Наука про тканинну інженерію — або вирощування людських клітин для використання в медицині — поки що лише розвивається. Тільки найпростіші вирощені у лабораторії клітини підходять для застосування в експериментальних методах лікування. Однак новий спосіб тканинної інженерії пропонує вирощування клітин на рухомому скелеті робота.
Як правило, живі клітини вирощують у статичних умовах: потрібні лише чашки Петрі та мініатюрні 3D-каркаси. Раніше було доведено, що вирощувати тканину можна і на структурах, що рухаються, таких як шарніри. Однак вони розтягувалися або вигинали тканину лише в одному напрямку. Але дослідники з Оксфордського університету та робототехнічної фірми Devanthro вирішили, що для створення тканин, здатних рухатися та згинатися, найкраще відтворити їхнє природне середовище для вирощування якомога точніше. Тому команда вчених вирішила імітувати скелетно-м’язову систему людини за допомогою робота. У статті, опублікованій в Communications Engineering, описано, як вчені адаптували скелет робота з відкритим вихідним кодом і створили спеціальне середовище для вирощування клітин (біореактор) на ньому так, щоб вони гнулися і розтягувати у всіх потрібних напрямках.
Для цього обрали плечовий суглоб. Потім дослідники створили біореактор, який можна розмістити на штучному плечі за допомогою біорозкладних ниток, натягнутих між двома опорними точками, наче пучок волосся. Потім вся ця структура була поміщена в зовнішню мембрану, схожу на повітряну кулю.
Потім тонкі нитки засіяли людськими клітинами, а камеру з плечем заповнили багатою поживними речовинами рідиною, що призначена для стимулювання росту. Клітини вирощували протягом двох тижнів та щоденного їх «тренували» протягом 30 хвилин.
Команда відзначила різницю між клітинами, що тренуються, і вирощеними в статичному середовищі. Однак дослідники ще не впевнені, чи ці зміни були корисними.
Провідний дослідник проєкту П’єр-Алексіс Муті з Ботнарського інституту скелетно-м’язових наук Оксфордського університету розповів The Verge, що відмінності були засновані на вимірі активності та зростання певних генів. І вони були, у кращому разі, неоднозначними з погляду майбутнього медичного застосування.
Тобто вчені показали, що вирощування живих клітин на робоскелеті можливе. Тепер вони мають з’ясувати, чи є від цього користь. Потенційно, у майбутньому дані пацієнтів можна використовувати для створення точних копій їх тіл, що дозволить вирощувати різні тканини для операцій на людських симулякрах 
Несправжні копії людей, створені за їхніми образом та подобою.
