Перша частина «Астралу» 2010 року зуміла сильно налякати й заінтригувати любителів жанру та породити цілу франшизу. На жаль, як це часто буває в циклах горорів, кожна нова частина ніби віддалялася від переваг оригіналу. У підсумку «Астрал 5» став фіналом основної сюжетної лінії (але не розслабляйтеся, на нас ще чекає спін-офф Thread: An Insidious Tale). Розповідаємо в нашій рецензії, яким вийшов новий фільм жахів.
«Астрал: Червоні двері» / Insidious: The Red Door
Жанр горор
Режисер Патрік Вілсон
У ролях Патрік Вілсон, Роуз Бірн, Тай Сімпкінс, Ендрю Естор, Хіам Аббасс, Пітер Дагер
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Історія фільму знову концентрується на сімействі Ламбертів, навколо яких розгортався сюжет у перших двох частинах «Астралу». Власне, п’ята частина продовжує сюжетні лінії з другої. Далтон Ламберт (Тай Сімпкінс) збирається вступити до коледжу і почати нову главу свого життя.
Стосунки з батьком Джошем (Патрік Вілсон) у нього натягнуті, а про досвід взаємодії з паранормальним вони не говорять. Але примари минулого (в прямому і переносному сенсі) знову починають переслідувати сімейство.
Режисером п’ятої частини став Патрік Вілсон, який зіграв одну з головних ролей у франшизі. Для нього це режисерський дебют. І це сильно помітно, тому що п’ята частина «Астралу» не виблискує жодними одкровеннями в плані кіномистецтва. Замість цього вона концентрується на взаємовідносинах між головними героями — але і тут не все так гладко.
З одного боку, в «Астралі 5» є досить чітка структура сюжету, яка не зводиться виключно до взаємодії з потойбічним світом. Додатково нам розповідають історію однієї складної сім’ї, яка пережила травму, що назавжди змінила життя кожного її члена.
П’яту частину горор-франшизи можна назвати найлюдянішим фільмом у серії, адже люди тут виступають як самодостатні персонажі, а не тільки як інструменти для взаємодії з жахами.
З іншого, фільм ніби скочується в самозамилування своїми героями. Ніби Вілсон як режисер хотів більше підсвітити себе ще і як актора. «Астрал» ніколи не був про сімейні драми насамперед, нехай вони й займали в кожній частині циклу важливу роль.
В «Астралі 5» драма посіла центральне місце — і такий підхід сподобається далеко не всім.
Вся надприродна частина фільму вийшла нудною. У п’ятій частині «Астралу» немає винахідливості, а паранормальні елементи тут немов потрібні лише для підкріплення сюжетної лінії з сімейною мелодрамою.
У підсумку отримуємо цікавий і важливий посил про прийняття свого минулого заради нормального життя. Але подібна ідеї краще виглядала б у якомусь іншому кіно.
П’яту частину «Астралу» підводить той факт, що фільм намагається закрити всі сюжетні лінії, які встигли розплодитися за попередні чотири частини. І якщо як самостійне кіно тут ще могло все спрацювати, то через перевантаженість сценарними моментами і без того хитка структура сюжету руйнується остаточно.
А занадто сильна залежність від перших двох частин призводить до того, що фільм відчувається застарілим. Усе-таки з моменту виходу першої частини «Астралу» світ побачив безліч цікавих горорів на кшталт «Скінамаринка» і «Спадковості». Горор як жанр у принципі еволюціонує максимально швидко, тренди тут змінюються мало не раз на кілька років. І «Астрал 5» на цьому тлі відчувається прибульцем із зовсім іншого часу.
«Астрал 5» — зовсім не страшний фільм. Говорити подібну фразу майже про кожне продовження відомих горор-франшиз уже дещо набридає, але від правди нікуди не втекти.
П’ята частина покладається на образи мертвих людей і потойбічний світ без винахідливості. До того ж фільм не змушує працювати вашу фантазію, яка часто породжує найстрашніших монстрів.
У цьому фільмі все саме так, як вам показують. А якщо щось незрозуміло, то вам додатково це пояснять. Що зовсім не допомагає місцевим горор-елементам.