Страх перед незвіданим завжди був іншою стороною потягу до пізнання. Наші далекі пращури твердо знали, що у темряві навколо багаття їх чекає щось жахливе. І коли космічні дослідження відкрили мільйонам безмежну темряву космічного простору, наша уява наповнилася новими моторошними фантазіями: таємничими монстрами, що нападають на зорельоти, та ворожими іншопланетянами, що викрадають людей чи підступно проникають у їхні тіла. Зібрали найкращі науково-фантастичні фільми жахів, які шокували глядачів десятки років назад і не залишають їх байдужими сьогодні.

«Ноу» / Nope

Рік виходу: 2022
Режисер: Джордан Піл
Рейтинг IMDb: 6.8

Вже стало традицією, що кожен наступний фільм майстра «розумних» горорів Джордана Піла наново переосмислює жанрові тропи. У фантастичному фільмі жахів Nope він переносить нас на віддалене ранчо з розведення коней в Каліфорнії, власники якого, брат та сестра Отіс і Емеральд, помічають в небі незвичне явище.

Коли над долиною з’являється таємниче «щось», тварини починають хвилюватися, а техніка виходить з ладу. Поступово стає зрозуміло, що це не просто дивна хмара, а жива, агресивна та хижа позаземна істота. А намагання влаштувати пастку, щоб спіймати велетенського прибульця на камеру, виявляються набагато небезпечнішими, ніж це можна було собі уявити.

Стрічка містить у собі стільки посилань і нашарувань, що суперечки про її справжній зміст не стихають донині. Дехто каже, що Nope досліджує природу страху, а інші вбачають тут сатиру на нашу одержимість видовищами та готовність ризикувати життям заради вдалого селфі та купки лайків у соцмережах.

«Поневолені» / Possessor

Рік виходу: 2020
Режисер: Брендон Кроненберг
Рейтинг IMDb: 6.5

Син легендарного майстра боді-горору Девіда Кроненберга, Брендон Кроненберг, пішов шляхом свого зіркового батька та створив тривожний фантастичний горор, сповнений бризок крові та несамовитого насильства. Проте його технологічна передумова теж викликає інтерес.

Головна героїня фільму, Тася Вос, використовує мозкові імпланти, щоб захоплювати розум людей і використовувати їхні тіла для вчинення вбивств. При цьому їхні власні спогади не видаляються, як, наприклад, у серіалі каналу FOX «Клуб ляльок», а залишаються десь на краю свідомості. Під час останньої місії це наражає Тасю на небезпеку, коли зловісна особистість її нової жертви Коліна починає чинити опір поневоленню та викликає у героїні жорстоку кризу ідентичності.

Зауважимо, що про перенесення свідомості в інші тіла ми також писали у статті, присвяченій клонам у фантастичному кіно. Зокрема згадували кіберпанковий серіал «Видозмінений вуглець» за однойменним романом Річарда Моргана та іншу роботу Брендона Кроненберга, фантастичний трилер «Безмежний басейн».

«Людина-невидимка» / The Invisible Man

Рік виходу: 2020
Режисер: Лі Ваннел
Рейтинг IMDb: 7.1

Австралійський режисер Лі Ваннел перетворив знайомий нам фантастичний сюжет Герберта Велза на моторошну історію про домашнє насильство та аб’юзивні стосунки. Елізабет Мосс грає Сі, дружину інженерного генія та мільярдера Адріана Гріффіна, який фактично тримає її в полоні та контролює кожен крок.

Коли Гріффін ніби-то помирає, здається, що героїня нарешті отримала довгоочікувану свободу. Але невдовзі Сі розуміє, що її чоловік живий. Ба більше, він використовує свої винаходи, щоб бути поруч і руйнувати їй життя, залишаючись невидимим.

Протягом всього фільму автори майстерно підігрівають нашу підозрілість, надовго фокусуючись на здавалося б порожніх інтер’єрах і змушуючи до болю в очах вглядатися в кожен темний куточок, де може ховатися незрима загроза. Ви думаєте, що штори у вашій кімнаті щойно захиталися через протяг… але чи це так насправді?

«Пандорум» / Pandorum

Рік виходу: 2009
Режисер: Крістіан Алверт
Рейтинг IMDb: 6.7

Страх невідомості, холод безмежного космосу, божевілля, яке охоплює героїв у тривалій ізоляції, та жахливі монстри — всі ці елементи космічного горору зібрав у собі фільм 2009 року «Пандорум», який йде протореним шляхом «Чужого» та «Крізь обрій», але при цьому примудряється не бути схожим ні на один з них.

Події стрічки розгортаються на міжзоряному ковчезі «Елізіум», який везе 60 тисяч колоністів у стані гіперсну до однієї з придатних для життя віддалених планет. Через невизначений час двоє членів екіпажу, капрал Бавер і лейтенант Пейтон, прокидаються та виявляють, що щось пішло не так. Електрика відключена, більшість пасажирів мертві, а коридорами корабля бродять орди мутантів.

Начебто цього було мало, герої втратили пам’ять, та не мають найменшого уявлення хто вони, що мають робити та що сталося. Розгублені та дезорієнтовані, вони не можуть потрапити до центру керування ковчегом і зв’язатися з іншими членами екіпажу, але мають за будь-яку ціну перезапустити реактор і повернути корабель на його початковий курс. Адже Земля, куди можна було б повернутися, вже за вісім років після їхнього старту перестала існувати.

«Тихе місце» / A Quiet Place

Рік виходу: 2018
Режисер: Джон Кразінські
Рейтинг IMDb: 7.5

У світі «Тихого місця» мовчання не просто золото, а шанс зберегти життя серед жахливих іншопланетних монстрів з надприродним слухом, які заполонили планету та змушують залишки людства виживати у віддалених «тихих місцях».

Перегляд емоційної стрічки зірки «Офісу» Джона Кразінські нагадує ходіння по лезу ножа, коли найменше відхилення від правил чи навіть тихий шепіт можуть призвести до миттєвої катастрофи або зустрічі віч-на-віч з монстром, яка змусить вас благати про смерть.

«Чорна діра» / Pitch Black

Рік виходу: 1999
Режисер: Девід Туї
Рейтинг IMDb: 7.0

Корабель, на борту якого знаходиться небезпечний в’язень Ріддік, зазнає значних пошкоджень і здійснює аварійну посадку на пустельній планеті в системі трьох зірок. Скориставшись з незапланованої зупинки, арештант тікає. Але поки ті, хто вижив, шукають його, на них починають полювати місцеві істоти, які уникають денного світла, але є смертельними у темряві.

Невдовзі герої розуміють, що планета ось-ось зануриться у пітьму під час повного затемнення усіх трьох зірок. І якщо вони хочуть вижити, то мають довіряти Ріддіку з його унікальним зором. З початком затемнення з печер з’являються зграї моторошних істот, що нагадують летючих морських зірок з зубами акули.

Позбавлені здобичі, вони не гребують атакувати та пожирати один одного в повітрі, обливаючи тих, хто внизу, блакитною кров’ю та нутрощами. Єдиним захистом команди від монстрів є світло саморобних факелів. Однак коли їхні вогні починають згасати, а ненажерливі істоти збираються на краю темряви, шлях до порятунку перетворюється на справжній кошмар.

«Крізь обрій» / Event Horizon

Рік виходу: 1997
Режисер: Пол В. С. Андерсон
Рейтинг IMDb: 6.6

Продовжуючи традиції «Чужого», Event Horizon розповідає нам досить знайому історію: покинутий космічний корабель, екіпаж, відправлений його дослідити, та невідомий ворог, що причаївся в темних лабіринтах коридорів. Проте бурхлива уява режисера створює щось більше хай жахливих, але все ж лише монстрів з плоті та крові.

За сюжетом, космічний корабель «Горизонт подій», який, як вважається, загубився в глибокому космосі, раптово повертається на орбіту навколо Нептуна. Рятувальна команда на чолі з зіркою «Матриці» Лоренсом Фішберном намагається зрозуміти де він був всі ці роки та що трапилося з екіпажем.

Здається, що таємницю одночасно схожого на камеру тортур і готичний собор корабля можуть раціонально пояснити червоточини, штучні чорні діри, гіпердвигуни та інші фантастичні досягнення науки майбутнього. Та його демонічний двигун не лише «складає» простір, але й руйнує межі нашої реальності, впускаючи в неї пекельне зло та занурюючи членів команди у їхні найгірші кошмари.

«Вторгнення викрадачів тіл» / Invasion of the Body Snatchers

Рік виходу: 1978
Режисер: Філіп Кауфман
Рейтинг IMDb: 7.4

Друга кінематографічна адаптація роману Джека Фінні «Викрадачі тіл» розповідає про іншопланетну расу, яка таємно замінює людей ідеальними біологічними копіями. Фільм переносить нас до Сан-Франциско, де починають з’являтися не бачені до цього дивні квіти, а маса людей помічають, що їхні партнери раптово стали холодними та відстороненими.

Розібратися у проблемі намагається інспектор Департаменту охорони здоров’я Метью Беннелл. Його друг-психіатр у виконанні зірки «Зоряного шляху» Леонарда Німоя пояснює дивну поведінку людей своєрідним «психологічним грипом». Але Метью на власні очі бачить напівсформовану копію своєї подруги та розуміє, що вони мають справу з цілеспрямованою атакою якихось таємничих сил.

«Вторгнення викрадачів тіл» наповнене страшними сценами, які надовго захоплюють уяву. Достатньо згадати людські голови, що наче якісь дивні плоди з’являються з іншопланетних квітів. Чи моторошний момент, коли головний герой вагається, не наважуючись розтрощити кокон, що прямо на очах стає його точною копією.

Просочений параноєю горор Філіпа Кауфмана також має один з найбільш разючих фінальних поворотів. Ми бачимо у виконанні Метью жахливий жест, яким прибульці зазвичай вказують на поки що неінфікованих людей, та розуміємо, що одного з останніх учасників опору все-таки встигли підмінити копією.

«Муха» / The Fly

Рік виходу: 1986
Режисер: Девід Кроненберг
Рейтинг IMDb: 7.6

Фантастичних фільмів жахів Девіда Кроненберга вистачить на цілу добірку. Варто лише згадати «Сканерів» та чудернацький «Відеодром». Але ми обрали «Муху», де улюблені режисером мутації та тілесні перетворення зображені у всій красі. За сюжетом, ексцентричний вчений Сет Брандл розробляє технологію телепортації, при якій об’єкти «розбирають» на молекули в одному пристрої, так званому «телеподі», а потім збирають наново в іншому.

Після вдалого досліду на мавпі Сет вирішує телепортуватися особисто. При цьому він не помічає, що до телеподу випадково залетіла звичайна кімнатна муха. В ході процесу ДНК героя та комахи змішуються, після чого Сет поступово перетворюється на кошмарний гібрид людини та мухи. Ця трансформація показана в моторошних деталях та найбільше вражає одночасна втрата Сетом свого внутрішнього «я».

«Щось» / The Thing

Рік виходу: 1982
Режисер: Джон Карпентер
Рейтинг IMDb: 8.2

Група вчених на дослідницькій станції в Антарктиді знаходить таємничого іншопланетянина, здатного асимілювати живих істот і приймати їхній вигляд. Коли герої розуміють, що будь-хто з них може виявитися інфікованим, станція занурюється в гнітючу атмосферу взаємних підозр і параної.

Навіть через 40 років після прем’єри жахливі візуальні ефекти стрічки продовжують бути справжнім джерелом кошмарів. А її вкрай неоднозначний фінал досі викликає суперечки та став причиною появи безлічі божевільних фанатських теорій.

Наприклад, що від початку істота не проявляла агресії, а атакувати людей її змусила їх необдумана поведінка. Чи що її створила іншопланетна раса Інженерів з франшизи «Чужий», щоб використати як біологічну зброю проти ксеноморфів. Зізнаюся, подивитися на такий кросовер було б досить цікаво.

«Чужий» / Alien

Рік виходу: 1979
Режисер: Рідлі Скотт
Рейтинг IMDb: 8.5

Понад 45 років тому глядачі вперше зустрілися з екіпажем космічного буксира «Ностромо» і стали свідками смертельного поєдинку офіцерки Ріплі з лиховісним ксеноморфом. Але «Чужий» продовжує очолювати рейтинг кошмарів про космос. Причина у тім, що автори змогли поєднати у фільмі цілий букет наших найбільших фобій.

Так страх замкненого простору посилюється протилежним страхом перед крижаною ворожістю безмежного космосу. А клаустрофобія у вузьких коридорах корабля загострюється через присутність десь поруч бездоганного іншопланетного хижака та змушує нас почуватися такими ж вразливими, як і героїв фільму.

Друга частина моторошного пазла «Чужого» — наш підсвідомий страх хвороби та вторгнення в тіло чогось чужорідного. Лицехват діє як ідеальний паразит, що паралізує жертву, проникає всередину та поміщає в неї щось чуже та смертельно небезпечне. Це апелює до нашого головного інстинкту — вродженого прагнення до виживання та збереження цілісності організму.

Ще одна група фобій, що роблять горор Рідлі Скотта таким дієвим, складається з недовіри до технологій. Андроїд Еш у стрічці зовнішньо нічим не відрізняється від людей, але цілком позбавлений співчуття та з самого початку діє всупереч інтересам екіпажу. Складно вигадати кращу ілюстрацію страхів, що розумні машини лише чекають влучного моменту, щоб вийти з-під контролю та позбавити нас майбутнього.

Остаточним доказом культового статусу франшизи «Чужий» є її плідність. Тільки в основній серії вже вийшло сім фільмів включно з останнім і досить успішним горором «Чужий: Ромул». А у серпні 2025 року на нас чекає прем’єра фантастичного телесеріалу «Чужий: Земля», який стане приквелом першого фільму та покаже щонайменше п’ять видів монстрів, включно зі звичним для серії ксеноморфом.