Масовий глядач знає Бена Аффлека як Бетмена в кіновсесвіті DC Зака Снайдера. В особливо важких випадках — як Шибайголову з невдалого фільму 2003 року. Тільки ось Аффлек ще й видатний режисер і сценарист. Це він показав усім ще 2012 року своїм фільмом «Арго». У фільмі «Ейр» він зайшов на територію спортивних драм у поєднанні з історіями про корпоративні інтриги. Розповідаємо в рецензії нижче, яким у підсумку вийшов проєкт.
«Ейр» / Air
Жанр драма
Режисер Бен Аффлек
У ролях Метт Деймон, Бен Аффлек, Джейсон Бейтман, Марлон Вайанс, Кріс Мессіна
Прем’єра кінотеатр
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
1984 рік. Компанія Nike шукає способи посилити свої позиції на ринку спортивного взуття. Один із представників Nike Сонні Вакаро (Метт Деймон) бачить потенціал у молодому гравцеві в баскетбол Майклі Джордані. І нехай усі ставляться до ідеї скептично, Вакаро впевнений, що саме контракт з Джорданом і нова серія взуття, присвячена йому, виведуть загальносвітову культуру кросівок на новий рівень. Тільки для початку йому доведеться подолати безліч нюансів життя великих корпорацій і рекламних відносин у спорті.
«Ейр» не можна назвати легким фільмом для перегляду — і на це є одразу кілька причин. Одна з основних полягає в тому, що сюжет вкрай сильно спирається на численну маркетингову та бізнес-термінологію. Цим «Ейр» схожий на «Гру на пониження», де теж усе трималося на діяльності біржових брокерів. Тільки у фільмі Аффлек немає Марго Роббі у ванні, яка доступно пояснює всі незрозумілі нюанси.
Замість цього «Ейр» пропонує вкрай фактурних і насичених персонажів. Навіть у рамках суворої корпоративної культури вони примудряються приваблювати своєю харизмою і розкриватися з несподіваних сторін. Весь фільм побудований на діалогах, тому опрацювання героїв — це одна з основних запорук успіху. І з ним в «Ейрі» повний порядок.
Дуже приємно дивитися на дует Деймона та Бена Аффлека. Найкращі друзі в реальному житті чудово розуміють, як відтворити справжню хімію на екрані. Тому стежити за їхньою взаємодією — суцільне задоволення.
Фільм приковує до екрана і часом змушує відчувати щирий трепет навіть у тих моментах, коли нібито не відбувається нічого особливого. Місцеві інтриги та дещо ідеалістичні спроби зробити світ кращим захоплюють. Адже навіть кросівки можуть вплинути на суспільну свідомість.
І «Ейр» — своєрідне освідчення в коханні всім людям, які із взуття зробили цілий пласт культури. Адже сьогодні гонитва за новими моделями кросівок перетворилася на запекле хобі, а різниця між забарвленнями та довжиною шнурків може стати причиною запеклих суперечок. Аффлек разом зі сценаристом Алексом Конві ідеально змогли передати витоки подібних тенденцій.
Фільм при цьому вийшов вкрай американським. Він багато в чому спирається на культурні особливості США. Прагматизм тут поєднується з майже інфантильною вірою, що десь усередині похмурих офісів і бездушних корпорацій творяться справжні чудеса. «Ейр» чудово показує, що ці чудеса можливі.
Самого Майкла Джордана, через якого по суті й закрутився сюжет, у фільмі практично не показують. У нього немає жодного рядка діалогу, а сам він нагадує швидше тінь, швидкоплинний силует. І в цьому теж є свій потужний сценарний задум.
«Ейр» концентрується не на гучній зірці, а на людях, які працюють із тіні. Які вирішують майбутнє компаній і цілих поколінь парою фраз. Часом їхні рішення не дуже обдумані та практично хаотичні. Але саме з такого хаосу народжується справжня краса.
Мабуть, Аффлек знову хоче поборотися за «Оскар», тому зняв безкомпромісне і комплексне кіно, для повного розуміння якого необхідно розбиратися в спорті, бізнесі, маркетингу та американській культурі 80-х. В «Ейрі» дуже багато шарів, розбиратися в яких для фанатів — суцільне задоволення.
Але навіть якщо ви нічого не тямите в перерахованому вище, «Ейр» все одно принесе вам задоволення. Якраз коштом ідеалістичного, ефемерного і майже невловного відчуття зрушень світу на краще. Викликати подібні емоції фільмом про кросівки — вже величезне досягнення. Цілком імовірно, що після перегляду ви нарешті купите собі свою першу пару Air Jordan.