Коли я чую словосполучення “Зоряні Війни”, то в голові одразу вимальовуються епічні космічні битви, двобої на світлових мечах, драматична музика та вічна боротьба Світла з Темрявою. Це всесвіт, який часто асоціюється з пригодами та героїзмом. Але в нього є й інші сторони у вигляді книжок та відгалуження під назвою “Легенди”, він же “Розширений всесвіт”, де авторам дозволяють експериментувати з жанрами. Тому тепер уявіть покинутий зоряний руйнівник, де по темних коридорах блукають зомбі-штурмовики, залишаючи за собою слизький слід крові та гниття. Саме таку картину намалював письменник Джо Шрайбер у своєму романі “Солдати Смерті”, виданому ще у 2009 році. У 2025-му його видало в Україні видавництво VARVAR Publishing під назвою “Зоряні Війни. Легенди: Солдати Смерті”. І це, напевно, найсміливіший і найсуперечливіший експеримент у всій цій історії з легендами із “Зоряних Війн”.

“Зоряні Війни. Легенди: Солдати Смерті” / Death Troopers

Автор Джо Шрайбер
Видавництво Varvar Publishing
Мова Українська
Кількість сторінок 288
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 140×197 см

Події “Солдатів Смерті” розгортаються незадовго до подій фільму “Нова надія”. Імперська тюремна баржа “Чистка”, що транспортує п’ятсот найнебезпечніших злочинців галактики, раптово виходить з ладу посеред свого шляху до колонії-в’язниці, а допомоги чекати немає звідки. Єдиною надією стає несподівано знайдений покинутий зоряний руйнівник, що дрейфує неподалік як гігантська металева труна. Капітан відправляє на нього абордажну групу, щоб знайти потрібні запчастини, але повертається лише половина. Солдати приносять з собою щось значно гірше за звичайну несправність двигунів, бо це небезпечний вірус, що впливає не тільки на людей, а на інші раси.

Вірус діє швидко та жорстоко. За лічені години він вбиває майже весь екіпаж та в’язнів “Чистки”, перетворюючи їх на кровожерливих зомбі. Не тих стильних ходячих мерців з “Resident Evil”, а справжніх напівзогнилих та голодних, позбавлених будь-якої людяності істот, які керуються лише базовим інстинктом пожирати живу плоть.

Рівень жорстокості у “Солдатах Смерті” був безпрецедентним для всесвіту “Зоряних Війн” на момент виходу книги у 2009 році. Тут немає жодних натяків чи завуальованих описів, адже автор детально змальовує розчленування, канібалізм та смерті дітей.

Здається письменник свідомо орієнтувався на класику жанру типу вже згаданого вище “Чужого” Рідлі Скотта та інших подібних історій, а покинутий зоряний руйнівник стає ідеальним аналогом космічного корабля “Ностромо”. Це величезне, темне, скрипуче та небезпечне місце, де за кожним рогом чекає смерть. Порожні коридори, мерехтливе освітлення та відлуння далеких кроків створюють густу, клаустрофобічну атмосферу, яка постійно тримає в напрузі не згірше за кіно.

Серед вцілілих на “Чистці” опиняється невелика група персонажів. Розумна та компетентна головна лікарка Загара Коді стає неабияким рушієм сюжету, досліджує вірус, шукає спосіб врятувати решту і взагалі є найкраще прописаним персонажем книги. Захара не стереотипна “жінка в біді”, адже вона активна, незалежна та надзвичайно важлива для виживання групи.

Поряд із нею брати-підлітки Кейл і Тріг Лонго, ув’язнені разом зі своїм батьком. Їхня сюжетна лінія про родину, втрату та дорослішання в умовах апокаліпсиса теж працює добре. А ще є капітан охорони Джерет Сарторіс. Він жорстокий садист, який отримує свій шанс на спокутування через самопожертву. Його персонаж найбільш передбачуваний, але й необхідний для жанру та наявної історії загалом, бо він класичний “поганець, який виявляється не таким уже й поганцем”.

Це перетворює другу половину книги з чистого горору-виживача на звичайну пригоду в стилі “Зоряних Війн” з елементами жахів. Замість того щоб боятися за долю персонажів, ви вже просто спостерігаєте за тим, як двоє “безсмертних” героїв проходять через навалу зомбі. З одного боку, читати від цього взагалі не стає нудніше, навпаки, кількість подій тільки зростає. З іншого, можна лише уявити наскільки сильніше працювала б історія, якби жоден із персонажів не мав гарантії виживання.

Важливим сюжетним елементом є й особливості розповсюдження вірусу. Загара Коді з’ясовує певні нюанси про нього, що логічно та правдиво пояснює, чому епідемія не поширилася на всю Галактику, і дозволяє завершити історію в рамках встановленого канону. Бо якби вірус не мав обмежень, вся галактика перетворилася б на зомбі-апокаліпсис, а це суперечило б подальшим подіям “Зоряних Війн”.

Сцени боїв з зомбі написані яскраво та кінематографічно, останнє також актуально для усієї книги загалом, тут часто змінюється точка зору, що дозволяє побачити події очима різних персонажів. Водночас це означає, що героям бракує глибини, але це нормально для книг такого жанру. Тут важливо не їх пропрацювання, а те, чи виживуть вони, як вирішать проблему тощо. Ну й звичайно багато другорядних персонажів виконують функцію “зомбі-корму”, тому з’являються лише для того, щоб загинути жахливою смертю та підняти ставки ближче до фіналу.

На запійне читання роману також впливає і загальний стрімкий темп оповіді. Після початкової зав’язки та встановлення атмосфери книга перетворюється на одну довгу сцену погоні, де герої біжать від одного жахливого моменту до іншого. Це точно тримає в напрузі, але залишає мало простору для роздумів чи емоційних пауз. Проте для горора-виживача подібне, напевно, все ж є перевагою, адже історія не розмивається і не втрачає темпу.

Розв’язка книги “Зоряні Війни. Легенди: Солдати Смерті” проста та ефективна. І хоча тут не буде епічного фіналу чи грандіозної перемоги над Злом, все ж автору вдалося прописати адекватний кінець для зрозумілої та приземленої історії про виживання.

Сама ж назва “Солдати смерті”, вони ж Death Troopers була пізніше використана вже в офіційному каноні для елітного підрозділу імперських штурмовиків у чорній броні, які вперше з’явилися у фільмі “Бунтар Один. Зоряні Війни. Історія”. Як бачимо, назва виявилася занадто крутою, щоб залишити її лише в “Легендах”.

Нагадую, що в Україні книга “Зоряні Війни. Легенди: Солдати Смерті” видана у VARVAR Publishing. В неї тверда обкладинка, 288 сторінок тексту та гарне, а головне дуже жанрове оформлення. Мені також сподобався папір та зручний для читання шрифт. А от лясе немає, як і ілюстрацій.