26 грудня на Netflix вийшов шпигунський політичний трилер «Зрада», головні ролі в якому виконали Чарлі Кокс та Ольга Куриленко. Сценарій писав Метт Чарман, що номінувався на Оскар за скрипт до «Моста шпигунів» Спілберга. У рецензії нижче розповідаємо, чи вдалося йому створити цікаву історію цього разу.
«Зрада» / Treason
Жанр шпигунський трилер, драма
Режисери Луїз Хупер, Сара О’Горман
У ролях Чарлі Кокс, Ольга Куриленко, Кіаран Гайндс, Адам Джеймс, Уна Чаплін
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Ресторан десь у Лондоні. Страшенно серйозний дядько з текою страшенно секретних матеріалів погрожує якомусь високопосадовцю розголосом скандальної таємниці. Коли засмучений співрозмовник йде геть, самовдоволений шантажист замовляє віскі. Невеличкий ковток міцного напою спричиняє отруєння, яке потребує якнайшвидшої госпіталізації.
Отруту в алкоголь підсипала колишня агентка російських спецслужб і чергова володарка нестерпного імені Кара Юсова. В кращих традиціях ігрових стелс-екшенів вона переодяглася в офіціантку й безперешкодно принесла чоловіку його «замовлення». Жертвою підступної шпигунки, як пізніше з’ясовується, виявився глава МІ-6 Мартін Анджеліс.
На його посаду приходить вправний молодий заступник Адам Лоуренс. Він планує вистежити злочинців і зрозуміти, яку гру вони затіяли. Але справа починає виходити з-під контролю, коли з Адамом зв’язується Кара. Головний герой опиняється в дуже скрутному становищі, в результаті чого його навіть звинуватять у державній зраді.
У кінці року Netflix потягнуло на шпигунські пристрасті. Не встиг нещодавній «Шантаж» (наш огляд тут) покинути серіальний топ переглядів на стримінгу, як там уже розгорнулися нові пригоди завзятих спецслужбовців. Втім, якщо сюжет про недосвідченого юриста з ЦРУ дозволяв собі жартики і модний репчик в кожному епізоді, то «Зрада» виглядає максимально серйозно.
Це суто шпигунська історія типу «ти нікому не можеш довіряти», яка виконана на совість. Хитросплетіння сюжетних ліній виглядають достатньо захопливо, інтрига тримається на потрібному рівні, куриленківська Кара відчайдушно травить людей, щоб довести, що вона хороша росіянка.
Коли справа доходить до другого епізоду, і ти вже досить глибоко занурюєшся в історію, аж раптом бац, і в кадрі з’являється зірка російського кінопрому Даніла Казловскій. Грає він російського бізнесмена Антона Мєльнікова, який, цитую, «розірвав зв’язки з росією і не підпав під санкції у зв’язку з війною в Україні».
І цей от Мєльніков просуває потрібного кандидата на пост прем’єр-міністра Великобританії, щоб завоювати прихильність москви та повернутися додому. Поява Козловського виявилася дуже неочікуваною, адже ніде не було ніякої інформації стосовно його участі в серіалі. Оце-то справжня зрадонька.
Та хай там як, росіянин має невелику роль і не встигає зосередити увагу на собі. А от британцю Чарлі Коксу, котрий нещодавно відмітив 40-річний ювілей, корисно урізноманітнювати свою фільмографію. Шибайголова це, звісно, добре, але не варто перетворюватися в актора однієї успішної ролі.
Ще треба сказати, що тутешній сюжет часом становить несусвітну нісенітницю. Персонажі подекуди діють нелогічно, їх мотивації розкриваються слабенько, а доля Великобританії залежатиме від того, наскільки добре себе поводитимуть діти головного героя. Але шпигунський саспенс «Зради» побудований на високому рівні та дещо нівелює ці недоліки.
Взагалі, хронометраж у 40 хвилин і усього лиш п’ять епізодів замість стандартних для Netflix восьми бачиться вдалим рішенням. Така серіальна лаконічність дозволяє говорити про хорошу динаміку розвитку подій. Тобто сумувати тут нема коли. Дивитися цікаво.
При цьому сюжет не тільки встигає розповісти про типову для жанру брудну білизну в кулуарах спецслужб і політичних колах, а й грамотно розставляє всі фігури на шахівниці. Кожна сторона, будь то МІ-6, СЗВ чи навіть ЦРУ, як і кожний персонаж знаходиться там, де треба. Якщо у головного героя є хороший друг, значить довіряти йому не можна, а якщо мова йде про дитину-підлітка, то чекай на бунтарську поведінку, яка призведе до купи проблем.
З іншого боку деякі архетипові образи та жанрові тропи Чарман намагається не те щоб деконструювати, а хоча б якось оновити. Це стосується персонажа Уни Чаплін, яка грає дружину Лоуренса. Спочатку вона виглядає як типова другорядна героїня, домогосподарка без права на розкриття характеру, котра не відіграє важливої ролі. Проте з розвитком подій багато що змінюється.
Крім того, не варто сподіватися на стандартний хепі-енд. У сценариста вистачило сміливості пожертвувати королем, якщо мова вже зайшла про шахи. Та й взагалі як суто жанрова річ «Зрада» виглядає переконливо, хай і не без помітних сценарних умовностей і недопрацювань.