Сучасна українська фантастична література вже налічує сотні гарних творів, які занурять читача у фентезійні, космічні та найвибагливіші світи, які він тільки може уявити. Багато подій цих книг також відбуваються в Україні, або на територіях, що колись були нею, чи тільки стануть. Але до роману “Себек” Юрія Грузіна я ще не читав нічого від українського автора про загадкові таємниці та класичні пригоди в колоніальному Єгипті, з його стародавніми таємницями та неймовірною естетикою. Відразу треба розуміти, що це не індіанаджонсівський марафон із пастками, а радше вишукана експедиція у стилі класичних творів Жуля Верна чи Конана Дойла. Тут кожен крок має вагу, діалоги насичені підтекстами, а опис пейзажу чи міста працює не як декорація, а як повноцінний учасник подій.

“Себек”

Автор Юрій Грузін
Видавництво “Фабула”
Мова Українська
Кількість сторінок 384
Обкладинка Тверда
Рік видання 2022
Розмір 130×200 мм
Сайт fabulabook.com

Події роману “Себек” розгортаються у Єгипті 1899 року. Головний герой історії колишній офіцер британської армії Емріс Ґріффіт. Його залучають до таємничої експедиції, яку фінансує багатий баронет. Також в ній бере участь леді Елліс Пейл — сильна, незалежна та вправна зі зброєю жінка.

Сюжет закручується навколо пошуків скарбу, точніше експедиції вглиб Африки до храму бога Себека. Отряд шукає зовсім не золоту купу чи коштовності, а символічну «владою над світом», заховану у давньому храмі. Дорогу до нього знає лише загадковий народ Втрачених — раса, що вміє жити непомічено серед людей.

Юрій Грузін майстерно витягує з цієї епохи максимум екзотики та шарму. Каїр із його вузькими вуличками та змішаним запахом спецій і пилу, подорожі Нілом, занурення у глибинні джунглі й заболочені землі — усе виписано з тією увагою до деталей та неспішно подаєтсья читачу. Тут однозначно відчувається підготовка автора, або його цікавість цією країною впродовж багатьох років: культурні деталі, топоніми, примітки до маловідомих реалій створюють враження, ніби тримаєш у руках не просто роман, а щось на кшталт щоденника з мандрів, де навіть повітря і шум міста відчуваються так, ніби ти поруч із героями.

Звісно, не обходиться без переслідувань, ворогів, що теж прагнуть скарбу, та небезпечних істот, які вартують його. Декому сюжет може здатися надто розтягнутим, особливо в тих епізодах, де описи природи і міст на кілька десятків сторінок зупиняють розвиток подій. Це особливість того самого класичного стилю кінця ХIХ століття, яким ми багато зачитувалися в школі, принаймні в мої роки. Але подібне точно підійде не кожному, бо якщо ви звикли до стрімких темпів сучасних романів і сюжетних поворотів на кожній сторінці, то «Себек» може видатися повільним. Але для тих, хто цінує занурення, ця розміреність стане перевагою, створюючи відчуття справжньої класичної подорожі-пригоди, де кожна деталь важлива.

Емріс Ґріффіт, він же головний герой, вийшов об’ємним та розкритим. Правда, автор додав йому сумнівне, в усіх значеннях, минуле, бо мати Ґріффіта росіянка, що замолоду перебралася до Британії з Петербурга. Не зрозуміло навіщо додавати цю деталь, також не ясно чому це не прибрали при редактурі роману, який вийшов у кінці 2022 року.

Образ іншої важливої для історії героїні Елліс Пейл явно покликаний модернізувати жанр, бо в нас тут сильна жінка, а на дворі вікторіанська доба, але вона співіснує з цим світом без штучних компромісів. Через спільні сцени та діалоги Емріса Ґріффіта і Елліс Пейл читач отримує відчуття, що хімія між ними розвивається природно, з натяками на щось білше.

Мова роману точно його сильна сторона. Юрій Грузін пише з тонким, майже невидимим гумором, який нагадує класичний британський, а у персонажів чітко відчувається індивідуальний голос. Це те саме пригодницьке читво у найкращому сенсі, яке не намагається надмірно модернізувати класичний наратив, але й не застрягає у застарілих формах. Проте книга читається розмірено, тут багато описів природи, роздумів, пояснень тощо. Усе це ви маєте пам’ятати з романів згаданих вище Жуля Верна, Артура Конана Дойла або навіть Едгара Райса Берроуза. Тому будьте готові саме до подібного темпу. Якщо ж ви давненько такого не читали, чи “виросли” з подібних романів, то краще проходьте повз.

Саме це, на мою думку, найголовніший момент в романі, який може як видлякувати так і притягувати читачів. Першим не сподобається повільність історії, описи та розміреність сюжету. Другі навпаки будуть цим насолоджуватися, проникати в історію та смакувати її. Головне розуміти цю книгу, бо часто, і я теж так подумав, по опису люди очикують від книги жвавої історії штибу “Мумії”, але це не так.

Роман “Себек” вийшов у видавництві “Фабула”. Книга має тверду обкладинку, лясе, приємний на дотик жовтавий папір, зручний для читання шрифт та стильну абстрактну картинку. По ній майже неможливо зрозуміти тон та настрій книги, тому я, як завжди, незадоволений подібними універсальними обкладинками сучасних українських творів, і тим паче фантастики. Це прикол не тільки цього видавництва, а загалом багатьох інших. Це робиться, щоб привернути увагу якомога ширшого кола читачів, але, на мою думку, воно не працює. Краще була б якась жанрова обкладинка і може тоді вона була б відоміша. Бо про книгу взагалі майже не говорять, а вона точно того варта.