чому Ґеральт почав називатися “з Рівії” і чому, чорт забирай, всіх своїх коней він називає Пліткою! Це ті питання, які, якщо я не помиляюся, мучили фанатів роками. Сапковський дає на них відповіді, і робить це елегантно, не перетворюючи книгу на нудний довідник з лора.

Тепер трохи про персонажів. Престон Голт не просто черговий наставник-ментор з бородою та мудрими порадами. Це складна, суперечлива особистість із власною трагічною історією та темними секретами. Його стосунки з Ґеральтом нагадують класичний мотив передачі досвіду від старшого до молодшого, але Сапковський додає сюди стільки моральної двозначності, що іноді не розумієш чи Голт вчить Ґеральта, чи використовує його. Це робить їхні взаємини значно цікавішими за банальну схему “мудрий майстер+наївний учень”.

Я не можу не сказати й про недоліки книги, і головний з них малий обсяг. 256 сторінок з деякими пустими місцями та частими цитатами на всю сторінку ніщо для такого амбітного задуму. Особливо це помічається у фіналі. Головний антагоніст з’являється буквально з нізвідки, а розв’язка несеться так швидко, що не встигаєш перетравити все, що відбувається.

Ще однією проблемою є нерівність темпу. Перша частина розгортається неспішно, дає насолодитися атмосферою, посмакувати діалогами, а далі фінал несеться як божевільний. Деякі сюжетні лінії обриваються, не встигнувши розвинутися, а персонажі, які могли б стати цікавими, залишаються картонними фігурками на задньому плані.

Втім, усі ці недоліки блякнуть перед головним плюсом — ця книга справді відчувається як “Відьмак”. Не як спроба заробити на колишній славі, не як вимушений комерційний проєкт, а як природне продовження історії, написане з любов’ю та розумінням.

Як і уся серія, новинка “Роздоріжжя круків” вийшла у видавництві “КСД”. Якість книги гарна, в неї є жанрова приваблива обкладинка, яка відразу показує що це таке і про кого. Якість паперу добра, він жовтавий. Але лясе не завезли, проте є мапа світу на форзацах. Також мені було не зручно читати шрифт без засічок, але це все смаківщина. Та й звикаєш через десяток сторінок.