У цей день, 38 років тому, сталася аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС. Це була найбільша техногенна катастрофа в історії та поки що нею лишається. Після цього сталася Фукушіма, а потім росіяни прийшли на ЗАЕС — найпотужнішу атомну електростанцію Європи.
Плюси:
гарне якісне видання; важлива та актуальна для України та глобального світу тема; детальні проаналізовані історії найбільших ядерних катастроф в одній книжці; популярний формат оповіді в стилі нонфікшн, що суттєво збільшує інтерес від читання
Купити в Наш ФорматМінуси:
комусь точно буде мало деталей про шість важливих ядерних катастроф усього на 300 сторінках; стиль викладення занадто сухий
Купити в Наш ФорматНедавні обстріли енергетичної інфраструктури України буквально узалежнили нас від ядерних реакторів, бо майже все інше знищили. А судячи з нової книжки українського історика та письменника Сергія Плохія «Атоми і попіл: глобальна історія ядерних катастроф» від видавництва «Наш Формат» у цього сегмента видобування енергії завжди були серйозні проблеми. Частина з них це безумовно людський фактор, часто це політика, глобальні ігри чи військові випробування, але загалом людство просто поки що не здатно максимально безпечно використовувати ядерну енергію. Ця книжка аналізує шість аварій, які відбулися в різний час та в різних місцях, але безсумнівно очолюють список найгірших ядерних катастроф у світі.
«Атоми і попіл: глобальна історія ядерних катастроф» / Atoms and Ashes: A Global History of Nuclear Disasters
Автор Сергій Плохій
Перекладач Назар Старовойт
Видавництво Наш Формат
Мова Українська
Кількість сторінок 344
Обкладинка Тверда
Рік видання 2024
Розмір 140×210 мм
Сайт nashformat.ua
Як каже сам автор, головна мета цієї книжки поглибити дискусію навколо безпеки ядерної енергії. А зробити це можна заново поглянувши на історію ядерних аварій, спробувати зрозуміти як вони сталися, наскільки тяжкими виявилися, чого вони навчили людство, а головне чи зможуть повторитися.
Автор досліджує не тільки помилки безпосередньо причетних осіб, а й ідеології, диктатури, політичні проблеми та наявну культуру країн, де це трапилося. На його думку, це також зробило свій важливий внесок в усі описані катастрофи.
Погано, що Сергій Плохій не надає ніяких альтернатив ядерній енергетиці, бо зараз їх просто немає, але каже, що не критикує цей сегмент навмисно. Проте він вважає, що повинен дискутувати із цього приводу, бо саме на силу атому йде велика ставка в глобальному майбутньому.
Якщо ж вам хочеться більше прочитати саме про Чорнобиль, деталі про радіацію та розвіювання міфів про неї, то в нас був матеріал про книжку «Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі» Олени Паренюк та Катерини Шаванової.
Сергій Плохій прогнозує, що наступна ядерна аварія скоріш за все трапиться до 2036 року. Він каже, що з наявних у світі 440 ядерних реакторів можливо якийсь точно вийде з ладу з будь-яких причин, а їх багато: недосконалість системи, людський фактор, політичні ігри, проблеми з економікою, війна, природна катастрофа, як у випадку з Фукушімою тощо.
Також автор згадує події на ЗАЕС у 2022 році. Сергій Плохій впевнений, що доки ядерні реактори не будуть надійно захищені від атак у воєнний час, неможливо навіть розглядати ядерну енергію як головний критерій розв’язання проблеми зміни клімату. Також він стверджує, що ми не можемо дозволити собі будувати нові реактори поки не знайдемо способів захистити вже наявні.
Це дуже актуальна заява на фоні останніх нових про будівництво на Хмельницькій АЕС двох енергоблоків за американською технологією Westinghouse. Так, вони набагато безпечніші, ніж старі радянські та інші сучасні реактори, але ризик усе одно є. Хоча в умовах сьогодення що ще нам залишається?
«Атоми й попіл: глобальна історія ядерних катастроф» розказує про шість ядерних катастроф, які трапилися з останніх 60 років.
Починається книжка з ядерного випробування Castle Bravo, яке провели американські війська на Маршаллових островах у березні 1954 року. Під час одно з тестів водневої бомби вони неправильно розрахували її потужність, а ще хибно визначили напрямок та силу вітру, тому наслідки вибуху завдали суттєвої школи жителям островів та довкіллю.
Далі був 1957 рік та Киштимська аварія в плутонієвому комбінаті на росії. Вибух резервуара з ядерними відходами вивільнив у повітря десятки мільйонів кюрі радіації. У жовтні того самого року на атомній станції «Віндскейл» у Великобританії загорівся реактор, що виробляв тритій та плутоній для атомних та водневих бомб. Це був перший в історії випадок великої аварії на ректорі.
Далі в книжці розглядаються аварії на американській АЕС Три-Майл-Айленд у штаті Пенсильванія в 1979 році, під час якої в атмосферу потрапила велика радіоактивна хмара. Потім йдуть історії про Чорнобильську АЕС у 1986 році та на АЕС Фукушіма-1 у 2011.
Розповідь про кожну катастрофу детальна та зроблена у форматі нонфікшн: у нас є передумови проблеми, є головні герої, є сама загроза тощо. Також автор показує як діяли люди під час самих аварій, що робили, а на що не наважилися, розкриває кулуарні деталі на рівні країн, відомих політиків та навіть президентів. Сергій Плохій також дає аналіз наслідків, що сталися відразу та розкриває довготривалі проблеми в цьому районі з хворобами, забрудненням тощо.
Мені сподобалося, що кожна історія йде по одному логічному сценарію, а також автор вдало зробив книжку у форматі згаданого вище нонфікшну, який, на мою думку, краще сприймається, ніж класичні історичні роботи. Проте в цьому випадку сам матеріал викладений занадто сухо, чого не скажеш про інші книжки Плохія.
Наприклад, та ж «Брама Європи» — фундаментальна історія України, написана набагато яскравіше, а її стиль приємніший та не такий сухий. Проте це не означає, що читати «Атоми й попіл» важко чи нудно. Навпаки, це захопливе, хоч і психологічно складне, читво, сторінки якого перегортаються так само швидко, як і в художнього бестселера. Просто я порівнюю цю книжку з іншими в автора, і хоч я читав у нього не все, але ця вийшла трохи гіршою в плані стилю.
З якістю видання книжок у видавництва «Наш Формат» наче завжди все добре, тому тут претензій немає. Головна картинка зловісна та чудово передає настрій та тему книжки. Папір приємний, шрифт зручний для читання, є лясе.