На днях мне позвонила одна знакомая, которая рассказала историю про украинский ИТ-сервис, которой я просто не могу не поделиться. Оснований не доверять ей у меня нет, но дабы избежать обвинений в черном пиаре — имена компаний (очень известных) я убрал. Привожу всю информацию от первоисточника.
Усе почалось досить тривіально. Наслухавшись розмов про те, що в заокеанських США значно дешевша техніка, і надихнувшись бажанням а) зекономити, б) придбати надлегкий, красивий і при цьому потужний ноут, я прийняла рішення вчинити саме так. На сайті XXXXX склала собі цяцьку i вже на початку червня тримала її в руках. Однак тішитись довелось недовго, оскільки через кілька днів виявилось, що у цяцьки відмовили як клавіатура, так і тачпад.
РОЗДІЛ 1. Я приймаю «грамотне» рішення.
Звернувшись до кількох IT-спеціалістів, я отримала вердикт про те, що проблема може критися досить глибоко, тому краще звернутися до сервісного центру компанii. 16 липня (орієнтовна дата, однак згідно з History, я зайшла на сайт у пошуках сервіс-центру саме тоді; точну дату дзвінка уточню після того, коли отримаю роздруківку телефонних розмов нашого офісу за липень), на оф. сайтi знайшла найближчий до мене сервіс, яким виявився XXXXX і зателефонувала на номер, який був перший у списку:
Трубку зняв якийсь чувак і, вислухавши мою проблему, сказав, що вони можуть допомогти. Однак компанія працює до 18, тому, коли після моїх нарікань на це, він порадував, що є можливість прислати до мене кур’єра, я відразу погодилась.
Кур’єр прибув через кілька годин, попередньо передзвонивши. Поклацавши мій комп, сказав, що завтра приїде чувак, який забере його на діагностику. До речі, Андрій (так його звали) узяв за «виклик» близько 200 грн — однак це вже мій «завтик», оскільки тоді, через кілька годин після спілкуванням з сервісом, я й подумати не могла, що все це таке лайно.
Чувак №2 згодом приїхав на наступний день, забрав комп, залишивши гарантійку (яку я, на жаль, згодом повернула, отримавши мій ноут назад «відремонтованим»). Потяглися довгі дні «діагностики»/«ремонту». Спочатку не могли з’ясувати, в чому справа, потім висувалися численні припущення, і в результаті мені було сказано, що на ноуті переустановлять біос і все стане пучком. І коштуватиме це небагато і немало — біля 280$. Але це без переустановки тачпада, який чомусь не працює і буде коштувати мені ще близько +40 баксів. Вiд рекомнту тачпаду я вiдмовилася.
Таким чином, 14 серпня 2009 року мені було повернуто мій ноут з убитою оригінальною Вістою і поставленим натомість якимось XP, під який не було драйверів, тому все треба було на фіг переустановлювати. Однак з того, що ми могли запустити, чувак продемонстрував, що клавіатура працює, всі кнопки функціонують, і я урочисто передала йому 2330 грн, за що отримала чек
РОЗДІЛ 2. Пригоди починаються.
Повернувшись із відпустки в середині вересня я відкрила свій «відремонтований» ноут. Принесла в офіс, там мені переустановили Vista, попрацювала в І-неті, завантажила деякі файли. Однак вже наступного дня попрацювати не вдалось — складалось враження, що Word капітально глючить: букви з’являлись на екрані із запізненням у декілька секунд. Така сама ситуація виявилась і з іншими всеможливими програмами/ режимами і т.п.
Тоді мій бук пустили, так сказать, «по другому кругу». Чоловік забрав його показати своєму IT в офісі. Разом вони навідались до знайомого IT-чувака, який впізнав і був здивований, повідомивши, що цей ноут він уже бачив, привозив його той самий Андрій «представник сервісу XXXX», однак йому було сказано, що проблема в материнці і ремонт на місцях неможливий.
І тут я почала підозрювати лажу.
РОЗДІЛ 3. Таки вляпалась
5 жовтня я навідалась у сервic XXXXX. Розказала їм усе описане вище і продемонструвала свій ноут, а також вищезгаданий чек. Щодо другого вони зробили цікавий висновок: таких чеків у них і близько немає. Другий «стейтмент» був ще цікавіший: немає в них і Андрія, який би їздив до клієнтів, а той Андрій, що є — аж ніяк не підпадає під мій опис і взагалі виконує інші життєво важливі функції.
Мені почало ставати «весело» і автоматично виникло запитання:
- хто прийняв мій дзвінок у авторизованому сервісному центрі XXX
- хто приїхав до мене як представник авторизованого сервісного центру XXX
- яка сволоч колупалась у моєму ноуті і чим це тепер «чревато».
Далі частину історії передаю у формі діалогу з менеджером сервісного центру Іваном у присутності директора (на жаль, свого імені він не озвучив).
Я (оповівши свою історію): Пропоную розглянути варіанти вирішення даної проблеми.
Менеджер Іван: Але це не наша проблема.
Я: Оскільки дзвінок прийняла ваша людина і прислала мені представника від вас, то проблема автоматично стає вашою. Хто приймає дзвінки?
І: Дівчина або хлопець на рісепшн. (пауза) Або може прийняти охоронець.
Я: Тоді з’ясуйте, хто з ваших охоронців прийняв у мене замовлення, передав халтурку невідомо кому і кинув на гроші компанію, а також підставив її репутацію.
Далі опускаю. Після кількахвилинної наради за закритими дверима і якихось дзвінків зазначені представники топ-менеджменту з’явились з таким повідомленням: вони з’ясували, хто мій дзвінок міг прийняти, а також, кого він прислав. Згадуваний мною Андрій колись був їхнім працівником (однак працював не в сервісі, а в продажах). Комп мій, як вони згадали, таки «вспливав» у їхніх кругах. «Андрія ми знайдемо, він вам передзвонить». Вибачте. Дякую до побачення.
Андрій справді передзвонив дуже швидко. Здивовано спитав, що сталося, і почувши, що комп таки не робочий і я хочу отримати свої гроші назад, зробив вигляд, що здивувався ще більше. Врешті ми домовились, що він поверне гроші в п’ятницю 9 жовтня (а вся ця розмова відбувалась у понеділок, жовтня 5-го), бо він кудись-там їде, а гроші ще треба знайти і «бла-бла-бла».
Наступного дня вранці мені передзвонив менеджер Іван і запевнив, що з Андрієм розмовляли, гроші він таки поверне і взагалі мені слід бути з ним «жорстко», і сказати, що він підставляє компанію і всьо такоє. І ще раз вибачте, і як невдобно вийшло. І дякуємо вам за терпіння. І які ви молодець, що не передасте цю історію розголосу.
РОЗДІЛ 4. На жаль, не «Фініта», однак «ля Комедія».
В п’ятницю мені ніхто не подзвонив. Я не горда — пробувала набрати сама кілька разів. Андрій відповів з якоїсь n-ної спроби. Сказав, що гроші шукає і знайде або «сьогодні пізно ввечері», або «завтра — сто п». Ввечері, видно, не склалось. Трубку більше не брав. Зате кілька разів протягом тижня перед тим мені дзвонив якийсь чувак (як я зрозуміла, той самий охоронець, який мене підставив з цим Андрієм) і цікавився, чи все ок, бо Андрій, бачте, «сказав, що ситуація вже вирішилась». Після чергового дзвінка охоронця на фоні всієї цієї лажі довелось сказати йому, що я думаю про всю цю ситуацію і його брехливого Андрія.
Я досі не отримала своїх грошей. Вчора дзвонила шановному Івану і, описавши ситуацію, уточнила, що робитимемо далі, бо терпець мій увірвався. Він чомусь здивувався і обізлився, бо, мабуть, як і я сподівався, що все давно вирішилось. Моя пропозиція була такою: «цей клоун приносить гроші вам і у вас я їх заберу, залишивши відповідну розписку. Бо не хочу, щоб мені більше морочили голову всілякі мудаки. Дуже прикро, що ви вляпались у таку історію, однак хочу нагадати, що з самого початку я вирішила звернутись у сертифікований центр, щоб уникнути всіляких можливих халеп. В результаті така халепа трапилась через раздолбайство ваших же працівників. Тому розгрібатимемо разом. Почнемо зі Спілки захисту прав споживачів».
Досі ніяких дзвінків я не отримала.
Отаке.
Что скажете, уважаемые читатели? Как по мне, полнейшее кидалово потребителя. Представьте, что по звонку в официальный сервисный цент к вам приезжает какой-то "левый" специалист, портит компьютер, забирает деньги, а СЦ делает из себя невиновного? И даже после "разбора полетов" деньги никто так и не вернул…
Не стыдно?