Пастка ПІН-коду: чому суд не повірив клієнту у справі про 66 тис. боргу — Оплата карткою з ПІН-кодом / Depositphotos

Питання про те, хто має відповідати за зникнення грошей з банківської картки, часто стає причиною гучних судових суперечок. Нещодавно Київський апеляційний суд поставив крапку в одній цікавій справі (№ 756/9671/24), яка змушує власників карток бути значно уважнішими. Виявляється, простого слова “це не я” або заяви до поліції недостатньо, щоб банк списав ваш кредитний борг.

З чого все почалося: шопінг за кордоном та позов банку

Історія розпочалася з того, що “ПриватБанк” звернувся до суду, щоб стягнути з клієнта борг у розмірі 66 323,35 грн. Основна частина цієї суми — понад 53 тис. грн — з’явилася на рахунку після витрат на заправках TOTAL та покупок у магазинах NIKE і ZARA. Все б нічого, але ці транзакції відбувалися в Домініканській Республіці.

Клієнт відмовився визнавати борг. Він стверджував, що став жертвою шахраїв, операції не дозволяв, а за кордоном у цей час не перебував. Суд першої інстанції спочатку став на бік людини, вирішивши, що раз клієнт заперечує покупки, то він не повинен за них платити. Банку присудили лише малу частину боргу — близько 12 700 грн.

Банк не погодився з таким поворотом і подав апеляцію. Головним аргументом фінансистів стало те, як саме проходили оплати. Міжнародна платіжна система провела перевірку та з’ясувала важливі деталі.

Чому апеляційний суд змінив рішення?

Отже, під час оплат в Домініканській Республіці картку пред’являли фізично (термінал зчитував магнітну смугу або чип). При цьому вводився правильний ПІН-код. Разом з тим клієнт не повідомляв про втрату картки до моменту здійснення цих покупок.

Судді апеляційної інстанції нагадали, що за законом людина зобов’язана користуватися карткою за правилами договору та не передавати її стороннім особам. Якщо операція відбулася з введенням секретного ПІН-коду, банк вважає, що це робить саме власник.

Суд пояснив, що банк має доводити провину клієнта лише у двох випадках: якщо картку не показували фізично (наприклад, при оплаті в інтернеті без захисту) або якщо не було електронної перевірки самої картки.

У цій справі все було інакше. Оскільки термінали в магазинах зафіксували фізичну присутність пластику та введення коду, тягар доказів перейшов на клієнта. А той не зміг надати переконливих доказів, що це були саме шахраї, а не він сам або хтось, кому він довірив свій ПІН-код.

Таким чином, апеляційний суд скасував попереднє рішення та зобов’язав чоловіка виплатити банку повну суму кредиту разом із “домініканськими” витратами.

Цей випадок вкотре нагадує, що саме власник картки несе відповідальність за збереження в секреті свого ПІН-коду. У випадку втрати картки чи дискредитації коду варто негайно заблокувати картку та повідомити про це банк. Навіть заява про шахрайство не рятує. Адже поліція може розслідувати справу роками, але для банку та суду використання коду є підтвердженням вашої згоди на платіж.