Як українська ІТ-індустрія працює в умовах війни: більшість ІТ-компаній намагаються залишитися на минулорічних фінансових показниках

Незважаючи на війну, ІТ-індустрія зазнала найменших втрат та збитків серед усіх інших галузей економіки країни. Більшість ІТ-компаній намагається залишитися на минулорічних фінансових показниках. При цьому вони вже не сподіваються на те, що їм вдасться їх суттєво збільшити цьогоріч.

Про фінансові втрати, зменшення зарплатні та низку змін в ІТ-індустрії в умовах війни розповів засновник та генеральний директор Alcor Дмитро Овчаренко.

ІТ-компанії намагаються залишитись на минулорічних фінансових показниках

З початком війни українські ІТ-компанії зазнали чималих фінансових збитків. Заплановані раніше темпи економічного зростання галузі скоротилися вдвічі чи навіть втричі. Більшість ІТ-компаній  намагається залишитися на минулорічних фінансових показниках. І у них немає сподівань на те, що їм вдасться суттєво їх збільшити.

Чому так сталося?  Є 5-10% клієнтів, які так або інакше не готові надалі працювати з українським бізнесом через значні ризики (мобілізацію, загибель працівників тощо). Тому наразі вони не готові інвестувати в українську ІТ-галузь. Це, звісно, поодинокі випадки, але вони є. Переважна ж більшість клієнтів залишається в Україні.

У порівняні з іншими галузями ІТ-індустрія зазнала найменших втрат і продовжує працювати. Однак це негативно відобразилося на кількості вакансій, які почали стрімко зменшуватись – з 5 тисяч до 5. Нові ж робочі місця майже не з’являються.

Незважаючи на 40% падіння економіки ІТ-індустрія продовжує наповнювати бюджет валютою. Це одна з небагатьох галузей, яка під час війни здатна фінансово підтримати українську економіку. Тому надважливо, щоб ІТ-компанії продовжували працювати.

Близько 60% програмістів переїхали до західних регіонів

Переїхати до інших країн і там працювати можуть лише жінки. Але це досить невеликий відсоток. Від загальної кількості індустрії він становить усього 10-15%. У цій сфері переважно працюють чоловіки, а це приблизно 80%. Їх якраз і не випускають з країни. Більшість з них переїжджають до західних областей.

За статистикою приблизно 60% програмістів переїхало до західних регіонів. До їхнього числа входять і миколаївські кластери. Є випадки, коли дехто з програмістів, які мають військову підготовку, приєдналися до лав ЗСУ. Дехто почав займатися волонтерством. Але більшість програмістів все ж продовжують працювати. Деякі з них, окрім заробляння грошей, навіть примудряються брати участь у кібератаках на країну-агресора.

На відмінну від аграріїв, які прив’язані до певної території (особливо це стосується південних областей) їм це зробити легше. Те ж саме стосується і металургійної галузі, яка в основному зосереджена на сході країни. Айтішнік це, по суті людина, якій для роботи потрібні лише ноутбук і інтернет.

Схожа ситуація і з ІТ-компаніями, які, не зважаючи на переїзд, продовжують працювати зі своїми замовниками та клієнтами.

Найбільший ризик для ІТ-фахівців – мобілізація

Найбільший ризик для айтішніків – це мобілізація. Якщо непідготовлена людина піде воювати, вона може легко загинути. А це непоправні втрати – як людські, так і економічні. Адже завдяки сплаченим ІТ-компаніями податкам держава може придбати будь-яке обладнання або амуніцію для військових. Також не забуваймо про те, що Україні один день війни коштує близько 2 мільярдів гривень. Жодна західна країна не зможе безкінечно нас підтримувати траншами. У них також є свій бюджет і він теж не безкінечний. Тому подальший розвиток власної економіки – єдиний спосіб перемогти у війні.

Якщо війна закінчиться найближчим часом, то, я думаю, що ІТ-галузь відновить довоєнні темпи росту.

Створення ІТ-кластеру в Закарпатській області схоже на мародерство

В якийсь момент військкомати почали активно призивати айтішніків. І ось тоді голова Закарпатської ОВА зрозумів, що на цьому можна непогано підзаробити. Саме тому він вигадав ідею про створенні ІТ-кластера. Справа в тім, що деякі ІТ-компанії там зареєструвались і сплачували податки до місцевого бюджету.

Учасниками кластеру можуть стати члени ІТ-комʼюніті, які вже перебувають на Закарпатті. В обмін на це голова ОВА гарантує їм звільнення від військової служби на час воєнного стану.

Як на мене, це більше схоже на мародерство. Тому що компанії, які переїхали туди, більше не сплачують податки в Миколаєві, Дніпрі чи Одесі. Таким чином закарпатський голова пропонує перерозподілити фінансові потоки до Закарпаття, а не до областей, де відбуваються бойові дії.

Він домовився з військкоматами, щоб айтішніків ніхто не чіпав і вони спокійно продовжували працювати. Я вважаю, що це має робитися не на обласному, а на державному рівні, тобто напряму через Київ.

Там немає ІТ-спільноти як такої. Просто ІТ-компанії змушені були переїхати до безпечніших міст. Там вони орендують житло і працюють.

Зарплатню для ІТ- спеціалістів не підвищують

Війна не дуже вплинула на ІТ-ринок в цілому, особливо якщо порівнювати його з тими ж маркетплейсами. Наприклад, клієнти «Розетки» – це громадяни України. І, звісно, через війну та об’єктивні причини у них значно впала платоспроможність. До того ж, доставляти товар в умовах воюючої країни дуже складно, а в деяких регіонах майже неможливо.

В ІТ-індустрії усе працює по-іншому. Оскільки західні компанії нічого не втратили, вони й надалі залишаються платоспроможними. Вони також не прив’язані до логістики.

На індустрії програмного забезпечення це теж ніяк не відобразилося. Відповідно, значного скорочення штатів теж немає.

А от зарплатня дійсно стала меншою, тому що її перестали підвищувати. Так, певне охолодження ринку присутнє. І це недивно – у воюючій країні не може бути високої заробітної платні.

Обладнання Старлінк купують та розгортають великі компанії

ІТ-спеціалісти жодним чином не прив’язані до офісів чи локацій. Їх цікавить лише наявність у місті швидкісного інтернету. З початку війни жодного разу не спостерігалось критичного падіння швидкості мережі. Були якісь тимчасові перебої, але їх швидко усували.

Якщо через активні військові дії пошкодять інтернет-кабель, то, звісно, ніякого інтернет-зв’язку не буде. А Старлінк – це глобальна супутникова система з високошвидкісним інтернетом, яку неможливо пошкодити. Саме тому ми зараз і розгортаємо цю мережу, щоб бути готовими до такого сценарію. Вона вже є у Києві, Чернівцях, Луцьку, Рівному та Львівській області.

Щомісячна абонентська платня у Старлінк  становить приблизно $100. Тобто він доволі дорогий і не кожному по кишені. Тому обладнання Старлінк, в основному, купують та розгортають великі компанії.

Для багатьох ІТ-компаній податок зменшили з 5% до 2%

Привабити податковими канікулами іноземні компанії точно не вдасться. Мало хто з них захоче відкривати бізнес в умовах війни. Але для вже існуючих компаній податок зменшили з 5% до 2%. І це є великим послабленням, тому що вони так або інакше страждають від бойових дій. Це також допомагає багатьом бізнесам вижити. Зокрема, компаніям, які знаходяться на межі банкрутства.

Ті компанії, які себе більш-менш нормально почувають, перераховують різницю (тобто гроші, заощаджені на сплаті податків) на потреби армії. Насправді, вони, сплачуючи менше, все одно перераховують ці кошти до бюджету країни. Багато хто з цих компаній донейтить чималі суми ЗСУ.

Як війна в Україні вплине на світову економіку

Війна дуже сильно впливає на європейські країни. Десяткі років вони  жили в мирі, тому зараз військовий бюджет Німеччини, наприклад, це лише 3% від ВВП. Це дуже незначні кошти. Справа в тім, що більшість грошей призначалися для розвитку системи охорони здоров’я, освіти тощо. На другий день російсько-української війни Німеччина збільшила свій військовий бюджет до 6%. І не лише вона. Усі європейські країни почали збільшувати видатки на оборону. Тобто видатки на інші сфери значно скорочуються. І це, звісно, негативно впливає на їхню економіку.

Щодо США, то вони завжди вкладали величезні кошти в оборонну сферу. Тому на них це аж ніяк не вплине.

Без ІТ-галузі нашій економіці буде дуже важко. Тому нам потрібно її всіляко оберігати. Зокрема, слід утриматися від мобілізації ІТ-фахівців.

Також нам потрібна допомога таких міжнародних донорів як МВФ. Не є великою таємницею, що війна «з’їдає» левову частку нашого бюджету.