Якщо ви пройшли всі ігри про відьмака та прочитали усі книги, включно з новинкою “Роздоріжжя круків”, але світ Континенту не відпускає, то в мене для вас є гарна новина. З 2014 року американське видавництво Dark Horse Comics випускає офіційні комікси, які розширюють саме ігровий всесвіт CD Projekt Red. А українське видавництво Vovkulaka з 2018-го перекладає їх для нас, випускаючи якісні книжки у твердій палітурці. Це не адаптація романів Сапковського і не альтернативна версія подій, а продовження знайомих історій та нові пригоди Білого Вовка. З нагоди виходу четвертого сезону серіалу “Відьмак” розбираємося чи варто звертати увагу на подібні видання, чим вони цінні та як допомагають фанатам глибше занурюватися у цей всесвіт.

Серію коміксів Dark Horse можна назвати своєрідним літературним доповненням саме до ігор. Ба більше, деякі історії є прямими продовженнями сюжетних арок з “Відьмака 3”. Наприклад, “Плоть і пломінь” повертає персонажів з улюбленого багатьма квесту “Кам’яні серця”. Якщо ви завжди хотіли дізнатися, чим закінчилася історія про прокляття Ольґерда фон Еверека або як Ґеральт справляється з екзистенційною кризою в епоху, коли відьмаки стають непотрібними, то ці комікси саме для вас.

Перші томи серії, написані Полом Тобіном, були орієнтовані на новачків. Так, “Дім зі скла” — готична історія жахів про особняк-лабіринт, населений кровожерливими привидами. А “Лисячі діти” вийшов адаптацією фрагмента з роману “Сезон гроз”, але переробленим під ігровий канон. Ці історії самостійні, їх можна читати в будь-якому порядку, і вони нагадують ранні оповідання Сапковського. В них Ґеральт приходить у нове місце, розплутує таємницю, б’ється з монстром і рушає далі. Художник Джо Куеріо створив приємну картинку, але стилістично вона ще далека від естетики ігор, тому це класичний американський комікс з легким нальотом фентезі. Ну, принаймні на мій смак.

У”Проклятті воронів” вже з’являється Цирі, а художник Пйотр Ковальський привносить значно ближчу до ігор візуальну частину. Темна палітра, детально пропрацьовані обличчя персонажів, динамічні бойові сцени дають відчувати, що це справді той самий світ, який там полюбився фанатам. Сюжет цього мальопису також стає складнішим: старий ворог Ґеральта повертається зі страшною помстою, насилаючи на нього чудовисько та стриг. Це вже не просто епізодична пригода, а повноцінна особиста драма.

Починаючи з четвертого тому під назвою “Плоть і пломінь” до роботи залучили сценаристів безпосередньо зі студії CD Projekt Red (Александру Мотику та Бартоша Штибора). І саме тут серія розкривається повною мірою. Це вже не комікси для широкої аудиторії, а контент для тих, хто пройшов ігри вздовж і впоперек. Наприклад, “Плоть і пломінь” легка за тоном пригода, яка повертає Любистка та інших улюблених персонажів. Сюжет крутиться навколо таємниці доньки старого друга Ґеральта, і хоча історія виглядає простою, вона майстерно вплетена в канву подій після “Кам’яних сердець”.

А от мальопис “Тьмяні спогади” вже зовсім інший рівень. Це психологічна та атмосферна історія про відьмака в кризі. Світ змінюється, монстрів майже не залишилося, а разом з ними зникає і потреба у відьмаках. Ґеральт береться за дивне замовлення в містечку Бадрейн, де імляки нападають на дітей. Але справжня історія тут не про монстрів, а про те, що означає втратити своє призначення. Художник Амад Мір створив візуально стильний та атмосферний комікс, де кожна сторінка просякнута меланхолією та тривогою. На мою думку, це один із найсильніших мальописів серії, який сміливо йде далі стандартних історій серії.

Окремо варто відзначити комікс “Відьмак. Ронін”. Це унікальний проєкт, який виділяється на тлі всієї серії. Фактично це манґа, навіть читається відповідно, створена японською командою, яка переносить всесвіт відьмака в альтернативну реальність, що нагадує феодальну Японію. Ґеральт тут постає як самурай-ронін, мандрівний воїн без господаря, який захищає села від демонів і йокаїв.

У своєму точно сміливому експерименті автори взяли слов’янське фентезі та переосмислили його крізь призму японської естетики та культури. Художник використовує традиційну манґа-стилістику з її динамічними ракурсами, виразними емоціями та філософськими паузами. Якщо ви любите японські комікси та цікавитеся, як би виглядав відьмак у світі самураїв і ніндзя, то “Ронін” стане справжнім відкриттям.

Не можу не згадати артбук “Світ Відьмака”, виданий Vovkulaka у 2022 році. Хоча фактично це не артбук, а повноцінна енциклопедія всесвіту гри. Маємо сотні ілюстрацій та концепт-артів, детальні описи локацій, бестіарій, історію фракцій та персонажів. Коротше, тут є буквально все, що потрібно для глибокого занурення. Я думаю це однозначно обов’язкова річ для будь-якого колекціонера та справжнього фаната серії.

Також відмічу, що це лише перші томи у великій серії коміксів, яку продовжує випускати Vovkulaka. На момент написання в ній вже 15 мальописів та згаданий вище артбук-енциклопедія, тому описаними в цій статті виданнями вона не обмежується. А це значить, що якщо вам сподобаються ці томи, то є куди розширювати колекцію та тамувати свою фанатську жагу.

Звісно, серія не ідеальна. Ранні томи можуть здатися занадто простими для досвідчених гравців та читачів, тому це радше введення в матеріал світу Сапковського. Я чув, що деякі історії, як-от “Прокляття воронів” критикували за те, що вони відчуваються як необов’язкові сайд-квести, які не додають нічого суттєвого до загального лора. Художній стиль мальописів також нерівномірний. Наприклад, ранні роботи Куеріо виглядають як типові американські комікси, і лише з приходом польських художників серія набуває тієї самої атмосфери, яку ми пам’ятаємо з ігор.

Також треба розуміти, що не всі томи однаково сильні, принаймні для мене. А значить інші читачі також матимуть більш улюблені випуски, а деякі прочитають лише раз. Які це будуть я не знаю, бо в кожного свій смак, ставлення до ігор, книг тощо. Для мене найкращі історії з тих, що я читав це “Тьмяні спогади”, “Прокляття воронів” та “Плоть і пломінь”. Напевно, саме вони найглибше досліджують характер Ґеральта, мають найяскравіші візуальні рішення та найцікавіші сюжетні повороти.

“Дім зі скла” та “Лисячі діти” точно гарні для початку, але не очікуйте від них глибини. А “Ронін” це взагалі окремий всесвіт, експеримент, який або захопить вас повністю, або здасться занадто екзотичним. Якщо ви відкриті до нових інтерпретацій улюбленого всесвіту, то обов’язково спробуйте. Мені сподобалося, але було не звично, бо я не читаю манґу.

В будь-якому разі, усі томи від Vovkulaka мають чудову якість видання. В них завжди тверда палітурка, якісний кольоровий друк, та гарний переклад. Видавництво також випускає лімітовані наклади з альтернативними обкладинками, які ще треба встигнути купити, що робить ці книжки справжніми колекційними виданнями.

Висновки

Серія коміксів “Відьмак” — не спроба замінити ігри чи книги. Це доповнення, яке працює найкраще тоді, коли ви вже знайомі з усіма основними творами. Якщо ви пройшли трилогію, прочитали книжки Сапковського, переглянули серіал Netflix і чекаєте четвертого сезону з новим актором, але все одно хочете більше, тоді ці комікси саме для вас. Вони показують Ґеральта в нових ситуаціях, досліджують неочевидні куточки його характеру та дають відповіді на запитання, які залишилися після фіналу третьої частини гри.

Чи варто читати всі томи підряд? Не обов’язково. Більшість історій самостійні, і ви можете вибрати ті, що вас найбільше цікавлять в будь-якому порядку. Головне, щоб зачепила історія з опису. Не всі томи ідеальні, бо це неможливо. Іноді художній стиль змінюється занадто різко, а ранні історії можуть здатися простуватими. Але загалом це якісне розширення всесвіту, яке з повагою ставиться до першоджерел, ігор та персонажів. Це можливість провести ще кілька годин у компанії Білого Вовка та побачити його в нових ситуаціях.