Нове дослідження свідчить, що знизити температуру Арктики та Антарктики, а також зупинити підвищення рівня моря можна за допомогою… розпилення аерозолю (SAI) з тепловідбивними частинками в атмосферу над полюсами.
SAI — ідея, натхненна охолоджувальними ефектами, які зазвичай слідують за масштабними виверженнями вулканів. Після викиду в повітря величезної кількості пилу, попелу і діоксиду сірки, перші два компоненти створюють короткочасний охолоджувальний ефект, а останній підіймається високо в стратосферу, де, з’єднуючись з молекулами води, перетворюється на частинки сульфітної кислоти, що посилює ефект охолодження поверхні, відбиваючи сонячні промені.
Теоретично, цей ефект можна відтворити штучним шляхом — просто літаки з великої висоти повинні розпорошити в атмосферу діоксид сірки. Звичайно, розпорошений аерозоль повертатиметься на землю у вигляді кислотних дощів і це навряд чи стане корисним явищем для тварин, рослин та людей.
Спроби дослідження та моделювання SAI поширені по всьому світу, проте велика частина вчених хоче спробувати зробити це саме на полюсах, які зараз найсильніше відчувають наслідки у зміні клімату — вони нагріваються у кілька разів швидше, ніж інші регіони світу, що провокує танення та руйнування льодовиків. Зрозуміло, що вчені не прагнуть наповнювати повітря сіркою та заливати місцеву фауну кислотними дощами, проте, якщо брати до уваги те, що літній лід в Арктиці може повністю зникнути до 2050 року, доводиться обирати менше зло.
В одному з досліджень, присвячених «заморожуванню» полюсів, пропонується номінально охолодити Арктику та Антарктику на 2°C (при цьому, арктичні температури вже зросли більш ніж на 3°C за останні 50 років). Ін’єкції аерозолю з діоксидом сірки планують розпорошити на 60-й паралелі, приблизно на широтах Осло, Гельсінкі, Гомера, Аляски та Магадана, Сибіру в Північній півкулі та на рівні південного краю Патагонії в Південній півкулі. Саме на цих широтах тропосфера знаходиться нижче, тому роботи можна виконати дешевше, не піднімаючи літаки надто високо. Вибрана для дослідження висота становить 13 км.
Щоб досягти результату у 2°C на кожен полюс необхідно розпорошувати 6,7 мільярда кілограмів діоксиду сірки на рік. Для участі в експерименті розглядалися військові літаки-заправники, проте вони не можуть досягати заданих висот без значного зниження корисного навантаження. Альтернатива — спеціально побудований стратостат під назвою SAIL-43K, спрощена версія літака, раніше призначеного для виконання подібних місій SAI ближче до екватора.
Такий авіатранспорт зможе пронести 76 190 кг корисного навантаження у кожній місії. Для досягнення заданого результату проєкту знадобиться 125 спеціально збудованих SAIL-43K, що здійснюватимуть загалом 1458 вильотів на день протягом чотиримісячного періоду розпилення на кожному полюсі. Літаки повинні злетіти, набрати висоту за 30 хвилин, скинути вантаж діоксиду сірки за 2 хвилини, протягом пів години повернутися і провести наступну годину, знову завантажуючись і дозаправляючись для наступної місії.
У Північній півкулі є багато аеродромів, придатних для таких операцій, а на півдні ситуація складніша. У Південній Патагонії всього пара аеродромів з відповідними злітно-посадковими смугами — щоправда, вони розташовані на широтах ближче до 54 °. Втім, команда підрахувала, що вони отримають кращі результати, просто випускаючи діоксид сірки на цій широті, ніж летячи приблизно на 907,48 км на південь, щоб досягти 60°.
Але й ці аеропорти вимагають модернізації, оскільки їм загалом доведеться виконувати щонайменше 110 операцій на годину. Оновлення займе приблизно стільки ж часу, скільки розробка та виробництво 125 літаків – близько 15 років з моменту ухвалення рішення про реалізацію плану.
Дослідники зазначають, що порівняно з іншими стратегіями щодо порятунку полюсів, у грошовому вираженні їхній проєкт має «відносно низьку вартість» — близько 11 мільярдів доларів США на рік (у доларах 2022 року).
Загалом проєкт із «повторного заморожування» полюсів цілком реальний, проте для його реалізації необхідне світове схвалення того, що підвищення рівня моря небезпечніше, ніж наслідки розпилення діоксиду сірки для населення, тваринного та рослинного світу регіонів, де буде реалізована ідея SAI.
Джерело: Newatlas