8 січня на платформі Netflix вийшов детективний трилер “Його і її”, сюжет якого заснований на однойменному романі британської письменниці Еліс Фіні, що був опублікований у 2020 році. Серед тих, хто придбав права на екранізацію значиться Джессіка Честейн, в головній ролі та у якості виконавчої продюсерки виступила Тесса Томпсон, а її партнером на знімальному майданчику став Джон Бернтал. В огляді нижче розбираємося, що це добре товариство підготувало для глядачів.

“Його і її” / His & Hers

Жанр детективний трилер
Шоуранер Ді Джонсон
У ролях Тесса Томпсон, Джон Бернтал, Пабло Шрайбер, Крістал Фокс, Суніта Мані, Ребекка Ріттенгаус, Поппі Лю
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

У містечку Далонега, розташованому неподалік Атланти, сталося вбивство — 40 ножових поранень отримала дружина місцевого бізнесмена. Детектив поліції Джек Гарпер починає розслідування, також сюди неочікувано прибуває телеведуча новин Анна Ендрюс, яка на деякий час зникла з усіх радарів. Виявляється, що вона має спільне минуле з Джеком, до того ж була присутня на місці злочину у ніч вбивства. Їхня зустріч за таких невтішних обставин утворює клубок заплутаних подій з непередбачуваними наслідками.

Зазвичай щось подібне стається в дешевих детективних книжечках з м’якою обкладинкою (для довідки — це не характеристика оригінального роману Еліс Фіні). Або, що геть не дивно, на Netflix, який сильно покладається, скажемо так, на не прискіпливість аудиторії, частина якої під час перегляду взагалі може бути зайнята сторонніми справами. А ще тут як мінімум через загальний абсурд і намагання здивувати спливає у пам’яті “Служниця”, яка вийшла в прокат буквально минулого тижня — цікаво, скільки ще ось такого контенту підготували нам кінороби на початок 2026-го?

Делонега — місце, що обов’язково приховує зловісні, дуже-дуже драматичні секрети. Місцеві герої — зламані повсюдними травмами минулого люди, що, попри величезний життєвий багаж, ніби й не подорослішали з часів старшої школи. Дощ тут іде в найбільш напружені моменти, а сонце світить рідко. Навіть марвелівський брутал Каратель дозволяє собі скупу чоловічу сльозу, адже усім хоч трохи важливим для сюжету персоналіям визначено страждати, трохи рідше — брехати чи маніпулювати. Іншого не дано. 

Вже на початку закадровим голосом героїня виконавчої продюсерки Тесси Томпсон видає псевдофілософську сентенцію, мовляв, кожна історія має дві сторони — твою та мою, нашу та їхню, його та її, а це означає, що завжди хтось бреше. Надалі вона перманентно й рясно сипатиме нестерпними трюїзмами, від яких лише клонитиме в сон. А ще трохи дивно, що у романі оповідь ведеться як з точки зору “неї”, так і “нього”, тоді як в адаптації “право голосу” й статус ненадійного оповідача отримала тільки невгамовна журналістка.

Спостерігати ж за усіма без винятку місцевими перипетіями буде злочином проти вашого дозвілля. Ще те питання, чи це можливо — надто багато у кадрі зайвої метушні та відвертих дурощів. Візьмемо проникливий діалог між головними героями про їхнє трагічне минуле: він не викликає жодного відгуку, адже насичений надуманістю, та й долі багатостраждальних персонажів не те щоб сильно цікаві. Ще є, наприклад, вбивство у душі, але вельми далеке від гічкоківських заповітів.

Взагалі після перегляду складається стійке враження, що ця історія виглядала б більш виграшно у форматі повнометражного фільму. Шок-розв’язка тут існує суто заради шок-розв’язки. Дійсно, дійти до істини буде завданням непростим (якщо, звісно, ви не знайомі з першоджерелом), але питання виникають щодо адекватності показаного. З таким же успіхом вбивцею міг стати прибулець з космосу. Зрештою, глядач опиняється у неоднозначній ситуації, коли з одного боку дивитися це справді цікаво, а з іншого — очі на лоба лізуть від тих далонезьких пристрастей.

“Його і її” — місцями захопливий детективний трилер, але глобально — досі та сама “нетфліксівська жувальна гумка” з вилизаною, глянцевою картинкою без особливого сенсу. Аж щелепи від того “жування” вже зводить.