Три такі різні й одночасно однакові історії школярів-переселенців із Маріуполя, які знайшли притулок в Одесі, і разом із сотнями таких же перед початком нового навчального року потребують допомоги українців.
Нагадуємо про спільний із благодійним фондом «Піллар» збір на 120 вживаних ноутбуків (а також планшетів чи смартфонів). Якщо у вас, близьких чи знайомих є техніка в робочому стані, що просто лежить на полиці — передайте її тим, хто її потребує найбільше. Допоможімо дітям отримати засіб здобути освіту та реалізувати свої мрії.
Зміст
Юра Корона: робототехніка чи блогерство?
До вторгнення та фактичного знищення Маріуполя Юра навчався у Сартанському ліцеї. Після того, як його сім’я отримала змогу вийти з окупації та приїхати до Одеси, хлопець пішов до п’ятого класу Київського ліцею на дистанційне навчання.
Там Юра закінчив п’ятий клас і наразі готується перейти до шостого. Вчитися доводиться на старенькому ноутбуці, з яким вони майже одного віку. У нього проблеми зі зв’язком у сучасних мережах та складно знайти місце на невеликому жорсткому диску. Без електромережі комп’ютер вимикається чи не моментально. Це викликало складнощі в осінньо-зимовий період, коли електрики не було на добу більше, ніж було.
Одне з улюблених занять, яке дає змогу відірватися від думок про реальність, яка притисла в юному віці — Minecraft. Гра, можна сказати допомогла зі знаходженням захоплень — майструвати механізми. Трохи пізніше, після відвідування відповідного табору, стало зрозумілим захоплення робототехнікою.
Наразі, з віком вже є бажання створювати дещо на комп’ютері, варто спробувати різні напрямки програмування, але поки на старому «залізі» це не так просто. Інший цікавий напрямок на майбутнє — стати блогером. Хресний подарував Юрі мікрофон, тож хлопець тепер намагається вдосконалюватися в ролі ведучого роликів.
Микита Коптєв: на початку шляху до ІТ-індустрії
російська окупація змусила Микиту перервати навчання в 54 школі Маріуполя. Разом із сім’єю йому вдалося залишити місто 16 березня 2022 року. Відтоді довелося пожити місяць в Івано-Франківську та врешті знайти притулок в Одесі та відучитися у 68 ліцеї.
Наразі сім’я прийняла рішення про повернення до рідної школи, яка продовжила функціонування в онлайн-форматі. 9 клас Микита закінчуватиме в 54 школі, чий викладацький склад (мабуть, можна використати термін «у вигнанні») продовжує давати знання дітям, які розселилися по всій Україні й закордоном, більшість друзів тепер доступні лише на екрані телефону. Проте у їхньому класі навіть залишився той самий класний керівник (що вела дітей із 5 класу), директор та більшість вчителів.
Через вроджену ваду серця активний спорт треба дозувати, а після переїзду стан лише погіршився. Як і більшість підлітків Микита цікавиться комп’ютерними іграми, й це переросло в цікавість до ІТ-індустрії. Першим кроком стало отримання сертифіката від Code Club за спеціальністю HTML та CSS. Далі треба краще освоїти англійську.
Наразі є телефон та старий системний блок, який родині знайшли в Одесі. «Особливого нічого не тягне», проте вчитися й деколи розважатися якось вдається. Звісно, під час блекаутів системний блок безкорисний — доводиться просто сидіти в темряві.
Слава Кирияченко — навчання поміж тренувань
В’ячеслав з раннього дитинства мав проблеми зі здоров’ям. Спочатку лікарі поставили діагноз аутизм, проте потім його переглянули та діагностували синдром гіперактивності. Одним зі способів лікування є активний спорт, Слава захопився плаванням, що допомогло йому освоїтися після переїзду до Одеси.
Його родина жила на вулиці Купріна біля Азовського ринку. Їхній будинок мав дуже багато прямих потраплянь: спочатку мінімум три влучення артилерією, потім його спалили «Солнцепеками», і врешті він склався від падіння авіабомби. Тікали практично без усього, спочатку до підвалу спортклубу, що знаходився поруч…
21 березня вже пішки хотіли тікати з Маріуполя. Пощастило, що сусіди взяли з собою, та їхали саме до Одеси, де живе старший брат Слави. Виїзд — це окрема історія про блокпости, 5-6 годин на кожному з них за температури -8 та забороною виходити навіть в туалет…
Навіть в Одесі Слава ще довго був переляканим, змушував закрити вікна ковдрами, не дозволяв вмикати світло. Бо в Маріуполі по освітленим вікнам росіяни вели вогонь. Майже одразу після переїзду мама Світлана почала пошуки басейну. Спочатку місцем прихистку стала Академія спорту, проте там відвідування було платним, на що йшли майже всі виплати тимчасово переміщеним особам.
Далі за рекомендацією звернулися до школи олімпійського резерву «Динамо», В‘ячеслав потрапив до тренера Олексія Сергійовича Басова, якому родина передає низький уклін. Зараз розпорядок дня такий — до 12 ранку кілька годин занять у спецкласі 101 ліцею Одеси, потім — тренування до 15:00, після цього ще два уроки вже віддалено перед ще одним тренуванням. Вже десь близько 8 вечора Слава повертається додому, щоб робити уроки.
Проте на час уроків між тренуваннями доводиться бігти додому, добре б мати якийсь пристрій по типу планшета чи ноутбуку, щоб десь Wi-Fi зловити та слухати уроки, з телефону погано видно й за допомогою мобільного інтернету не завжди вдається встановити зв’язок, уроки постійно перериваються й вилітають, можливо саме в телефоні й проблема.
Як допомогти
Отже, наразі маємо важливий запит на різні позиції техніки, проте головна ціль — 120 вживаних ноутбуків. Також як резервний бюджетний варіант згодяться старі смартфони, які здатні потягнути Zoom, месенджери, Microsoft Office та відеозв’язок. Комп’ютерні миші, зовнішні акумулятори, портативні зарядні станції, навушники (гарнітури) з мікрофоном, комп’ютерні крісла — також допоможуть зробити навчальний процес зручнішим.
Щоб передати техніку, потрібно:
- завітати на будь-яке відділення «Нової пошти»;
- оформити відправлення на директора фонду: Ільєнко Євген, м. Одеса, відділення Нової Пошти 18, тел. +38067 716 42 30;
- за можливості оплатити відправлення відповідно до тарифів оператора.
Важливо:
- ноутбук/смартфон та інша техніка має бути в робочому стані;
- зарядний пристрій до пристрою + справна батарея.
Після отримання техніки фонд організує доставлення та розподілення техніки серед школярів-переселенців з Маріуполя, кому вони найбільше потрібні. Ми зобов’язуємося відзвітувати та опублікувати фото школярів з вашою технікою.