28 липня Apple TV+ показав завершальний епізод психологічного трилеру «Переповнена кімната» з Томом Голландом та Амандою Сейфрід у головних ролях. Його сюжет засновано на нон-фікшені Деніела Кіза «Таємнича історія Біллі Мілліґана», що розповідає про першу людину в історії США, яка скоїла злочин, але була визнана невинною через, скажімо так, проблеми з психологічним здоров’ям. Після участі у проєкті Голланду навіть знадобилась відпустка. У цій рецензії розповідаємо, що вони зробили з Людиною-павуком.
«Переповнена кімната» / The Crowded Room
Жанр психологічний трилер, драма
Режисери Брейді Корбет, Мона Фастволд Лерче, Корнель Мундруцо, Алан Тейлор
У ролях Том Голланд, Аманда Сейфрід, Еммі Россам, Джейсон Айзекс, Саша Лейн
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Старшокласник Денні Салліван не такий, як всі. У нього мало друзів, погані стосунки з вітчимом, ще й шкільний задира постійно дістає. У пошуках порятунку від нестерпного життя юнак наважується піти на відчайдушні кроки. Все завершується стріляниною прямо серед білого дня в одному з районів Нью-Йорка, є поранені. Стояв сонячний погожий день 1979 року.
Денні опиняється у в’язниці, де знайомиться з небайдужою психологинею Рією Гудвін. Під час бесід з ув’язненим вона доходить висновку, що хлопець несповна розуму. Дізнаючись все більше подробиць з його життя, Рія розуміє, що Денні потребує серйозного лікування, а за ґратами просто не виживе. Але як це довести присяжним у залі суду, якщо всі обставини злочину грають проти обвинуваченого?
«Переповнена кімната» — амбітний проєкт від яблуневого стримінгу, зокрема, для Тома Голланда. Реалізація цих амбіцій виглядає цікаво у розрізі полярного сприйняття шоу критиками та звичайними глядачами.
Перші поставились до серіалу здебільшого негативно через наявність жанрових кліше, штучно роздутий хронометраж та низку інших проблем. Другі виявилися більш лояльними та не цуралися ставити високі бали на відомих кіносайтах.
Постає закономірне питання: хто правий і де істина? Щоб відповісти на нього, достатньо зауважити, що глядачі не зобов’язані знати історію Біллі Мілліґана — реальної людини та головного героя книжки-першоджерела. Професійним оглядачам все-таки бажано бути в курсі подій.
Щобільше, від глядачів навіть не вимагається прочитання твору Деніела Кіза, який послужив лише натхненням для сценаристів. В такому випадку історія Денні Саллівана буде чистим аркушем, де немає місця очевидностям, порівнянням реального героя та вигаданого, зате існує простір для здогадок.
І ось таке незнання піде тільки на користь перед переглядом, бо тоді наявні у сюжеті твісти будуть максимально дієвими, а перегляд не перетвориться на катування. Навіть ми тут з усіх сил намагаємось втриматись від зайвих спойлерів, а це майже неможливо.
Так, творці шоу на чолі з досвідченим Аківою Голдсманом, автором близьких по духу «Ігор розуму», справді нікуди не поспішають. Вони повільно набирають оберти, занурюють у свою похмуру історію дуже поступово та намагаються приділити належну увагу кожному з важливих персонажів, а їх тут достатньо. Крім того, потрібен певний настрій, щоб оте занурення вийшло якісним та безболісним.
З першого ж епізоду нам подають у лоб візуальні метафори, коли у кадрі виникає відображення Саллівана у скляних поверхнях. Це прямі натяки на відхилення чергового американського підлітка з важкою долею, що не зміг вписатися у наш світ. Та у кожної трагедії існують свої причини, чи не так?
Під час неквапливих розмов хлопця з психологинею камера часто ловить їх великими планами, що дозволяє краще відчути історію, пережити її разом з героями. А постійне надходження нової інформації, котра висвітлюється у флешбеках, не дозволяє засумувати.
Очевидно, що Денні явно ненадійний оповідач, тож чому вірити, а чому — ні, глядач має обирати самостійно. Це досить приємний процес, знову ж таки, якщо ваші знання про Мілліґана і книгу про нього обмежені. Навіть умовна Вікіпедія, прочитана одним оком перед сном, може нашкодити.
У цьому бачиться великий мінус оповіді, тому що навіть за умови найменшої обізнаності рівень інтриги буде помітно нижчим, а разом з тим зменшиться і задоволення від перегляду.
Блідий як смерть Том Голланд, з великими синцями під очима і дурнуватою зачіскою, видає досить класний перфоманс. Ця роль, плюс ще продюсерська функція, так виснажили молодого актора, що той вирішив взяти річну паузу у кар’єрі. Дивлячись на це, важко позбутися думки, що більш досвідчений виконавець зміг би легше перенести подібні складнощі. Тим більше, що Тому майже не знадобилось проявляти нечувану багатогранність, хоча його роль це припускала.
Творці щосили намагаються викликати глядацьку емпатію стосовно головного героя. Досягти цього вдається завдяки тому, що злочини Саллівана не йдуть ні у яке порівняння з тим, що скоїв Мілліґан. Денні виступає у якості жертви, а співпереживати йому вдається в тому числі завдяки перевтіленню Голланда. Аманда Сейфрід теж на своєму місці, та й інші актори цілком справляються.
«Переповнена кімната» надто сильно покладається на необізнаність аудиторії щодо життя Біллі Мілліґана, адже в основному будує інтригу навколо відомих обставин. Але це не заважає сприйняти історію так, як задумувалось сценаристами.
Тож якщо вас не бентежать гомосексуальні сцени за участю Людини-павука і не відлякує ймовірність, що за певних нюансів тутешні повороти можуть бути розгадані завчасно, цьому проєкту варто дати шанс.