25 грудня на Netflix вийшов мінісеріал «Відьмак: Кровне походження» — приквел «Відьмака» с Генрі Кевіллом у головній ролі. Новий проєкт сприйняли дуже погано, тому й оцінки західної преси виявилися досить низькими. В нас серіал теж отримав на горіхи, але є в ньому й трохи позитивних моментів. Деталі, як завжди, в рецензії нижче.
«Відьмак: Кровне походження» / The Witcher: Blood Origin
Жанр фентезі, пригоди
Режисер Сара ОГорман, Вікі Джевсон
У ролях Лоуренс О’Фуаран, Софія Браун, Мішель Йео, Міррен Мак, Ленні Генрі, Джейкоб Коллінс
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Події серіалу «Відьмак: Кровне походження» розгортаються за 1200 років до сюжету «Відьмака». В ті давні часи на Континенті жили тільки ельфи та гноми. Маги в них були, але ні людей, ні відьмаків, ні упирів, ні усіляких монстрів ще не водилося. Після століть воїн три ельфійські королівства вирішують укласти мир та об’єднатися. Але принцеса Мервін (Міррен Мак), королівський маг Балор (Ленні Генрі) та генерал Синдріл (Джейкоб Коллінс) влаштовують переворот та вбивають усіх трьох правителів та їхніх прибічників.
У кожного з заколотників своя ціль: Мервін мріє по відкриття та колонізацію нових світів за допомогою стародавніх гномських монолітів, Балор прагне підкорити магію хаосу з іншого виміру та стати наймогутнішим чаклуном Континенту, а Синдріл просто утримати у своїх руках владу, яку б генерал точно втратив після настання миру.
Заколот та щойно створена Імперія подобається далеко не всім. Але відкрито виступити проти самопроголошених правителів спромоглися тільки колишня охорониця королеви, а нині бард, Ейла (Софія Браун) та колишній коханець принцеси Мервін, а нині воїн у вигнанні, Ф’яль (Лоуренс О’Фуорейн). Герої відправляються до столиці, щоб вбити заколотників та помститися їм за друзів та рідних. По дорозі до них приєднуються ще п’ятеро, що теж мають свої питання до нової влади.
На тлі надпопулярного серіалу «Відьмак» та перед виходом його третього сезону, Netflix вирішив продовжувати розширювати всесвіт проєкту і запустив у виробництво мінісеріал «Відьмак: Кровне походження». Шоуранером назначили Деклана Де Барру, що брав участь у роботі над серіалами «Первородні», «Щоденники вампіра» та «Залізний кулак». Він також написав сценарій до одного з епізодів «Відьмака» та записав вокал до чотирьох треків саундтреку.
На відміну від досить популярного та непогано зробленого аніме «Відьмак: Кошмар Вовка», ціль якого також давати фанатам більше контенту та розширювати всесвіт книжок Анджея Сапковського, з «Кровним походженням» все пішло не так ще на етапі створення.
Скоріш за все, шоуранер та команда вже тоді зрозуміли, що це буде провал, тому вирішили скоротити кількість епізодів з шести до чотирьох. В такий спосіб можна і шоу випустити, і грошики зекономити, і не так довго піддавати тортурам глядачів під час перегляду цього вельми дивного та незрозумілого проєкту.
Новий серіал повинен був не тільки збільшити телевізійний всесвіт «Відьмака», але й відповісти на багато питань щодо лора, появи відьмаків та з’єднання всесвітів, приходу людей на Континент тощо. Фактично все це дійсно є, пояснюється та згадується, але подано настільки кострубато на непрофесійно, що майже зовсім не піддається сприйняттю. А ще тут багато розбіжностей з книжками й навіть з деякими перекрученими фактами з основного серіалу.
Перед тим, як братися за довгий перелік недоліків, я спробую згадати позитивні моменти. Їх тут небагато, але вони все ж таки є. В серіали непоганий гумор. Більша його частина проходить повз глядача та дратує, але є досить багато непоганих жартів та дійсно кумедних ситуацій.
Також варто відзначити якісно зроблені бойові сцени, гарну, але зовсім бездушну, графіку. Окремо виділяю гномку Мельдоф у виконанні англійської актриси карлиці Франчески Міллс. До рівня Пітера Дінклейджа їй ще далеко, але у порівнянні з грою та екранними втіленнями інших акторів проєкту, вона дуже гарно виконала свою роль та стала чи не найбільшою прикрасою серіалу.
Також відмічаю суперінклюзивність при створенні персонажів та під час касту акторів. Виявляється на Континенті були не тільки чорношкірі ельфи, але й ельфи азійці та ельфи араби. ЛГБТ теж не обійшли стороною, тому в серіалі є любовні уподобання героїв на будь-який смак.
«Відьмак: Кровне походження» характеризується декількома головними проблемами. Перша з них це нелогічний кострубатий сюжет з безліччю роялів у кущах та постійні Deus Ex Machina як на стороні головних героїв, так і з боку антагоністів. Друга — пласкі та затаскані персонажі, яких мов витягнули з другорядного фентезі-роману, що копіює всесвіт Dungeons and Dragons.
Команда героїв тут представлена класичними расами та класами, правда, обійшлося без людей. Всі вони майже не розкриті, а коли сюжет намагається це зробити через діалоги та передісторію, то виходять найнудніші хвилини в усьому проєкті. Зло тут умовне та також пласке, злодії викликають співчуття та роздратування, а не повагу та жах.
В «Кровному походженні» також не змогли нормально показати появу першого відьмака. Вона тут є, але ще раз нагадує дешеве фентезійне кіно з 90-х з поганою картинкою, жахливим гримом та посередньою грою акторів.
Останні, до речі, виконують свою роботу наче й сумлінно, але розкритися краще, напевно, заважає жахливий сценарій. Не виключаю й просто їх погану гру. Найпрофесійнішою на загальному фоні виглядає найвідоміше обличчя з усього касту — малазійська актриса Мішель Єо («Все скрізь і одразу»). Про гномку у виконанні Франчески Міллс я вже згадував вище.