12 січня в українському кінопрокаті з’явилася нова стрічка з Томом Генксом «Чоловік на ім’я Отто». Це вже друге втілення на великому екрані книжки шведського письменника Фредеріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве», за створення якої взявся режисер «Крістофера Робіна», «Всесвітної війни Z» та «007: Квант Милосердя». У цій рецензії ви дізнаєтеся чи варта новинка уваги, та чи змогла вона стати на один рівень з визнаною шведською екранізацією 2015 року.
«Чоловік на ім’я Отто» / A Man Called Otto
Жанр драма, комедія
Режисер Марк Форстер
У ролях Том Генкс, Рейчел Келлер, Мануель Гарсіа-Рульфо, Камерон Бріттон
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Отто (Том Генкс) не полюбляе людей, він постійно бурчить та прискіпується до дрібниць зате любить порядок. Він ретельно дбає про свій житловий район, через це постійно свариться з сусідами та робітниками різних служб.
Ще більше клопоту чоловіку завдають нові сусіди — вагітна мексиканка Марісоль (Маріана Тревіно) зі своїм чоловіком Томмі (Мануель Гарсіа-Рульфо) та двома дітьми. Вони постійно просять Отто якось їм допомогти, та відривають від головної справи — покінчити життя самогубством, щоб зустрітися на небесах зі своєю недавно померлою дружиною Софією.
При перегляді нової стрічки, та при подальшому її аналізуванні, нікуди не дітися від порівняння з першою екранізацією 2015 року «Друге життя Уве» від режисера Ганнеса Голма. Картина навіть потрапила у короткий список «Оскару» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».
Напевно це розуміють і самі творці «Чоловіка на ім’я Отто», бо в титрах вказано, що фільм заснований не тільки на книжці Фредерика Бакмана, а й на тій самій стрічці.
Також варто зазначити, що це кіно сподобається усім: тим, хто читав книгу та дивився перший фільм, та тим, хто з першоджерелами не знайомий. Просто першим американська екранізація сподобається трохи менше, а другим — більше. І це нормально, бо в одних буде з чим порівнювати, а в інших ні.
«Чоловік на ім’я Отто» програє шведській екранізації в камерності та глибині проробляння історії головного героя. «Друге життя Уве» більше керується книгою, робить глибоке занурення в минуле героя, детально розповідає про його стосунки з батьком, який відігравав суттєву роль в становленні хлопця, та потім з дружиною.
А от американська екранізація повністю прибрала епізоди з батьком, а про його існування згадується лише в одному діалозі. Трохи порізали передісторію відносин Отто з дружиною Софією, тому що головний акцент зробили на Тома Генкса, який грає свого персонажа тут і зараз.
Як би круто і, головне, природно, не зіграв роль Уве шведський актор Рольф Лассгорд, все одно Том Генкс зробив це набагато краще та драматичніше. Його Отто всотується в мозок глядача майже миттєво, проникає в думки та залишається там надовго.
«Чоловік на ім’я Отто» розрахований на американського глядача, тому історія перероблена під реалії США. Іранські мігранти стали мексиканськими, Volvo та SAAB замінили на Ford та Chevrolet, додали трохи проблем середнього класу, непростого життя трансгендерів тощо. Звичайно в «Другому житті Уве» також показані проблеми саме Швеції, але вони наші, європейські, тому набагато ближчі та зрозуміліші.
В усьому іншому: якості фільмування, гри другорядних акторів та молодого головного героя з дружиною (їх ролі виконали син Тома Генкса Трумен та актриса Рейчел Келлер), підбору ролей, музикального супроводження та операторської роботи, «Чоловік на ім’я Отто» виглядає якісніше та краще.