Українське кіно останніми роками все сміливіше заглядає у жанри, які раніше здавалися недосяжними. Пригодницький екшен один із них. Трейлер “Троє” міг обіцяти масштаб, динаміку й драйв, що не поступається західним зразкам. Але чи вдалося вітчизняним авторам справді створити щось якісне та конкурентне? Чи, можливо, фільм став лише ще однією спробою знайти власний стиль у жанрі, де легко впасти у кліше?

“Троє”

Режисер Іван Кравчишин
Жанр бойовик, пригоди, історичний
У ролях Артемій Єгоров, Роман Ясіновський, Євген Піднебесний, та ін.
Прем’єра 21 серпня 2025 року, кінотеатри

Фільм “Троє” відразу кидається у глядача своїм енергійним стартом і цікавою ідеєю, яка намагається поєднати український екшен із драматичними нотами виживання та дружби. Уже на початку помітно, що автори намагалися створити кіно з потужним меседжем: ворог єдиний і постійний, а справжня сила – у взаємопідтримці та правильних мотивах.

Ідея приваблива, і в деяких моментах сюжет навіть виглядає свіжо та інтригуюче, змушує глядача стежити за подіями. Однак із реалізацією все трохи складніше. Темп фільму дивний і рваний, монтаж часто підштовхує буквально “вхопитися за будь що”, щоб не загубитися в сюжеті, і через це емоційна віддача місцями губиться. Враження таке, ніби автори хотіли втиснути максимум подій у короткий хронометраж, але не завжди виходило чітко подати історію та взаємозв’язки між героями.

Іноді у головних героїв можна помітити щось живе, якісь риси, що інтригують, але це швидко губиться через поверхневе прописування. Антагоністів ти тут ненавидиш не через класний пропис, а через їхню приналежність. Не сказати що це великий плюс в копілку сценарію, правда? Але тут хочеться відзначити, що творці хоча б намагалися створити власну, локальну атмосферу загрози, а не просто копіювати західні шаблони.

Музичний супровід додає емоційності і допомагає тримати темп, хоча деякі екшен-сцени виглядають карикатурно та недороблено, що трохи б’є по загальному враженню. Актори грають добре, без яскравих перформансів, але й не провалюють ролі; у більшості випадків вони просто виконують функцію носіїв сюжету, а не його драйверів.

“Троє” не хочеться сварити за все відразу, бо це цілком логічний крок для українського кіно у жанрі пригодницького екшену. Ідея цікава, спроба амбітна, а деякі сцени виглядають спавді видовищно. Але поки що бачимо типові для перших кроків помилки: слабкий сценарій, дивний темп і місцями халтурні екшен-сцени.

У майбутньому український бойовик, тимп паче історичний, точно знайде свій пік, і “Троє” можна сприймати як одну з важливих сходинок до цього. Фільм вартий уваги, бо він показує, що українське кіно здатне на більше, навіть якщо поки що не дотягує до повного потенціалу.