29 серпня 2014 р. сталась найжахливіша в сучасній історії України трагедія. Колони українських військових, що виходили з оточення під Іловайськом по так званому «зеленому коридору», були підступно розстріляні з важкої зброї регулярними російськими військами. Україна зазнала найважчих втрат за весь час російсько-української війни. Художній фільм «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» розповідає про події серпня 2014 р. та долі бійців добровольчого батальйону «Донбас», що билися і вмирали за нашу свободу.

Мабуть, художнього фільму, подібного «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас», в історії всесвітнього кінематографа ще не було. Справа в тому, що головного героя стрічки, командира штурмової групи добровольчого батальйону «Донбас» Тараса «Бішута» Костанчука зіграв… сам Тарас Костанчук. Це реальна історія того, як він з важким пораненням голови та його поранений у ногу побратим «Квентін» переховувались в окупованому Іловайську й виходили до своїх. Крім того, в фільмі знялось 50 добровольців з батальйону «Донбас», яким вдалося вижити у пастці, влаштованій російськими військовими в начебто «зеленому коридорі».

Імовірно, саме участь очевидців тих жахливих подій дала кінематографістам змогу зняти таке правдиве кіно. В «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас», як свого часу в «Кіборгах», нема ніякого пафосу і фальші. У кожного персонажа, у кожну фразу тут віриш, кожній долі співчуваєш. Участь ветеранів україно-російської війни допомогла зробити фільм реалістичним і з точки зору бойових дій. Ніколи ще, мабуть, і в голлівудському кіно, хаос бою у місті не був зображений так живо й повно. Так, мабуть, наші вояки у стрічці стріляють трохи влучніше, ніж це було насправді, але це все ж таки художній фільм. Так, є декілька моментів, що можуть викликати запитання у військових експертів, але… це війна і тут може бути все що завгодно.

98% стрічки знято «наживо», без використання комп’ютерної графіки та спецефектів, і це дійсно впадає в очі. Батальні сцени «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас», бої у місті та на станції, дуже важка сцена виходу з оточення – це, мабуть, найкраще, що було зроблено в цій сфері за всі роки існування українського кінематографу.

Бійці «Донбасу» грали в стрічці самих себе, але на ролі загиблих побратимів прийшлось запросити професійних акторів. І вони бездоганно виконали свою роботу. Актори, що грали Марко «Франко» Паславського (українець, майор армії США, який пішов на нашу війну простим солдатом), «афганця» Олександра «Скіфа» Романенко, командира взводу Сергія «Шульца» Шкарівського, кулеметника Віталія «Улибку» Костюка та інших загиблих героїв, дійсно дуже схожі на своїх прототипів. Велика дяка за таку роботу.

«Іловайськ 2014. Батальйон Донбас», як і «Кіборги» – дуже важке кіно, тому що події, що показані в ньому, ще болять українцям, але дивитися його потрібно. Щоб пам’ятати, хто ворог України, щоб не зрадити пам’ять загиблих, щоб лікувати «втому від війни». На жаль, у плані протидії російській пропаганді до фільму є декілька питань. З того, як показані в стрічці російські військові та російська техніка на Сході України, зрозуміло, з ким ми воюємо вже шостий рік, але фраза «Наш ворог – Москва і Росія» жодного разу, якщо я не помиляюсь, не лунає в фільмі прямо. Можливо, це було б трохи пафосно та недоречно в контексті стрічки, але на мою думку, це треба було сказати.

Тим паче, що майже в кожній сцені фільму лунають зауваження бійців та цивільних в адресу Києва й української влади. Війна потрібна Києву, Київ нічого не робить, Київ наполягає на безглуздих діях і таке інше. Так, у 2014 р. подібні думки поділяли багато бійців на Сході, особливо в добровольчих батальйонах, тож можна так мовити, що кінематографісти лише достовірно показали настрій серпня 2014 р. у військах. Але… чи так потрібно повторювати гасла російської пропаганди сьогодні, в серпні 2019 р., у стрічці, яка начебто повинна протидіяти російській брехні?

Й хоча декілька згаданих вище вад впали мені в очі, я наполегливо рекомендую усім подивитися «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас». Це дійсно дуже гарний і дуже потрібний сьогодні фільм. «Іловайськ 2014», разом з «Кіборгами» — це фільми, які треба показувати школярам, включати в шкільну програму сучасної історії та кожного місяця крутити по ТБ.

Майже у кожній новині про вітчизняне кіно та в кожній рецензії на український фільм у коментарях спалахує бурхлива дискусія з приводу державної підтримки кінематографу. Противники політики фінансування патріотичного кіно обов’язково згадують, що жоден фільм, знятий на державні кошти, так і не окупився. Що ці гроші доречніше було б витратити на ремонт доріг, виплату пенсій, закупівлю зброї; підтримку студентського кіно та таке інше. Що ж, особисто я не згоден із цими твердженнями. Тому що зйомка патріотичного українського кіно – це і є закупівля зброї, зброї інформаційної.

Україна програє інформаційну війну. Програє її в інтернеті, програє у пресі, програє на телебаченні. Нажаль, більшість українських ЗМІ працюють не на користь України. Тому те, що хоча б кінематографісти намагаються дати відсіч російській пропаганді, то вже щось. Й тому, доки серед різних за якістю стрічок з’являються такі фільми як «Кіборги», «Гуцулка Ксеня», «Крути 1918» та «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас», фінансування українського кіно – це задача державної оборони.

Й тому я ще раз закликаю вас сходити на «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» в кінотеатр й розповісти про стрічку друзям. Це кіно повинен подивитися кожен українець. З пошаною та вдячністю до полеглих. Слава Україні!