Група науковців з Оксфордського університету під керівництвом Роя Коена Кадоша провела сміливий експеримент і за допомогою слабких електричних імпульсів стимулювала мозок студентів з метою покращити їхні математичні здібності.
У дослідженні взяли участь 72 студенти. Їм на голову надягнули шапочки з електродами і відправляли слабкі електричні імпульси у області мозку, пов’язані із процесами навчання. Частина учасників з контрольної групи отримували плацебо.
Після цього упродовж 5 днів всі студенти займались розв’язанням математичних задач, що включали як обчислення, так і запам’ятовування опрацьованого матеріалу. Перед початком експерименту дослідники просканували мозок усіх учасників. Особливо науковців цікавив зв’язок між двома відділами мозку — дорсолатеральною префронтальною корою, що відповідає за засвоєння нового матеріалу, і задньою тім’яною корою для використання засвоєного матеріалу. Більший міцний зв’язок між цима областями гарантував кращі математичні навички.
Студенти зі слабким зв’язком між цими областями, яким за допомогою електричних імпульсів стимулювали префронтальну кору, продемонстрували найбільші успіхи. Їхні математичні здібності покращились на 25-29%. Вони змогли наздогнати та навіть в окремих випадках перевершити більш обдарованих учасників.
Проведений експеримент базується на концепції стохастичного резонансу. Невеликий шум насправді здатен підсилити слабкі сигнали у мозку. Таким чином, ретельно відкалібрована шумова стимуляція здатна покращити когнітивну функцію, виділяючи більш слабкі нейрони. Це може стати у нагоді для людей, чий мозок не адаптований до швидкого засвоєння математичного матеріалу.
Однак далеко не на всіх така стимуляція впливає позитивно. Ще у 2013 році група науковців, знову ж таки під керівництвом Роя Коена Кадоша, перевіряла подібний підхід на професорах математики. Результати продемонстрували, що їхні математичні навички погіршились в ході цієї стимуляції.
Однак науковці досі не розуміють, як це працює, враховуючи індивідуальні особливості мозку кожної людини. Тим не менш, подібна техніка могла б допомогти покращити математичні здібності багатьом людям, які цього потребують. За оцінками експертів, у розвинених країнах близько чверті дорослих людей мають математичні навички на рівні 7-річної дитини.
«Досі більшість зусиль щодо покращення освіти були зосереджені на зміні середовища — підготовці вчителів, перепроектуванні навчальних програм — при цьому значною мірою ігноруючи нейробіологію учня. Проте зростаючий обсяг досліджень показав, що біологічні чинники часто пояснюють результати навчання математики ефективніше, ніж чинники довкілля. Інтегруючи ідеї з психології, нейронауки та освіти для розробки інноваційних методів, які усувають ці нейробіологічні обмеження, ми можемо допомогти більшій кількості людей розкрити свій потенціал, розширити доступ до різних кар’єрних шляхів та скоротити довгострокову нерівність у доходах, здоров’ї та благополуччі», — наголошують дослідники.
Результати дослідження були опубліковані у журналі PLoS
Джерело: ZMEScience
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: